Життя пересічного без Тайваню

Не варто надто переоцінювати простого пересічного жителя планети Земля. Те, що можна списати на нашу недолугість чи неправильний менталітет, насправді є чи не найбільш поширеним патерном поведінки.

Українець хоче, щоб на його державу звертали увагу. Щоб їй допомагали. Ви ж самі могли чути такі думки, що через війну на Близькому Сході ми ризикуємо отримати менше ресурсів на свою війну. Наче нам їх колись чимало давали. А тут Ізраїль прийшов, улаштував стрільбу і все собі забрав. Дуже і дуже поверхнева думка.

М'ясорубка з дистанційним ефектом

Тому мені доволі страшно уявити, як наші люди можуть реагувати на початок бойових дій на Тайвані. Там, де США буде дійсно важко уникнути участі у боях на землі. І це вже не Ізраїль, де достатньо поганяти по небу свою авіацію. Це вже м’ясорубка.

Легко відмахнутись, що нас це не обходить. І діловито додати навздогін, що через цей клятий Тайвань нам дадуть менше військової допомоги. Те, що ми для когось були тим Ізраїлем та Тайванем до цього, чомусь абсолютно нікого не цікавить. Пересічні всюди однакові.

Тому поговорімо про те, як умовна ескалація на Тайвані відобразиться на нашому звичайному житті. Пропоную взяти за основу найбільш мирний варіант війни. У повітрі не летять ракети та авіабомби. Ніякий десант нікуди не висаджується. Одного чудового дня Китай розпочинає блокаду острова, змушуючи його оборонців зробити перший постріл.

Щоб на самому Тайвані життя медом не здавалось, у хід пущено всі прокитайські та просто боягузькі партії. «Гоміньдан» заправляє всім на кшталт нашої ОПЗЖ, якій на виборах 2019 року трошки більше пощастило з кількістю мандатів у парламенті. До речі, зараз вони піаряться на спробі оголосити імпічмент чинному президенту.

Ключова штука з Тайванем у тому, що він дає світу не товари на кількість, як це робить його опонент і сусід. За собою острів лишив дуже специфічну річ — вашу можливість самим випускати щось дійсно складне. Якщо хочете експортувати речі, серйозніші за аграрну сировину — так чи інакше вам доведеться побувати у Тайбеї. Всі дороги ведуть туди. Навіть по дну моря.

Із січня по листопад 2025 року Тайвань поставив до США товарів на 176 млрд доларів. Оскільки йдеться про електроніку — задумайтесь, скільки у вашому смартфоні застосунків від американських компаній. Усі вони залежать від маленького острова у Тихому океані.

Китайське чи ні, це вас зачепить

Якщо ви користуєтесь китайськими сервісами, не переживайте. Туди Тайвань відвантажив товарів на 155 млрд доларів. Любите все європейське? На менші суми, але 36,5 млрд доларів усе одно вийшло. Японія? Вона самотужки витягнула замовлень на 27 млрд доларів. Південна Корея? Ще 24 млрд доларів до скарбнички.

І я не кажу вам про одну компанію чи один завод. Ні. Тайвань — це шалена концентрація технологічної бази в географічно крихітній точці на глобусі.

Ми можемо скільки завгодно жартувати про те, що людина не здатна повісити поличку без уроків на YouTube. Якби ж головна проблема полягала тільки в цьому! Правда ще гірша — світ уже не здатний обслуговувати власну інфраструктуру без стабільних поставок електроніки.

Ви не помічаєте цього, бо поставки йдуть постійно. Я теж не помічаю, якщо не шукати окремі цифри в інтернеті. Ми настільки звикли до аж таких проривних технологій, поставлених на конвеєр, що давно забули власне життя до їх появи.

У вас може не бути інтересу до Тайваню, зате Тайвань має інтерес до вашого холодильника. Точніше, до плати всередині нього. До мікросхеми в вашому авто. Якщо ви не водій, відлуння Тайваню так чи інакше чекають вас під капотом автобуса чи тролейбуса. Або в дисплеї диспетчера, який цим транспортом опікується.

