Путін «бикує» в темі переговорів, а українці святкують і сперечаються про Буданова. Зведення з інформаційної війни за 27 грудня 2025 р. – 2 січня 2026 р

ГО CAT-UA дослідила новини та емоції щодо війни, які панували в українських соцмережах протягом минулого тижня 27 грудня 2025 р. – 2 січня 2026 р. Індекс настроїв соцмереж трохи піднявся до мінус 13 пунктів (був мінус 16 пунктів). А саме: хороші новини склали 28%, погані – 41%, неоднозначні – 31%.

Українці значно менше стежили за поточними загрозами, натомість більше приділяли уваги ситуації на фронті/в тилу ворога, переговорам зі США та, наприкінці тижня, призначенню К. Буданова. Новий очільник ОП викликає жвавий інтерес і у російських користувачів.

Натомість Путін послідовно обирає стратегію «бикування»: на тлі економічних проблем в Росії і потреби зупинки вогню він намагається підвищувати ставки, заявляючи, що більше не зацікавлений у виході ЗСУ з Донбасу, або поширюючи фейки про атаку Валдаю.

Хороші новини – К. Буданов прийняв пропозицію В. Зеленського, удари по Криму та території РФ. Новий рік, ДН С. Бандери, порятунок командира РДК Д. Капустіна, удари по тилу ворога (Ільський НПЗ, дрони на Москву, Сизрань), російські полонені. Соцпідтримка (іпотека для мобілізованих, відновлення е/е, подарунки дітям), допомога СОУ (12 «Ай-Петрі» від П. Порошенка).

Погані – призначення К. Буданова як спроба влади позбутися критики, обстріли (Волинь, житловий будинок та екопарк у Харкові з тваринами, Запоріжжя, Одещина, Київщина), постраждалі цивільні, критика влади, ТЦК і Д. Трампа; відкриття окупантами драмтеатру в Маріуполі, В. Путін намагається повернути (чи то зміцнити) прихильність Д. Трампа, фейк про атаку по резиденції В. Путіна (ЦРУ спростовує її).

Неоднозначні – призначення К. Буданова саме по собі, сподівання на розчарування Д. Трампа у В. Путіні, петиції про присвоєння звання Героя, світова підтримка (насамперед американська), В. Залужний нібито залишає посаду посла, візит В. Зеленського до США.

Привітання з Новим роком – вдається вийти на позитив. У соцмережах дуже багато привітань з Новим роком зі згадуванням війни: від волонтерів, військових, держустанов, політиків, експертів, але найбільше – просто від людей. Попри високу втому, люди бачать позитив: ще на рік ближче до кінця війни, пережили важкі часи і тримаємось. У привітаннях багато надії, що наступні роки будуть світлішими і кращими. Синхронно 1 січня – ще й чимало дописів про чергову річницю з дня народження С. Бандери: його згадують як провідника націоналістичного руху, борця за незалежність і лякалку для росіян; пишуть про чергову смолоскипну ходу у Львові.

Діпстрайки та інші успішні операції СОУ (зокрема, «воскресіння» командира РДК) також вирівнюють інформаційний фон у бік позитиву. Концентрована увага – до ударів українських дронів по підстанціях росіян і НПЗ в Сизрані; Ільського НПЗ, нафтобази в Калузькій обл., НПС «Альметьєвська» в Татарстані.

Проросійські пабліки пишуть про удари по Сизрані з боку «агресора», скаржаться на значну кількість людей (80 тисяч) без світла. Ще один ключовий привід для радості – ліквідація понад 120 російських спецпризначенців на Донеччині, що одразу викликало увагу до СБС. Менше тижня протривала хвиля суму за командиром РДК Д. Капустіним, про загибель якого повідомили 27 грудня, а вже 1 січня ГУР неабияк підняло настрої соцмереж, заявивши про успішне виконання операції з запобігання його ліквідації.

Атака на Київ 27 грудня викликала дуже велику хвилю гніву. Останніми місяцями атаки на Україну викликають більше суму, але атака на Київ спричинила дуже потужну хвилю гніву. Основними його причинами стали наслідки: відсутність тепла та електрики в Києві. Також є гнівні заяви: «отак Путін готується до перемир’я», підкреслюють, що атака йде не по «стратегічних об’єктах», а по людях, будинках або електростанціях, аби людям жилося гірше.

