Костянтинівка під загрозою: як війська РФ проникають у місто і що задумало командування противника

Сьогодні знову буде Костянтинівський напрямок, оскільки ситуація там розвивається досить негативно для ЗСУ, а російські війська вже ведуть бої в межах міста.

Про кілька особливостей ситуації "під Костянтинівкою", на які я хотів би звернути увагу

Очевидно, що командування УВ "Юг" противника, операційна зона якого переважно включає Костянтинівський район оборони ЗСУ, зосереджує основні свої зусилля на суміжному фланзі двох своїх ТГр "Дзержинск" і "Бахмут" (район Клебанбицького водосховища та на схід від нього, приблизно ділянка від Ступочок до Яблунівки). Це підтверджується рівнем концентрації сил і засобів противника там.

Очевидно, у цьому сенсі вороже командування ДОСІ розглядає перспективу штурму і захоплення Костянтинівки як завдання "при нагоді", бо таку "солянку", яку воно пригнало для захоплення Костянтинівки, рідко де зустрінеш. Тут діють частини та з’єднання зі складу зразу 4-х об’єднань одночасно — 3-ї, 8-ї, 51-ї ЗВА та 3-го АК, причому переважно діють у "різнобій". Тут затесався навіть один полк (78-й мсп) зі складу 42-ї мсд 58-ї ЗВА, яка взагалі розгорнута на Запорізькому напрямку у Південній операційній зоні.

Інакше кажучи, командування противника змогло розгорнути у Костянтинівському напрямку лише те, що воно спромоглося, образно кажучи, "нашкребти" по своїм "сусекам" (тобто у складі своїх стратегічних і оперативних резервів).

Накопичення штурмової піхоти у передових підрозділах ворога на цьому напрямку також відбувається досить повільно. У більшості випадків малими групами, по 3–4 "тіла", іноді навіть 2–3, під прикриттям поганої погоди (туман, опади, погана видимість), ворог поступово "перетягує" їх на свої передові позиції (тобто накопичує їх там).

Крім того, поступове накопичення піхоти на передових позиціях вимагає від командування противника досить значного логістичного "геморою" у дедалі більшому об'ємі — усім цим "накопиченим" потрібно щось їсти, пити, їм потрібно доставити БК (особливо для атак та штурмів) та багато іншого. Враховуючи, що ЗСУ на цьому напрямку досить активно використовують БпЛА тактичної зони, зробити все це ворогу не так просто, як здається на перший погляд. ЗСУ досить успішно полюють на ворожих "мулів" (окремих або парних російських військовиків, яких спеціально призначили для перенесення/доставлення всього цього тим, хто накопичується на передовій лінії).

Проте навіть таке досить "плавне" і дуже поступове накопичення дає ворогу можливість просуватися в кількох секторах і напрямках тактичної зони, створюючи своєрідний ефект "кумулятивної загрози" у вигляді глибшого прориву. Причини цього — предмет окремої довгої "розмови", яка, очевидно, не всім сподобається…

Висновки щодо ситуації на Костянтинівському напрямку

Очевидно, що українське командування на цьому напрямку має справу із досить чітким і структурованим задумом (планом) ворога, який, на мою думку, передбачає "подвійне охоплення" всієї агломерації Дружківка–Костянтинівка щонайменше у два етапи:

• "мале" охоплення (тобто перший етап), очевидно, передбачає обхід самої Костянтинівки зі сходу та південного заходу, що також передбачає прорив ворога в східну, південну та західну частини міста з цих напрямків;
• а "велике" охоплення (так званий другий етап) — прорив ворога по загальному напрямку Шахово-Софіївка-Райське на ближні підступи до Дружківки й так само — прорив ворога в тому ж напрямку, але з іншого (східного) боку (з боку Часового Яру), тобто приблизно у районі Семенівка–Білокузьминівка–Веролюбівка–Куртівка.

Виходячи з динаміки та загальної оперативно-стратегічної ситуації (коли противник проводить щонайменше ще дві наступальні операції з чіткими оперативними цілями та відповідного масштабу), а також з урахуванням реального стану його оперативних і стратегічних резервів, можна припустити, що гіпотетична "Костянтинівська наступальна операція" російських військ МОЖЕ БУТИ реалізована на практиці лише послідовно. Тобто етап за етапом, а не "все одразу".

Хоча, звісно, знаючи "замашки" російських "полководців" і звички їх військово-політичного керівництва, що стоїть над ними та зазвичай прагне швидко й "всього одразу", вони цілком можуть вирішити спробувати реалізувати цей задум ОДНОЧАСНО, "розмазуючи" свої сили та засоби в кількох напрямках одночасно.

У цьому сенсі, оцінюючи найближчі наміри противника на Костянтинівському напрямку, я насамперед звертав би увагу на динаміку змін у складі та чисельності угрупувань військ противника, що діють на ньому. На сьогодні це — один з найбільш об’єктивних показників щодо планів ворога. Особливо в контексті основних тактичних прийомів, які командування противника використовує під час планування, організації та ведення бойових дій в тактичній зоні, де основним інструментом якраз і є саме "людський ресурс" його піхоти.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело