Покоління неохочих. Паризькі рекрути

Французька молодь неоднозначно ставиться до нової моделі служби в армії. Держава сподівається вже з наступного року залучати тисячі людей. Тепер багато хто глибоко занепокоєний тим, що Європі, можливо, доведеться йти на війну — і найімовірніше, що проти Росії.

Увагу прикувала заява Емманюеля Макрона про те, що Франція матиме добровільний призов. «Нам потрібна мобілізація, — сказав президент. — Франція не може залишатися бездіяльною». Ще він зазначив, що молодше покоління готове встати за свою країну. Команда Макрона посилається на результати нещодавніх досліджень щодо популярності збройних сил серед французької молоді.

Гуляючи паризькими вулицями

Однак на вулицях Парижа The National знайшлося кілька юнаків і дівчат, яких тривожить сама думка про можливий призов. І чомусь ми натрапили лише на жменьку тих, хто був готовий служити своїй країні.

Усі опитані нами люди погоджувалися, що світ у звичному для них вигляді перебуває під загрозою. Хоча їм було складно точно визначити, чого саме вони бояться — військової могутності Росії та Китаю чи соціальної нерівності й кліматичних змін.

Але саме цей страх спонукав Лоїка, 22-річного студента факультету моди, розглянути можливість добровільно долучитися до нового формату військової служби. Хлопець каже, що заяви Макрона справді налякали його. Він одразу згадав, як бабуся та дідусь розповідали йому про Другу світову війну.

Як студент, який отримував виплати від європейських фондів і жив в Італії, Нідерландах, Іспанії та Німеччині, він також глибоко прив’язаний до ідеалу об’єднаної Європи. «Я все одно був би готовий пройти військову службу, але це залежить від… того, чи співпадає це з моїми цінностями», — сказав Лоїк.

Дехто зізнався, що «заплющував очі й казав собі, що нічого не відбувається». Або що боїться бути змушеним іти на війну. Інші посилалися на заспокійливий фактор у вигляді французького ядерного стримування.

А ось для 17-літнього Грегуара ідея президента є хорошим фактором, бо означає, що «Європа готується до війни», і що «профілактика краща за лікування». Але цей респондент походить із родини військового.

Британцям потрібен приклад

Поки Франція рухається вперед, а східноєвропейські країни, що межують із Росією, нарощують свої збройні сили, із приводу цієї теми висловився колишній тіньовий міністр оборони Великої Британії від Консервативної партії Бернард Дженкін. Він заявив, що у Європі урядовці «мобілізують своє населення таким чином», як цього не робить Британія.

Дженкін також згадав «величезну самозаспокоєність у самому серці всього британського політичного істеблішменту» щодо ролі війська. Політик каже, що британський уряд не підкріплює свої заяви про необхідність більшого військового фінансування реальними коштами.

Рік тому це сприймали як передвиборчий трюк, коли його партія оголосила, що відновить військовий обов’язок. Політичні прискіпування відтоді зникли, а перспективу серйозно обговорюють по всій Європі — зокрема, після того, як Франція запроваджує призов.

Публічні дебати про можливе повернення війни до Західної Європи стали надзвичайно суперечливими у Франції після того, як начальник Генерального штабу Фаб’єн Мандон минулого місяця заявив, що країна «має бути готовою втрачати своїх дітей» і що населенню бракує «моральної сили», аби захистити свою ідентичність.

Європу дійсно тривожить загроза відродженої Росії. І цей острах росте: щойно кровопролиття в Україні завершиться — армія Кремля стане більш загартованою в боях і тактично досвідченою.

Про це свідчать результати опитувань дев’яти великих європейських країн, зокрема Німеччини та Франції. 69% респондентів вважають, що їхня країна може захистити себе від російського нападу. Цю думку не поділяють у країнах, що межують із Росією — у Скандинавії, Балтійських державах і Польщі, — де існує призов.

Далі на захід, як фіксують, майже немає політичного чи суспільного інтересу. Адже загрозу вважають далекою. Та з поступовим відходом США від Європи потреба збільшувати армії стає дедалі очевиднішою.

Відсутність дебатів не скорочує потреби

У Великій Британії, як і в більшості країн Західної Європи, майже немає дебатів із приводу того, щоби 18-річні йшли на службу за призовом. Це може бути помилкою, як кажуть деякі військові аналітики.

«Британії доведеться пристосуватися до нових реалій. Під новими реаліями я маю на увазі гірше безпекове середовище у Європі. Це змусить нас переглянути свій підхід, — зазначає Грегуар Лус, представник Chatham House та резервіст ВМС Франції. — Що більше спілкуєшся з військовими, то більш очевидно: Британії варто розглянути призов якомога раніше, аби не виявитись зовсім не підготовленою у разі великої війни».

Побоювання щодо безпеки підштовхнули Європу до збільшення оборонних видатків: Німеччина нарощує чисельність армії на 80 тисяч — до 260 тисяч осіб. Усім 18-річним німцям наступного року розішлють обов’язковий опитувальник про їхню зацікавленість у військовій службі. Попри протести, німецький парламент у п’ятницю підтримав цей план.

Однак Франція — одна з перших західноєвропейських країн, яка робить перші обережні кроки до призову, запроваджуючи добровільну військову службу на 10 місяців для випускників шкіл, — перебуває на відстані 30 років від скасування обов’язкової служби.

Починаючи з наступного року, французька молодь зможе добровільно підписатися на 10 місяців служби, отримуючи 800 євро (933 долари) на місяць. Додайте сюди харчування та проживання. В сумі це коштуватиме понад 2 мільярди євро та має мету набрати 50 тисяч осіб до 2035 року.

27 листопада Макрон сказав, що його надихнули практики європейських партнерів, зокрема Норвегії. Він додав: «У час, коли всі наші європейські союзники рухаються вперед, стикаючись із загрозою, що нависає над усіма нами, Франція не може залишатися бездіяльною».

Нова система також передбачає збільшення кількості резервістів із нинішніх 45 тисяч осіб до 80 тисяч у 2030 році. Після цього етапу служби добровольці автоматично переходять у статус резервістів. Там вони перебувають строком до п’яти років. Якщо говорити про резервістів, то їх можуть викликати на тренування до п’яти днів на рік.

І ще проблема. У разі війни саме парламент вирішує, чи взагалі слід викликати цих резервістів.

Далі буде.