Що Даррен Флетчер дасть Манчестер Юнайтед як тимчасовий тренер

Коли з’явилася новина про призначення Даррена Флетчера тимчасовим головним тренером Манчестер Юнайтед, The Athletic звернувся до людини, яка щодня працювала з ним у футбольному департаменті, коли шотландець входив до тренерського штабу першої команди.

Цей фахівець працював при кожному тренері клубу з часів сера Алекса Фергюсона. Зараз він уже не пов’язаний з Манчестер Юнайтед і не має дозволу від нинішнього роботодавця виступати публічно, але у своїй оцінці був абсолютно щирим.

"Я по-справжньому вірю в нього як у тренера. Він завжди був максимально відкритим до кожного менеджера і кожного члена штабу. Надзвичайно професійний, енергійний, захоплений своєю справою. Даррен завжди багато працював над собою і прагнув ставати кращим. Флетчер ідеально поєднує людський підхід і тренерське мислення. У нього чудові стосунки з усіма всередині клубу — як з футбольними людьми, так і з тими, хто працює за лаштунками.

Він завжди ставив клуб вище за себе, і його робота з командою до 18 років — найкращий доказ цього. Він був переконаний, що саме там може принести найбільшу користь. Чому? Бо йому не байдуже. У перехідний період важко знайти когось кращого. Він пропонуватиме прогресивний, проактивний футбол — і слово “проактивний” тут ключове.

Даррен переконаний, що команди Манчестер Юнайтед мають домінувати, бути ініціаторами подій на полі. Йдеться про створення умов, у яких гравці можуть розкрити свої сильні сторони. Це дає впевненість і формує позитивну атмосферу".

Це надзвичайно сильна рекомендація для Флетчера, який уже завтра керуватиме Юнайтед у матчі Прем’єр-ліги проти Бернлі, а в неділю виведе команду на поле Олд Траффорд у кубковому поєдинку з Брайтоном після звільнення Рубена Аморіма.

Флетчер повернувся до клубу у 2020 році — через п’ять років після відходу до Вест Бромвіча. Як він сам згодом зізнавався, пішов тоді через чорний хід: мовляв, мав повне право на прощальний матч у складі Юнайтед, але свідомо від нього відмовився.

Ця оцінка прозвучала під час розмови в його домі в Чеширі — інтерв’ю стало частиною Bring on United, книги про команду Манчестер Юнайтед нульових. Флетчер тоді відверто і докладно розповідав про своє життя, поки в домі вирувала звична сімейна метушня.

Даррен згадував своє коріння в сільському графстві Мейо на заході Ірландії, а також дитинство на Мейфілді — величезному житловому масиві неподалік Единбурга. Окремо він говорив про родину: тесть його сестри, Джон Кін, після смерті у 2024 році був вшанований Селтіком. Колись Кін разом із дідом Флетчера вирощував ріпу в Ірландії, а згодом перейшов у будівельний бізнес. На початку 1990-х він інвестував близько одного мільйона фунтів — майже всі свої заощадження — щоб урятувати Селтік від банкрутства.

У дитинстві Флетчер уболівав саме за Селтік і мав абонемент на матчі — спочатку на легендарну трибуну Jungle. Його завжди тягнуло до гри в центрі поля.

"Моїм героєм був Джон Коллінз, а потім з’явилися “три аміго” — П’єр ван Хойдонк, Жорже Кадете і Паоло Ді Каньйо, — згадував він. — Тренером тоді був Томмі Бернс, і згодом він став моїм наставником. Один із найкращих людей, яких я зустрічав у футболі".

Флетчер зізнавався, що з дитинства був одержимий футболом у всіх його проявах — від стадіонів і форм команд до фентезі-ліг і комп’ютерних ігор. Інші види спорту його майже не цікавили.

"У 90-ті я буквально жив іспанським футболом і всім, що з ним пов’язано. Міг годинами говорити про чемпіонати світу і гравців — і, чесно кажучи, можу досі. Я пробував грати в гольф, але швидко зрозумів, що роблю це радше заради спілкування. Насправді він мені не надто подобається".

Талант Флетчера помітили дуже рано: за ним стежили Гартс, Рейнджерс, Селтік, а згодом і Манчестер Юнайтед. Він тренувався щовечора, але батько — в родині якого традиційно підтримували Рейнджерс — не хотів, щоб син занадто рано прив’язувався до одного клубу. Він наполягав, щоб Даррен побачив різні футбольні середовища.

Перший перегляд у Манчестер Юнайтед Флетчер пройшов у 12 років. Він настільки вразив тренерів, що його представили серу Алексу Фергюсону. Далі був стрімкий прогрес аж до основної команди: вже у 15 він грав за резерв разом з Оле-Гуннаром Сульшером, Йорді Кройфом і Девідом Меєм — попри доволі худорляву статуру і вагу менше 70 кілограмів.

