Кадри як карти: що спонукало Зеленського перетасувати владну колоду

Пізнього вечора понеділка, 5 січня на президентському сайті з’явилися укази про призначення нових заступників голови СБУ. Зокрема, Олександр Поклад, який до цього часу був заступником очільника спецслужби, став першим заступником. Водночас заступниками голови СБУ стали Андрій Тупіков, котрий раніше очолював Департамент контррозвідки СБУ та Денис Килимник, якого паралельно призначено керівником Антитерористичного центру при СБУ.

Незадовго до цього, Зеленський призначив тимчасовим виконувачем обов’язків голови СБУ начальника Центру спецоперацій "А" СБУ Євгенія Хмару, чому передувала заява про відставку з боку Василя Малюка, про справжні причини якої Фокус писав у деталях.

Оцінюючі крайні кадрові рішення президента Зеленського, чимало з яких викликали неабиякий суспільний резонанс, експерти сходяться у думці, що необхідність проведення владних ротацій «тут і зараз» викликана низкою як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів.  

Що конкретно змусило Зеленського провести «кадрову революцію»

Політолог Олексій Якубін вважає, що є кілька ключових причин, які змусили президента Зеленського концептуально підійти до перестановок на владній шахівниці. "По-перше, після звільнення Єрмака виник вакуум влади, а з ним необхідність зміни конфігурацій, вибудованих колишнім керівником ОП. Власне кадрові "землетруси" тому й розпочалися з призначення нового очільника Офісу президента. По-друге, Зеленський прагнув аби його Офіс працював одночасно у двох ракурсах – цивільному та військовому і Буданов може поєднувати ці два аспекти. Втім, я думаю, що не раніше аніж через місяць-два ми побачимо, чи виправданою є така кадрова модель. По-третє, нинішнє владне перезавантаження пов’язано зі змінами, котрі відбуваються в країнах-партнерах, зокрема у США. Нам дійсно потрібно підлаштовуватися під ці зміни, в тому числі кадрово. І це, як на мене, одна з головних причин, яка спонукала президента провести таку суттєву кадрову ротацію", — зазначає експерт у розмові з Фокусом.

На переконання політолога, кадрова логіка Володимира Зеленського носить загалом адекватний ситуації характер, позаяк «те, що є добре він залишає, а там, де в тому числі є негативні сигнали західних партнерів намагається виправити».

"Звісно, не може не звертати на себе увагу той факт, що кадрова концепція президента Зеленського передбачає переміщення відомих фігур по різним владним кабінетам, притому, що на перших порах він робив ставку на людей з різних політичних таборів. Але нинішня картина демонструє певну "заморозку" — Зеленський залучає до владного керма лояльних і, скажімо так "своїх". Це – результат довгого перебування президента при владі, адже, ще раз наголошую, на перших порах він був готовий експериментувати і запрошувати різних людей, а зараз є колода, яку він тасує з усіма плюсами та мінусами для державного управління як такого", — підсумовує Олексій Якубін.

Яку кадрову концепцію вибудував президент і чи є вона виправданою

Водночас політолог, експерт центру «Об’єднана Україна» Петро Олещук, аналізуючи у розмові з Фокусом кадрову концепцію Банкової, констатує: "Передусім, слід зазначити, що це не перше велике кадрове перезавантаження – відповідна тактика є типовою для чинного президента. Тобто він, коли вже влаштовує якісь перестановки, то вони охоплюють не одну, не дві і не три посади, а набагато більше. Я думаю, що усі ці кадрові перестановки є дещо віддаленою реакцією на відставку Єрмака, котрий за час перебування в Офісі президента сконцентрував у своїх руках достатньо серйозні владні повноваження і тому наразі виникла потреба перебудови системи під нові реалії, де відсутній єдиний центр. Інакше кажучи, ми спостерігаємо за адаптацією влади до поточного моменту".

Політолог вважає, що переважна більшість нинішніх кадрових призначень не викликають якихось запитань чи то пак претензій. "Єдиний момент полягає в тому, що у суспільних очах кадрові призначення можуть виглядати дещо експериментальними, але з іншого боку особливих варіантів, котрі виключали б певні ризики, зараз не має. Наприклад, той же Федоров – він один з найбільш ефективних менеджерів у нинішньому Кабміні, але очевидно, що Міністерство оборони для нього є певним викликом. В той же час Шмигаль перетворився на пожежника, але в принципі це логічно – він довгий час в команді і при цьому зумів не вляпатися у якісь скандали. Єдине кадрове рішення, яке мені достатньо складно пояснити стосується Малюка. Тут я можу зробити припущення, що ми знаємо не все, що знає Зеленський і в нього дійсно були раціональні причини здійснити такий крок, попри суспільну хвилю підтримки Малюка", — акцентує Петро Олещук.

Водночас, зауважує аналітик, кадрова політика Зеленського, попри швидкі темпи її практичної реалізації, є не хаотичною, а цілком системною. «Якщо оцінювати цю кадрову історію концептуально і говорити, приміром, про Кабмін, то очевидно, що наразі закриваються найбільш проблемні посади тими, хто з одного боку користується довірою, а з іншої сторони показав себе достатньо ефективно. Приміром, ми всі розуміємо, як і чому опинилася вакантною посада міністра енергетики і тут «пожежник» Шмигаль є в темі в компетенції. Більш гучних відставок чи перестановок, аніж ті, що вже відбулися, гадаю ближчим часом не буде і кадрова «гроза» невдовзі вщухне», - резюмує Петро Олещук.

Якою є ключова вада кадрової політики Банкової

Сумнівними вбачаються крайні кадрові кроки президента для заступника Агентства моделювання ситуацій (АМС) Олексія Голобуцького. "На правду, кадрові перестановки в уряді виглядають вже трохи смішно – того бідного Шмигаля тягають по усіх посадах у Кабміні, а це ознака того, що у Зеленського дуже і дуже коротка лава запасних. Вважаю, що однією з причин, яка спонукала президента провести ці масові перестановки є те, що вибори в країні провести неможливо, тому він таким чином намагається змінювати профіль та анфас нашого державного управління, яке насправді не відповідає жодним сучасним викликам. Існуюча модель українського державного управління дозволяє витримувати навалу Росії, але не дозволяє перетворити Україну в багату і процвітаючу країну", — підкреслює політолог у розмові з Фокусом.

Серйозною вадою кадрової концепції президента Зеленського експерт вважає те, що, обираючи на ту чи іншу посаду керівну фігуру, глава держави керується, передусім принципом лояльності. І допоки Володимир Зеленський залишатиметься у кріслі президента, переконаний експерт, кадрова державна політика не зазнаватиме кардинальних змін.

Такий підхід, на переконання Олексія Голобуцького, апріорі викликає тертя всередині владної команди. У даному контексті експерт припускає, що причиною, приміром, усунення з позиції очільника СБУ Василя Малюка могли стати його, скажімо так, непрості стосунки з Кирилом Будановим, котрий, ставши керівником ОП і міг виступити ініціатором його звільнення. Загалом, вважає Олексій Голобуцький, різноманітні владні інтриги наразі носять переважно втаємничений характер і туман довкола в тому числі кадрових рішень Зеленського розвіється лише тоді, коли він стане президентом з приставкою "екс".