Кінець Курської операції, 3 втрачені міста і оборона Купʼянська․ Головні події 2025 року на фронті

4-й рік великої війни з майже 12-ти, які ми протистоїмо російським загарбникам. І за цими цифрами стоять перемоги та поразки, історії втрат і порятунків.

2025 рік був вкрай важким на фронті – бої за Курахове, Велику Новосілку, Покровськ, Мирноград, Торецьк, Часів Яр, Сіверськ, Куп’янськ, Вовчанськ, Гуляйполе, околиці Лимана, Борової, Костянтинівки та навіть у російській Суджі.

Цього року бойові дії вийшли ще й на територію Сумської та Дніпропетровської областей, крім Запоріжжя, Херсонщини, Донеччини, Луганщини та Харківщини.

Водночас Україна почала масштабну реформу в умовах найкривавішої війни з часів Другої світової. Також наші воїни провели унікальну операцію та вберегли місто Куп’янськ. І щодня Сили оборони роблять усе, щоб спинити ворога, або щонайменше змусити його платити величезну ціну за кожен метр просування.

Про перебіг подій на фронті у 2025 році, головні операції наших військ та виклики, перед якими зіштовхнулася Україна – читайте у матеріалі 24 Каналу.

Кінець операції на Курщині, російський терор Суджі та "Труба-2"

Однією з головних подій 2024 року стала Курська операція Сил оборони. Однак саме на перші місяці 2025 року припала її кульмінація, яка і досі викликає чимало запитань.

За підтримки КНДР Росія почала вести активні наступальні дії на Курщині. Через темпи просувань ворога вже тоді лунали заяви про недоцільність подальшого ведення операції.

Однак Сили оборони продовжували утримувати територію Курщини. Наприкінці січня українська комендатура почала готувати цивільних росіян до евакуації, про що була попереджена російська сторона. Однак 1 лютого росіяни вирішили завдати удару по будівлі інтернату, де якраз були люди, що чекали на евакуацію. Там перебували близько 100 осіб, з яких 4 загинули. Росіяни скинули на своїх же людей керовану авіабомбу.

Українська сторона представила всі докази того, що удар був російським. Однак російська пропаганда намагалася звинуватити в атаці нас.

Удар росіян по інтернату в Суджі / Карта Повітряних сил ЗСУ

Паралельно з цим тривали просування ворога. У березні росіяни та солдати з КНДР використали газопровідну трубу, як колись в Авдіївці, та просочилися в місто. 12 березня Сили оборони покинули Суджу. Протягом наступних кількох тижнів зона контролю українських військ зменшилася фактично до прикордоння. Разом з тим логістичні шляхи, особливо дорога через Юнаківку, опинилися під вогневим контролем.

Як змінилася ситуація в Курській області протягом березня 2025 року / Карта DeepStateMAP

Станом на грудень українські війська все ще тримають шмат російської території поблизу Тьоткіного.

Наступ на Сумщину: як росіяни прорвали кордон і викрали людей в Грабовському

Після фактичного закінчення Курської операції російські війська почали наступ на Сумщину в районі КПП Суджа – ворог просувався в районах Юнаківки, Басівки, Новенького, Журавки та інших сіл і взяв курс на Хотінь та Суми.

Для того, аби не допустити захоплення міст Сумщини, Сили оборони почали спробу прориву на територію Бєлгородщини. Ця операція закінчилася тим, що на деякий час наші війська зайняли два села.

Водночас штурмові полки відправилися стабілізувати ситуацію і їм фактично це вдалося. Однак сотні людей з прикордоння втратили своє житло, декотрі села знищені повністю. Проте ситуацію таки вдалося стабілізувати.

Однак є питання до відповідальних за будівництво фортифікацій. Портал DeepState опублікував фото "зубів дракона", які просто хаотично лежали на купі в Юнаківці. Питання досі відкрите – чому в прикордонні Сумщини не робили лінію оборони, поки Сили оборони тримали плацдарм на Курщині, і та ж Юнаківка була відносно в тилу.

Фортифікації на Сумщині, яких не було / Фото DeepState

Протягом осені та літа лінія фронту на Сумщині майже не зазнавала змін. Аж поки 20 грудня не стало відомо про те, що росіяни прорвалися південніше, неподалік Краснопілля. Мова йде просело Грабовське.

Росіяни взяли там у полон понад 50 людей, здебільшого цивільних, які відмовлялися від евакуації. Також, за словами президента Володимира Зеленського, потрапили в полон 13 українських військовослужбовців. Так Грабовське перейшло під контроль росіян.

Три міста, які втратила Україна у 2025 році

Протягом 2025 року Україна втратила контроль над трьома містами. Мова йде про Курахове, Торецьк та Сіверськ.

Почнемо з Курахового, адже пік битви припав на початок року. При цьому, на жаль, втрата міста була стрімкою. Причин кілька – оборону ускладнила втрата Вугледара восени 2024 року та проблеми в українському війську. До останнього оборону Курахового тримали бійці 46-ї бригади. Однак все ж місто зайняли росіяни.

Ситуація на фронті після окупації Курахового, січень 2025 року / Карта DeepStateMAP

Ця подія мала найбільш катастрофічні наслідки для фронту. На півдні підконтрольної Україні частини Донеччини це було останнє місто, а далі – поля і степ, у яких тримати оборону дуже важко. КАБи та дрони майже унеможливлюють це завдання. Тому росіяни почали стрімке просування і в підсумку майже повністю захопили територію Донецької області південніше Покровська.

Про решту наслідків говоритимемо далі.

Торецьк. Це місто опинилося на лінії фронту ще влітку 2024 року. Битва за Торецьк була запеклою, а саме місто ворог фактично знищив КАБами. Станом на кінець грудня частина північних околиць у сірій зоні. Понад 95% Торецька окуповано. Хоча все ж повністю контроль росіяни не встановили над містом і по флангах почали обходити його в бік Костянтинівки. Ворожі війська майже впритул підійшли до цього населеного пункту і спустошують його щодня.

Торецьк, грудень 2025 року / Карта DeepStateMAP

І неочікувано наприкінці року за кілька тижнів Україна втратила контроль над Сіверськом. Це місто було ціллю росіян протягом всього року. Ще навесні росіяни наступали в районі Білогорівки на Луганщині, яка фактично стала форпостом оборони Сіверська. Після її захоплення ворог почав наступ на Сіверськ. З одночасним просуванням у Серебрянському лісництві північніше міста росіяни створили загрозу штурмів з двох сторін.

1 грудня росіяни зі сходу підійшли до околиць Сіверська. За 10 днів половина міста опинилася під російським контролем. А 23 грудня Генштаб підтвердив окупацію Сіверська. Цікаво, що речник Генштабу Андрій Ковальов у перший тиждень грудня заперечував інформацію про захоплення частини міста і називав її фейковою.

Ситуація на фронті після втрати Сіверська / Карта DeepStateMAP

Також росіяни захопили більшу частину Покровська. Водночас заява про захоплення Часового Яру – абсолютно не відповідає дійсності, хоча значна частина міста дійсно окупована. Також тривають бої у Вовчанську та в Мирнограді. А ще – у Гуляйполі, значна частина якого перебуває у сірій зоні.

Новий напрямок війни: як фронт вперше дійшов до Дніпропетровщини

Повернімося до Курахового. Обвал фронту в районі цього міста призвів до катастрофічних наслідків не тільки для Донеччини, але й для Дніпропетровщини та Запоріжжя.

Річ у тім, що після Курахового росіяни продовжили стрімке просування до Великої Новосілки, а звідти – до адмінмежі з Дніпропетровщиною. І якщо спершу здавалося, що росіяни дійдуть до Дніпропетровської області з Покровського напрямку, то згодом виявилося зовсім інакше. З того боку росіяни так і не дійшли.

А ось за Великою Новосілкою росіяни зайшли на Дніпропетровщину. Якщо у 2022 році росіяни намагалися зайти з Херсонщини, то у 2025 році вони змогли це зробили зі сходу.

Ворог просунувся вглиб на 15 – 20 кілометрів. Ціллю на Дніпропетровщині зараз є селище Покровське. Кілька місяців росіяни просувалися на цьому напрямку, але зупинити їх вдалося аж з наближенням зими.

Фронт на Дніпропетровщині / Карта DeepStateMAP

І тим паче, що паралельне просування у Запорізькій області зі сходу дало росіянам іншу можливість. Фронт підійшов до Гуляйполя зі східного боку і дав можливість перерізати дороги з півночі. Тому свої зусилля ворог більше зосереджує на цій ділянці і до кінця року зміг зайти у Гуляйполе. Місто майже повністю у сірій зоні.

Битва за Куп’янськ: як Сили оборони зірвали "Трубу-3"

У так званих мирних переговорах росіяни висловлюють претензії на Луганську, Донецьку, Запорізьку і Херсонську області та Крим. Харківщини у списку немає, але бої там були не менш запеклими.

Основним центром боїв на Харківщині стало місто Куп’янськ. Наприкінці 2024 року Сили оборони вже раз вибили росіян, які колоною туди прорвалися. Цього року надій на Куп’янськ вони не втратили.