Він настільки переконливо проявив себе, що всерйоз заговорили про дебют Флетчера за першу команду в той момент, коли його однолітки в Манчестері ще сиділи за шкільними партами. Даррен навіть поїхав з основою на матч проти Астон Вілли, але бюрократичні нюанси, пов’язані з його статусом школяра за контрактом, перекреслили будь-які шанси вийти на поле.

Втім, це стало лише незначною паузою на його шляху. Одним із перших, хто повірив у Флетчера, був Рой Кін. Він допомагав Даррену з контрактними питаннями, хоча на тренуваннях міг бути жорстким і безкомпромісним. Кін, відомий своїми надвисокими стандартами, часто перевіряв Флетчера, навмисне "вистрілюючи" передачами, щоб упевнитися: контроль м’яча на належному рівні.

Флетчер сприйняв ці уроки максимально серйозно і почав вимагати від себе ще більшого. За власними словами, він "ставився до кожного тренування так, ніби це фінал чемпіонату світу". Одного разу це навіть роздратувало Кіна під час внутрішнього матчу.

"Я помінявся командами посеред гри, і він крикнув: “Флетч, та пішов ти… Ти граєш проти мене — як Зідан, а коли зі мною в команді, ти ніякий”. І він мав рацію: коли я перейшов на його бік, ми якраз почали програвати".

Кін дуже хотів, щоб Флетчер виступав за збірну Ірландії, але Даррен залишився вірним країні, де народився, — Шотландії. У Манчестер Юнайтед він закріпився в, можливо, найсильнішій півзахисній лінії свого часу: у сезоні 2003–04 провів 35 матчів, а далі — 30, 41 і 40 у наступних кампаніях. На виїзних іграх фанати навіть вивішували банер з написом: "Даррен Флетчер — футбольний геній".

Якщо Кін був його наставником, то найкращим другом у команді став Вейн Руні.

"Я був доволі тихим, більше слухав і вчився у всіх цих неймовірних характерів і лідерів, — згадував Флетчер. — Вейн був молодшим за мене, але набагато впевненішим. Він без страху говорив старшим гравцям усе, що думав, заводив розмови або кричав на них прямо на полі. Ми зійшлися миттєво. Він дотепний, але злий".

Якщо нульові стали десятиліттям, у якому Флетчер заявив про себе і здобув репутацію, то наступні роки виявилися значно складнішими. У 2011 році йому діагностували виразковий коліт — захворювання кишківника, через яке він змушений був відвідувати туалет по 30–40 разів на день. Після потрапляння до символічної збірної сезону за версією PFA у кампанії 2009–2010 Флетчер за наступні чотири роки зіграв лише кілька десятків матчів.

Через хворобу він не міг навіть вийти з дітьми до парку чи сходити в ресторан — постійна потреба бігти до вбиральні повністю сковувала його життя. У цей важкий період справжньою опорою стала дружина Гейлі, а Манчестер Юнайтед теж не відвернувся від Флетчера, повністю виконавши умови контракту, попри те що він не грав. Він зблизився з Фергюсоном настільки, що й сьогодні може подзвонити йому будь-коли.

Зрештою симптоми відступили настільки, що Даррен знову зміг виступати на найвищому рівні — спершу за Манчестер Юнайтед, а згодом за Вест Бромвіч і Сток Сіті.

Завершивши ігрову кар’єру у 2020 році, Флетчер повернувся до Юнайтед уже як тренер. Він швидко став авторитетною та улюбленою фігурою в штабі першої команди — настільки, що фізично ще дозволяв собі виходити на тренування разом із гравцями, допомагаючи підвищувати інтенсивність занять.

Щоправда, без витівок, якими славився в ігрові часи. Одна з улюблених — підлити червону харчову фарбу в нові бутси Веса Брауна Adidas Predator, через що його ноги ставали яскраво-червоними. Браун телефонував агенту зі скаргами на "браковані" бутси і просив заміну. Коли ж нова пара приїжджала, Флетчер робив те саме ще раз.

Змінився він і в іншому.

"Діти дуже мене заспокоїли, — зізнавався Даррен. — Я був надто зациклений на футболі, а родина дала мені інший фокус і відчуття зрілості".

Обидва його сини — Джек і Тайлер — нині є професійними футболістами Манчестер Юнайтед. Молодші близнючки ще зовсім малі. Флетчер — відданий сім’янин, але Манчестер Юнайтед у нього буквально в крові. І складається відчуття, що принаймні на цьому етапі команда перебуває в надійних руках.

The Athletic