Тиша після бурі у Каракасі: вакуум влади у Венесуелі

Початок січня – традиційно тихий час у двохмільйонному Каракасі, столиці Венесуели. Хто може собі це дозволити, виїжджає за місто на один із мальовничих пляжів Карибської затоки. Але й життя тих, хто лишається, уповільнюється перед тим, як після Дня трьох волхвів 6 січня усе повертається до звичного ритму. Та на початку січня 2026 року час, здається, зупинився взагалі.

У день, коли на Каракас спрямовані погляди всього світу після того, як США завдали ударів по цілях у Венесуелі та заарештували правителя країни Ніколаса Мадуро, у місті, якщо вірити місцевим ЗМІ, панує гробова тиша. Жодних масових протестів – лише біля супермаркетів, аптек і автозаправок вишикувалися черги: люди хочуть запастися на крайній випадок усім необхідним. Водночас вірні Мадуро парамілітарні угруповання «Колективос» показово демонструють свою присутність зі зброєю в руках у міському районі «23 січня», який вважається їхнім бастіоном.

«Люди не святкують на вулицях, бо немає ясності, що буде далі», – каже в розмові з DW директорка програм з Латинської Америки та країн Карибського басейну неурядової організації «Міжнародна кризова група» Рената Сегура. «Я думаю, що для переважної більшості венесуельців кінець (епохи. – ред.) Мадуро – позитивна новина. Але через те що немає ясності щодо найближчого майбутнього і навіть панує страх перед насильством і громадянською війною, венесуельці вирішили краще залишитися вдома», – додає вона.

Тимчасова президентка Родрігес: чи піде вона на співпрацю з США

Єдине, що зрозуміло вже: владу у Венесуелі на себе тимчасово взяла віцепрезидентка Делсі Родрігес, лояльна прибічниця Мадуро – так постановив Верховний суд. 56-річна юристка в перші дні на посаді справила неоднозначне враження. Спершу вона заявила про незламну підтримку Мадуро, назвавши його «єдиним президентом» і оголосивши рішучий спротив США. Утім, уже в поширеній ввечері неділі, 4 січня, заяві Родрігес просигналізувала готовність до співпраці з Вашингтоном: «Ми запрошуємо уряд США, разом з нами працювати над програмою співпраці». Ця співпраця, за її словами, має бути спрямована на спільний розвиток в межах міжнародного права.

«На даний момент не існує альтернативи Делсі Родрігес, доки режим перебуває при владі. Адже звісно арешт Мадуро не означає кінця чавізма (епохи авторитарного правління, розпочатої експрезидентом Уго Чавесом. – ред.)», – каже Сегура. За її словами, цей венесуельський політичний рух тісно переплетений із державою: «Судді, губернатори, мери. А також бійці «Колективос», яких можуть швидко мобілізувати, аби захищати чавізм».

Чи залишатимуться військові вірними уряду Венесуели

Водночас президент США Дональд Трамп після суботніх ударів по Венесуелі заявив, що Вашингтон готовий до «другої хвилі». Вона, за його словами, буде «набагато більшою» за першу – в тому разі, якщо тимчасова президентка Венесуели не співпрацюватиме з США. Розміщення американських військових у Венесуелі, за словами Трампа, не планується, якщо Родрігес «робитиме те, чого ми хочемо».

Рената Сегура вважає, що у випадку Венесуели багато що залежить від реакції тамтешніх військових. «Наступні дні будуть вирішальними. Досі військові з політичних і економічних міркувань завжди були лояльні до чавізму. Вони – чорна скринька в політиці Венесуели. Те, як вони зараз відреагують, буде вирішальним для того, що буде з Венесуелою».

А що з опозиціонеркою Марією Коріною Мачадо?

Якщо в найближчому майбутньому у Венесуелі настане вирішальний день X, то Марія Коріна Мачадо до нього, схоже, вже готова. Ключова опозиційна політикиня та затята противниця Мадуро, що понад рік живе у підпіллі та отримала Нобелівську премію миру за боротьбу за демократію в країні, після американських ударів заявила про «момент свободи». «Настав момент, коли народний і національний суверенітет знову чинні в нашій країні. Ми наведемо лад, звільнимо політичних в'язнів, побудуємо надзвичайну країну та повернемо наших дітей додому», – заявила вона.

Утім, Дональд Трамп, якого Мачадо раніше розхвалювала та якому навіть присвятила свою нагороду в Осло, виключив співпрацю з консерваторкою, яку чимало хто критикує за близькість до США, зокрема, і в самій Венесуелі. За словами президента США, Мачадо хоч і «приємна жінка», але не має «ані підтримки, ані поваги всередині країни».

Та тут Трамп серйозно помиляється, переконаний венесуельський дослідник медіа та політолог Андрес Кан'їсалес з Католицького університету імені Андреса Бельйо у Каракасі. У розмові з DW він каже: «Маріна Коріна Мачадо надалі безсумнівно залишається найбільш значимим опозиційним голосом у Венесуелі. Нещодавнє опитування продемонструвало, що 45 відсотків населення бачить у ній найважливішу політичну фігуру країни. Нобелівська премія миру допомогла їй позиціонувати себе як рупор невдоволення у Венесуелі».

Репресії у Венесуелі: 30 років тюрми за критику Мадуро

Кан'їсалес нагадує, як небезпечно у Венесуелі досі було відкрито демонструвати своє невдоволення владою. Він розповідає історію 65-річної лікарки, яка рік тому в групі сусідів у месенджері WhatsApp закликала не віддавати голос за Мадуро на президентських виборах через економічну кризу. За це вона отримала 30 років за ґратами – такий самий строк, як і за вбивство, викрадення чи зґвалтування – і лише нещодавно вийшла на свободу через міжнародний тиск на владу.

Політолог так само вважає, що військові зіграють вирішальну роль. «У ці дні можна було спостерігати масову присутність військових на вулицях Венесуели, це впадало в око. Тож імовірно, що вони якраз уважно вивчають, яку ціну і вигоду може мати для них відмова підтримувати режим Мадуро», – підсумовує експерт.

Олівер Піпер