Влітку росіяни активізували наступ в районі Куп’янська і вже на початку осені закріпилися на північних околицях. Ворог намагався знову використати газотранспортну трубу для просочення у місто, і спершу видавалося, ніби це знову спрацює. Однак Сили оборони підірвали трубу і задум росіян провалився, а просування в Куп’янську – спинилося.

Як полк "Ахіллес" знищив ту саму трубу: дивіться відео

А вже 12 грудня стало відомо, що Сили оборони здійснили операцію із зачистки Куп’янська – російські війська вибили з міста, близько сотні росіян залишилися в оточенні. Президент Володимир Зеленський записав звернення біля стели на в’їзді у місто, що неабияк розлютило росіян. Ті ще кілька тижнів доводили, що нібито відео фейкове, але врешті російські пропагандисти визнали, що Куп’янськ вони втратили. Знову.

Те саме звернення Зеленського з Куп'янська: дивіться відео

Добропільський прорив і спустошення останніх міст на Покровському напрямку

Після того, як фронт критично наблизився до Покровська, це призвело до спустошення міста і прилеглих Мирнограда, Родинського і Білицького. Та влітку росіяни націлилися і на міста, котрі розташовані далі від фронту. Спершу під удар потрапило Добропілля. Чи не щодня росіяни скидали на місто керовані авіабомби. А 9 липня загарбники за допомогою 40 FPV-дронів атакували місто, де жили 22 тисячі людей. Посилення терору спричинило швидку евакуацію.

Далі – Білозерське. За кілька днів за допомогою РЗСВ і КАБів росіяни так само спустошили місто, яке його мешканцям доводилося покидати під вогнем. Таким чином росіяни перетворили одразу 6 міст на Покровському напрямку на руїни.

Паралельно з тим окупанти почали наступати біля Покровська на північ, і 11 серпня відбулося найбільш обговорюване оновлення мапи DeepState, за яким російські війська прорвалися вглиб на 10 кілометрів.

Добропільський прорив у серпні / Карта DeepStateMAP

Про те, що сталося під Добропіллям, ми розповідали в окремому матеріалі. Та якщо коротко – російські війська малими піхотними групами обійшли позиції Сил оборони і зайшли у тилові села. Ворог дійшов до села Золотий Колодязь, де за даними джерел, які підтверджують слова волонтера Дениса Христова, росіяни вбили цивільних мешканців, частину взяли в полон.

Цю подію охрестили Добропільським проривом, хоч він був не в напрямку Добропілля. Та це спричинило додатковий хаос на Донеччині, адже в час, коли тривала евакуація з Добропільської, Білозерської, Шахівської громад, потреба в евакуації терміново виникла уже в Новодонецькій та інших. Люди з ночі займали черги на "Новій пошті", щоб відправити бодай якусь частину своїх пожитків, а відділення ледве справлялися з цим навантаженням.

У підсумку на цю ділянку перекинули додаткові резерви, зокрема сили 1-го корпусу НГУ "Азов", які взялися стабілізовувати ситуацію. 15 серпня перші кілька сіл уже були звільнені, а до кінця жовтня виступ як такий був ліквідований.

Добропільський виступ зараз / Карта DeepStateMAP

Головна битва року: оточення Покровська і Мирнограда

У серпні, поки увага була прикута до Добропільського прориву, російські ДРГ здійснили прорив у Покровськ. За рік, відколи точилася битва за місто, росіяни проникнули туди. Однак доволі швидко Сили оборони, зокрема 7-й корпус ДШВ, ліквідували "гастролерів".

Однак у жовтні стався новий прорив. І вже повноцінний, адже на південному сході міста в районі сіл Троянда, Звірове і Леонтовичі виявилося слабке місце української оборони. Джерела 24 Каналу підтвердили інформацію про те, що причиною прориву стали неправдиві доповіді про ситуацію з місць, що мало трагічні наслідки. Так російські війська зайшли безпосередньо у Покровськ, почали просуватися у бік Павлоградської траси з боку Котлиного, а також тиснути на Новоекономічне, що біля Мирнограда та в районі Червоного Лиману, що північніше. Росіяни вирішили оточити Покровськ і Мирноград.

Як знищували росіян на залізничному вокзалі Покровська: дивіться відео

У підсумку станом на кінець року більшість Покровська і Мирнограда, на жаль, втрачена. З сіл південніше цих міст ще раніше відійшли наші війська, бо тримати оборону там було майже неможливо.

Покровськ – одне з найбільших міст, на яке цілиться Росія зараз, тому битву за нього називають головною битвою цієї зими. Однак попри спекуляції, битва триває. Північ Покровська та Мирнограда у сірій зоні, там точаться важкі бої.

Корпуси і нові контракти: як змінюється армія у час війни

"Змінимось, або загинемо", – так постійно каже волонтер Сергій Стерненко. І ці слова абсолютно правдиві. Звісно, нам потрібно ще багато змін, але деякі почалися цього року.

Перехід на корпусну систему в умовах війни став ризикованою, але потрібною реформою.

Система корпусів фактично змінює саму систему управління військами, де між Генеральним штабом і командирами бригад з’являється постійна ланка у вигляді командира корпусу. Це напротивагу командирам оперативно-стратегічним чи оперативно-тактичним угрупованням, які є ситуативними, а бригади у них – прикомандировані.

2 корпуси створила Нацгвардія – на базі бригад "Азов" та "Хартія". Це – 1-й та 2-й корпуси. Їх очолили командири згаданих бригад – Денис "Редіс" Прокопенко та Ігор "Корнет" Оболєнський.

3-й армійський корпус був створений на базі 3-ї окремої штурмової бригади і його очолив Андрій Білецький.

7-й та 8-й корпуси з’явилися у Десантно-штурмових військах, якими командують Євген Ласійчук та Дмитро Волошин відповідно.

Ще одна зміна, котра спіткала цього року українське військо – нові контракти. Насамперед – для молоді віком до 24 років. Це контракти на 1 рік (для піхотинців) або на 2 (для операторів БпЛА), які передбачають велике грошове забезпечення, право здобути освіту за державний кошт, пільги та інші бонуси і рік відстрочки після завершення дії контракту.

Однак цього року не було вирішене питання про упровадження чітких термінів служби. Що прикро, але очікувано в умовах нестачі особового складу. Проте Міноборони 5 грудня представило нові контракти для всіх категорій громадян, включно з чинними військовослужбовцями. Їх можна укласти на термін від 1 до 10 років. Якщо укласти на 2 і більше років – після закінчення цього терміну буде відстрочка від мобілізації на рік. З одного боку це рішення, а з іншого – бійці, які пішли в армію на початку вторгнення або зустріли його в зоні ООС, мають відслужити ще мінімум 2 роки для повернення зі служби.

"Павутина", удари по флоту і НПЗ: як Україна підриває військову машину Кремля

У нас триває війна на виснаження, тому мають значення не тільки події на лінії зіткнення, але і в глибокому тилу. У 2025 році Україна продовжила завдавати масштабних ударів по території Росії, по важливих для ведення війни об'єктах.

Чи не наймасштабнішою і водночас найзухвалішою стала операція СБУ "Павутина", яку втілили 1 червня. За допомогою FPV-дронів вдалося уразити понад 40 бортів стратегічної авіації Росії на аеродромах "Біла" в Іркутській області, "Українка" в Амурській області, "Дягілєво" у Рязанській та "Оленья" у Мурманській областях. У підсумку 13 бортів стратегічних бомбардувальників Ту-22 та Ту-95 було знищено повністю, інші – зазнали пошкоджень.

Як відбувалася "Павутина": дивіться відео

А ще СБУ, ГУР МО та Сили безпілотних систем завдали десятки ударів по російських аеродромах, об'єктах військово-промислового комплексу та нафтопереробній галузі. Останні відзначилися особливо. Україна уразила абсолютну більшість НПЗ, а також нафтовидобувні станції у Каспійському морі. І ще – нафтопровід "Дружба".

Ще однією важливою частиною українських атак стали ураження тіньового флоту Росії, який обходить санкції. 19 грудня спецпідрозділ СБУ "Альфа" уразив російський танкер QENDIL у нейтральних водах Середземного моря. Водночас 15 грудня у порту Новоросійська вдалося знищити підводний човен за допомогою підводного дрона Sub Sea Baby.

Ураження танкера в Середземному морі: дивіться відео

Україна продовжує доводити ворогові, що їхні атаки без відповіді не залишаться. Тому росіяни не вигадали нічого кращого, ніж запускати дезінформаційні кампанії про те, що російський ракетно-дроновий терор – це "відповіді" на українські атаки. Однак відповідями є саме українські удари по військовій машині Кремля і тому, що її фінансує, коли росіяни атакують житлові будинки та електростанції.

У штурм йдуть роботи: як змінилася війна дронів

У 2025 році змінилася сама війна – нові технології стали як рішенням, так і викликом. Активне застосування ворогом FPV-дронів змусило закривати цілі села і міста антидроновими сітками – вони не дають повний захист, але бодай трохи можуть мінімізувати шкоду від дронів. Такими сітками закритий Херсон, села біля Харкова, Сум, у Запорізькій та Донецькій областях.