Тайвань насправді повсюди. Його продукт робить «розумною» касу в супермаркеті через дорогу. Він дотягується до серверів, на яких тримається ваш банк і ваші месенджери. Та й всі ваші улюблені застосунки.

Обстріл вашої кишені, штурм вашої кредитки

Щойно цей вузол похитнеться — світ не впаде одразу. Просто все навколо вас почне дорожчати. Бо, так чи інакше, для сучасного життя електроніка конче необхідна. Коли її стає менше, а масштабні поставки обірвала китайська армія зі своєю дурнуватою блокадою, ваше життя не може не відчути певних труднощів.

Є такий показник, як export orders. Це такий собі портфель замовлень, які ще не виконали та не відвантажили. І у листопаді 2025 року Тайвань мав такий портфель на 72 млрд доларів. Чим більшим буде попит на штучний інтелект, тим більше складної електроніки буде потрібно великим компаніям. І ви вже знаєте, куди вони підуть, аби задовольнити цей попит.

Звісно, навіть якщо Сі Цзіньпін особисто піде штурмувати узбережжя Тайваню, у вашому телефоні не зникне пошуковик, не помруть сервіси на кшталт ChatGPT. Бо ті корпорації знайдуть електроніку деінде на складах. Або взагалі вкладатимуть кошти у власну альтернативу (хоча б часткову).

Скільки б це не коштувало, вони це зроблять. Адже заплатите за це ви.

Можна сформулювати простіше. Чим інтенсивніше Китай береться за Тайвань, тим більше коштуватимуть ваші онлайн-підписки. Це так, для початку.

Вибачте, у нас через бум ШІ і так дорожчають то відеокарти, то оперативна пам’ять із SSD. І це без жодних пострілів чи блокади. Що буде, коли всі ці фактори об’єднаються? Думайте, ви ж насправді самі здогадаєтесь.

Що зроблять корпорації, знають лише корпорації

Можу помилятись, але спробую спрогнозувати хід подій. На місці великих корпорацій у разі перших проблем навколо Тайваню я б відклав модернізацію інфраструктури. Зовсім вимкнути її не вийде, але нестача компонентів здатна уповільнити процес. Також було б логічно економити на всьому, що не дає прибуток прямо зараз, бо так себе бізнес зазвичай і поводить під час невизначеності.

Погодьтесь, душевні розповіді про якийсь непотрібний острів будуть душевними до тих пір, поки не вдарять по вас безпосередньо. І мені складно назвати країну, жителі якої зовсім не відчують наслідки. Ймовірно, Малі чи Буркіна-Фасо.

І найцікавіше — Китаю ніхто не заборонить продавати гібридні кампанії зі слоганом «Зате не війна, радійте». Я не думаю, що там війну оголосять. Хто у наш час узагалі оголошує війни? Та ніхто. Щоб оголосити війну, твій суперник має бути тобою ж визнаним. Ані Україна (для Росії «кієвскій рєжим»), ані Тайвань (для Китаю «сепаратисти») таким ставленням із боку агресора похвалитись не можуть.

Тому я б ставив на цинічні формулювання, щоб перевести стрілки на колективний Захід, і обов’язково у стилі вже знайомого нам МЗС РФ. Якщо про ймовірний імпічмент Лаю — це все «внутрішній процес», «конституційна процедура» та «дискусія в парламенті». Якщо про блокаду — то «навчання у морі, виключно у кордонах Китайської Народної Республіки». Це до першого пострілу з боку острова.

А як назвуть спробу Тайваню прорвати блокаду — не берусь судити. Мені цинізму не вистачить для такого. Якщо чесно, саме тому я колись недовго стажувався в нашому МЗС і вирішив не продовжувати цей шлях.

Просто пам’ятайте, що цей «внутрішній процес» неодмінно вплине на ваш гаманець. Ця «конституційна процедура» десь на далекому острові ризикує з’їсти ваше робоче місце. І далі за списком.