Обшуки у нардепів обертають гнів на владу через «Юзіка», у критиці влади знову активна комунікація спікерів, що підтримують Порошенка. Обшуки НАБУ неоднозначно коментуються загалом, але згадки впізнаваного фігуранта цієї справи Ю. Корявченкова досить критичні до влади: йому пригадують довгу співпрацю з президентом іще в шоубізнесі, очолення виборчого штабу в Кривому Розі, скандальні вчинки вже під час нардепства. Помітні й неетичні жарти щодо його ваги. Паралельно знову в критиці влади помітна комунікація Р. Червінського й інших спікерів, що підтримують П. Порошенка, звинувачення влади в корупції, і на контрасті – акцент на заявах і благодійних вчинках Порошенка. Також знову є велике поширення посту М. Богуславець про корупцію у владі, і знову помітний бот-розгін посту.

Візит В. Зеленського до США: нейтральне стеження за самим перебігом, гнів на США за загравання з Кремлем, неприйняття «здачі» Донбасу. Звечора 28.12 – значна увага до візиту В. Зеленського у Флориду та зустрічі з Д. Трампом, до порядку денного розмови. Американський лідер слабко тішить соцмережі риторикою про те, що «ми на шляху до завершення війни», натомість чималим є гнів на нього самого і на США загалом за попередню розмову ще й з В. Путіним. Є нерозуміння, чому на вимогу американців українці мають виходити з неокупованої Донеччини (згадують статті Конституції, які унеможливлюють порушення територіальної цілісності та зміни самої КУ під час воєнного стану). Окремі ресурси (як-от 5 канал) ретранслюють коментарі пересічних користувачів, схиляючи до висновку, що українці загалом скептичні щодо переговорів. Врешті, гнів помітний і на В. Путіна (і в проукраїнському, і в проросійському сегментах) із заявою в однострої, що Росія і так може досягти всіх цілей «СВО» збройним шляхом, якщо Україна не погодиться на мир.

У російській частині – неймовірно емоційний гнів на Зеленського через його заяви після переговорів, багато грубих образ, лайки як Зеленського («клоун», «наркоман», «зєльоний карлік») так і України загалом («концлагєрь», «свінорєйх»). Також там поширюють «заяви Трампа про те, що 91% українців хочуть миру», додаючи, що Росія теж прагне миру, а відкидає його лише українська влада. З іншого боку, знову цитують заяви, що «всє целі СВО будут виполнєни», про мирну угоду майже не згадують. Таким чином, росіяни створюють видимість, що їм угода більше не потрібна, і що погодяться вони на неї лише за умови великих поступок.

Українці гніваються на нібито атаку на Валдай. Великий гнів на ці українські вкиди: пишуть, що ті збираються зірвати переговори, що це провокації для атаки на українські урядові будівлі, насміхаються з Путіна, Ушакова, Трампа, якому «повідомили про це». В соцмережах нема тривоги і страху ударів у відповідь, хоча є заяви, що такі удари будуть. Активно деконструюють заяви РФ, наводячи різні аргументи: невиявлення західними розвідками й аналітиками (ISW) доказів ударів, відмова самого Кремля надавати їх «за непотрібністю» (Д. Пєсков), відсутність свідчень з боку місцевих мешканців. Зіставляють дані щодо кількості дронів (вони не збігаються), пригадують й інші епізоди, що навіть викликають сміх: до прикладу, Ю. Бутусов шукав у Куп’янську іноземних журналістів, яких запрошував Путін, але марно. Транслюють і реакції іноземних держав, що засуджують цю атаку, повіривши в неї (зокрема, Н. Моді). Cвіт звинувачують у тому, що він обговорює вже кілька днів російський фейк і не звертає уваги на реальні атаки по українських лікарнях і будинках.

Новорічне привітання В. Зеленського менш помітне, ніж у минулі роки, й більше зазнає критики. Концентрована увага до неї містилася насамперед у критиці влади, через окремі аспекти – замовчування корупційних звинувачень, відсутність стратегічного бачення («ми щось придумаємо...», але що саме – незрозуміло) й навіть толерування вживання алкоголю («піднімуть келих шампанського, або чогось міцніше»).

Відкриття драмтеатру в Маріуполі розгнівало. З подачі релокованої Маріупольської міськради фігурує поширення новини про відкриття драмтеатру: нагадують про його руйнування авіаударом росіян у 2022 році, пишуть про нинішніх топ-гостей на відкритті – зокрема, ватажка «ДНР» Д. Пушиліна. Гніву, крім РФ, що так і не визнала злочину, зазнають в окремих дописах і деякі працівники театру, що лишилися працювати в ньому на окупантів.