Водночас активне застосування дронів на оптоволокні призвело до того, що воно, наче павутина, накриває цілі міста. Нещодавно особливо вразило мережу відео з Лиману, по якому весь цей рік працювали такі FPV. Місто просто закрите оптоволокном.

Як сьогодні виглядає Лиман: дивіться відео

Дрони стали величезною проблемою, але не тільки йдеться про FPV, але й про "Молнії" та "Шахеди", якими ворог постійно б'є по прифронтових територіях. Наприклад, влітку росіяни щоночі били по прифронтових Покровську, Мирнограду, Добропіллю, Костянтинівці та інших містах не тільки КАБами, але й ударними безпілотниками. Це свідчить про одне – росіяни налагодили масове виробництво і цей засіб є настільки доступним, що його можна використовувати як в Покровську, так і у Львові.

Засилля дронів перерізало основні логістичні шляхи на Донеччині, наприклад, траса Ізюм – Слов'янськ тепер небезпечна. Павлоградську трасу чи трасу Добропілля – Краматорськ спіткала така ж доля, але фронт уже дійшов до них фізично.

Також 2025 рік став роком розвитку наземних роботизованих комплексів. І тут варто навести 3 конкретні приклади. Ще наприкінці 2024 року 13-та бригада НГУ "Хартія" поділилася неабиякою новиною – в районі Липців на Харківщині вдалося провести перший роботизований штурм. Це була головна новина на початку нового року.

І, наприклад, коли відбувалася зачистка Добропільського прориву, роботизовані комплекси активно використовувала 93-тя окрема механізована бригада "Холодний Яр".

Штурм із залученням НРК в районі Добропілля: дивіться відео

А ось днями Третій армійський корпус повідомив, що роботизований комплекс DevDroid TW 12.7 протягом 45 діб тримав позиції на Сході та відбивав російські штурми за допомогою кулемета. Керування здійснювали з відстані, ворог так і не захопив цю позицію. Ця подія є важливою, адже мова про утримання рубежів та збереження житів наших воїнів. Скільки б не коштували НРК, життя – безцінне.

Як НРК тримав позицію: дивіться відео

Проте роботизовані комплекси можуть не лише тримати позиції і знищувати ворога, але й здійснювати евакуації. Зараз – це доволі складний і проблематичний процес, адже для евакуації бійці вимушені проходити великі відстані пішки, бо транспортом їздити не завжди безпечно. А якщо поранення складні – це майже неможливо. Та Перший окремий медичний батальйон провів унікальну евакуацію саме завдяки роботизованому комплексу.

НРК відправили на відстань 29 кілометрів і, попри ворожий вогонь, життя воїна вдалося врятувати.

Як НРК евакуйовував пораненого воїна: дивіться відео

Війна триває: яким буде 2026 рік на фронті?

Кожен із нас уже вкотре під завершення року і на початку нового бажає миру. Його бажає вся країна, але, на жаль, наше бажання не взаємне.

Зараз російські війська активізовуються на Сумщині, щоб перетягнути українські резерви туди. Унаслідок постійних обстрілів у деяких селах Чернігівщини почалася обов'язкова евакуація. Також тривають бої за Вовчанськ, який тримають наші воїни з травня 2024 року. З квітня того ж року тримається Часів Яр.

Битва за Куп'янськ не скінчилася – росіяни намагатимуться знову зайти в місто. Також фронт під околицями Борової на Харківщині і Лиману на Донеччині – битва за ці населені пункти попереду.

Після падіння Сіверська росіяни прагнутимуть наступати на Слов'янськ. Також тиснутимуть на Костянтинівку і намагатимуться захопити повністю Покровськ, Мирноград, Родинське і Білицьке на Донеччині, Гуляйполе в Запорізькій області. А ще ворожі пропагандисти уже розганяють мрію про наближення фронту до Запоріжжя.

Росія не припинить атак і спроб занурити нас у темряву. Наші Сили оборони відповідатимуть, нищитимуть російську військову машину всіма способами.

Сьогодні варто подякувати Силам оборони за ще один рік, який ми пережили. І щоб пережити ще один – ми повинні діяти разом. В армії має бути надійний тил, кожен з нас має бути або в армії, або для неї. Іншого шляху у нас немає. Наша доля вирішується на полі бою.

І чим більше ми підтримуватимемо одне одного, наших воїнів, волонтерів і всіх небайдужих – тим більше нас переживе ці важкі часи. Іншого вибору у нас немає.