К. Буданов: українці радіють і критикують, росіяни насміхаються і бояться. Призначення Буданова викликало значний резонанс у соцмережах, на цьому тлі навіть атака на Харків стала менш помітною, ніж могла б. Спершу йшли тільки новинні повідомлення, потім додалися жарти над цією новиною і радість через це кадрове рішення. Через кілька годин пішла критика призначення Буданова – від людей, які постійно критикують владу, в тому числі від помітних блогерів. Серед оцінок – найрізноманітніші реакції: від схвалення К. Буданова за досягнення до критики В. Зеленського за нібито спробу «відбілити» репутацію ОП. Російські сторінки захоплені призначенням іще більше: це основна тема доби в соцмережах ТОТ.

Росія гучно закидає ЗСУ теракт у селі Хорли на Херсонщині з жертвами. Російські акаунти на ТОТ (зокрема, в Криму та на лівобережжі Херсонщини) присвятили багато уваги обстрілу Хорлів, звинувачуючи ЗСУ у вчиненні воєнного злочину – у обстрілі кафе та готелю, де нібито Новий рік святкували звичайні мирні мешканці.

Окупаційна «влада» (зокрема, В. Сальдо) ділиться показово шокуючими подробицями, розповідає про тіла, які горіли живцем, й про атаку начебто під самий бій курантів, а також перешкоджання дронів ЗСУ роботі медиків. Різні російські владні спікери – М. Захарова, Д. Мєдвєдєв – порівняли цю атаку з Хатинню, прирівнюючи ЗСУ вкотре до нацистів.

Емоції українців

Гнів – в 32,0% постів на теми дотичні до війни – на спікера парламенту Чехії, на Китай за допомогу Росії, на провокації, які готує Кремль, на Трампа, на мирні переговори, росіян за їхню позицію в переговорах, через відкриття Маріупольського драмтеатру, у критиці влади є акцент на обшуках НАБУ у нардепів.

Тривога – 18,9% – через через постійні російські атаки, очікування на поганий рік, через ситуацію на фронті.

Сум – 14,4% – через удар по екопарку під Харковом, по будинку в Харкові, через поранених і жертви в інших містах, через наслідки атаки та руйнування, через відключення електроенергії і тепла, на початку тижня значне поширення новини, що загинув Д. Капустін.

Радість – 12,5% – найбільше через удари по російських тилах, зростання втрат росіян та успіхи ЗСУ, атаки на російські тили, зокрема на Крим, через порятунок Капустіна.

Гордість – 7,7% – крім гордості за ЗСУ, у закликах до хвилини мовчання і часом у некрологах, є помітна гордість за дітей, які колядують і збирають гроші на ЗСУ та волонтерів.

Надія – 7,6% – на мирну угоду, але не скоро, поширюють заяви Буданова про «вікно» у лютому, на європейські країни та на сенатора Грема, в постах-молитвах в передноворічних і різдвяних вітаннях.

Вдячність – 4,0% – історії військових, волонтерські дописи, компліментарні пости до влади («Ніхто не очікував, що у Зеленського такі яйця!»).

Втома – 1,8% – у новорічних привітаннях, а найбільше – в підсумках року, акценти на кшталт «нам потрібен мир, а не збільшення цвинтарів».

Сміх – 1,3% – з росіян, які обурені побажанням Зеленського Путіну сконати, призначення Буданова, слабкість російської армії, насмішки над Лукашенком. 

Для довідки

Згідно з методологією дослідження CAT-UA щодня за допомогою автоматизованих систем моніторингу вивантажується повний масив згадувань воєнних термінів — загалом понад 300 тис. дописів, за 50 ключовими пошуковими словами — у мережах Facebook, Instagram, X, Telegram, YouTube, VKontakte, Odnoklassniki, TikTok.

Із цього масиву повідомлень, написаних користувачами з України, щодня випадковим чином виокремлюється 1350 дописів, що складає приблизно 0,25% від їх загальної кількості. Похибка вибірки складає не більше 3%. Дані обробляються вручну: виокремлюються користувачі з неокупованої частини України — у середньому 85% від загальної кількості — і визначаються висловлені ними емоції на основі протоколів кодування. Моніторинг включає й користувачів з окупованих територій, де окупанти створюють свій контент.

Громадська організація CAT-UA протягом трьох років досліджує настрої в соціальних мережах та надає звіти для військово-політичного керівництва України, щоб через регулярний моніторинг сприяти стійкості інформаційного поля попри спроби путінського режиму його зруйнувати.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження»