Убивства, катування, ДТП. Як у Росії працює схема «війна проти України замість в'язниці»

У вересні Абаканський гарнізонний військовий суд засудив контрактника Михайла Казанцева до 12 років колонії особливого режиму за п’ятиденні катування та знущання з колишньої партнерки. Цей вирок редакція проєкту «Радіо Свобода» «Сибір.Реалії» виявила на сайті Абаканського гарнізонного військового суду під час аналізу судових рішень у справах учасників війни. Раніше Казанцева вже судили за тяжкі злочини, проте замість відбування покарання він підписав контракт із Міноборони та вирушив на війну. Ніщо не заважає йому повторити цей шлях і зараз.

Убив дружину і зняв із неї шкіру, розстріляв трьох людей, збив жінку і кинув її на узбіччі помирати. Після всіх цих злочинів винні не опинилися в колонії – їм призначали умовні терміни або взагалі не доводили справи до суду. Причина одна – обвинувачені підписували контракт із Міноборони РФ і одразу виходили на волю.

«Роздягнув і облив окропом»

Тетяна (ім’я змінене) приїхала до контрактника Михайла Казанцева в орендовану квартиру в Кизилі 24 листопада 2024 року – через декілька днів після його повернення з фронту. Вони випивали, а ввечері Казанцев почав звинувачувати її у зрадах.

Він замкнув квартиру на ключ, змусив Тетяну роздягнутися і поставив на коліна. Потім він побив її милицею, зламавши їй руку, помочився на неї та вигнав на балкон. Надворі був 20-градусний мороз. Як йдеться у вироку, на балконі його жертва провела щонайменше годину. Вікна були закриті решітками, вибратися вона не могла, її криків ніхто не почув.

Наступного дня Казанцев вилив на неї окріп із чайника і припік повіку сигаретою. Пізніше того ж дня він посадив її навпочіпки і почав кидати в неї порожні скляні пляшки, а потім зажадав, щоб вона сіла на одну з них анальним отвором. Через страх перед подальшим насильством Тетяна підкорилася. Увечері Казанцев душив її дротом від зарядного пристрою, поки той не порвався, після чого поголив голову і знову вигнав на балкон.

Наступного дня він побив свою жертву ременем із металевою пряжкою, зіштовхнув зі стільця, через що вона вдарилася головою, а також стріляв у неї з іграшкового пістолета і бив руків’ям по голові. Вранці 29 листопада 2024 року Казанцев пішов у магазин, забувши замкнути двері. Тетяна, яка всі ці дні перебувала у квартирі оголеною, одягла його одяг і втекла. Вона дісталася найближчого дитячого садка, співробітники якого викликали таксі, щоб вона змогла доїхати до поліції.

Медична експертиза зафіксувала у неї закриту черепно-мозкову травму, великі опіки II ступеня, колото-різані рани кистей та перелом ліктьової кістки. У суді Казанцев провини не визнав. Він стверджував, що Тетяна перебувала в його квартирі добровільно і не хотіла йти, а окріп на неї нібито потрапив випадково.

Із судових документів Тиви та Хакасії випливає, що раніше Казанцев уже неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема за побиття людини до смерті. У 2023 році суд засудив його до семи років позбавлення волі у справі про напад та замах на вбивство. Однак він підписав контракт із Міноборони і вирушив на війну проти України. У вересні 2025 року Казанцева визнали винним за статтями про незаконне позбавлення волі, катування з особливою жорстокістю, заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю та кількох епізодах заподіяння шкоди середньої тяжкості.

– Йому присудили 12 років. Але ніщо не заважає йому укласти новий контракт із Міноборони і знову піти в «зону бойових», – каже правозахисник Олексій Туполєв. – Держава, як і раніше, залишає таку можливість.

«Зідрав шкіру і намагався розчленувати»

У жовтні 2025 року в місті Березовський Свердловської області 50-річний Рафіс Хузін убив свою дружину Ольгу. За версією слідства, приводом стала сварка через побутові дрібниці. Обвинувачений сам прийшов до поліції, проте замість суду і реального терміну опинився на волі – він підписав контракт із Міноборони і вирушив на війну.

– Вони п'ять років з Ольгою прожили. Всі п'ять років він її бив смертним боєм. Ніде не працював. Вона в кількох місцях трудилася, зокрема прибиральницею. Миттям підлоги багато не заробиш, вона з ніг валилася. Ось і обурилася, що він увесь день удома сидів, нічого не приготував, хоча вона просила курку посмажити. Вона після двох змін повернулася і обурилася, звісно, що він квасив увесь день замість того, щоб допомогти. Вона з ним, до речі, теж почала випивати, – розповідає родичка Хузіна Аліна. – У нього, мабуть, від пиятики дах зовсім поїхав – він узяв ніж і кілька разів устромив його в Ольгу. У релізі Слідчого комітету писали, мовляв, «намагався здерти шкіру». Нічого подібного! Цей нелюд зняв з Ольги шкіру з голови та верхньої частини тіла! І потім намагався розчленувати тіло. Не зміг і закопав труп у дворі будинку. Я бачила її до похорону, це був кошмар, відмовилися від гримера і відразу вирішили, що ховати доведеться в закритій труні все ж таки.

За даними наших співрозмовників, 25 грудня Хузіна направили в Україну, імовірно, у штурмовий підрозділ.

– Ми розуміємо, що смертність там висока. Але нас лякає інше – їх відпускають додому. За цей час вони встигають скоїти нові злочини. Ми зверталися до поліції та Слідчого комітету, просили не давати йому можливості уникнути суду. Безрезультатно, – каже співрозмовниця проєкту «Сибір.Реалії».

У Слідчому комітеті в Свердловській області на запит «Радіо Свобода» не відповіли. У Березовському міському суді раніше повідомляли місцевим ЗМІ, що матеріали про продовження арешту щодо Хузіна туди не надходили.

У коментарях місцевих жителів звучить одна й та сама думка – сьогодні вбивцям простіше уникнути покарання, ніж звичайним людям домогтися захисту:

«Виходить, можуть спокійно вбити людину, але якщо йдеш на «СВО» (так в Росії називають війну проти України – ред.), то тобі все прощається, дивно це все».

«Ще й вбивці зараз зарплату платитимуть і за підписання не один мільйон дадуть, а ми за проїзд 42 рублі платити почали».

«Убив, пішов на «СВО» – і героєм, і мільйонером одночасно став, а якщо загинув – герой».

«Збив і кинув помирати»

14 жовтня 2025 року жителька Тиви Салчакмаа Самбуу йшла пішки із села Барлик до села Кизил-Мажалик. Через деякий час із важкою черепно-мозковою травмою її виявили на узбіччі дороги поліцейські, які проїжджали повз. Салчакмаа померла, не приходячи до тями. Усе вказувало на те, що її збила машина, але винуватця не могли встановити понад два місяці.

– Салчакмаа самотужки ростила дітей. П'ятьох дітей підняла! Старцювала іноді, випрошуючи у влади обіцяне багатодітним вугілля. Загалом непросто їй було. І ось уявіть, посеред ночі дзвінок дітям: вашу маму переїхали і кинули помирати. Адже її могли б врятувати, якби викликали швидку відразу. Але зрештою нікому не було діла до її вбивства, крім дітей. Її старшим синові та доньці довелося самим шукати злочинця. Діти опитали місцевих, хто міг бути очевидцем, і з'ясували, що того вечора назустріч матері мала проїжджати компанія молодих людей на «Пріорі». Водієм, кажуть, був один із синів голови хуралу представників села Барлик, – каже знайома загиблої Оржан.

Імен у регіональних ЗМІ не називали, проте співрозмовники редакції стверджують, що йдеться про Маргариту Монгуш, яка з жовтня 2024 року очолює муніципалітет.

– Я не знаю, якого з її синів затримали, тому ім'я назвати не можу. І ніде не пишуть. А так вона [голова хуралу] – теж багатодітна мати – семеро дітей, двоє вже зовсім дорослі навіть, – каже Айдіс, родом із Барлика, який кілька років тому переїхав до Кизила. – І років 10 тому вона також отримувала «соціальне вугілля», яке роздавали багатодітним. Але тоді всі тільки посміювалися з того, що «допомогу малозабезпеченим» отримує жінка в норковій шубі з розкішним коміром. А зараз вона – і голова, і власниця найбільшої ферми, що постачає м'ясо та молоко не тільки по Тиві. І тепер уже дивує інше.

За словами Оржан, після передачі інформації до поліції сина чиновниці затримали. Але, попри те, що він зізнався у ДТП, слідча МВ МВС «Барун-Хемчицький» відмовилася обирати йому запобіжний захід.

– Два місяці переховувався від поліції. Не сам у відділок прийшов – притягли. А слідча навіть поміщення в ізолятор не стала вимагати – сидів удома до суду. А зараз з’ясовується, що й суду ніякого не буде – він заявив, що готовий підписати контракт, його вже бачили, як він вільно розгулює у Кизилі. Донька Салчакмаа дізналася випадково – знайомі у військкоматі працюють, 16 грудня вони вже бачили його на медкомісії, – каже Оржан.

Користувачі соцмереж з-поміж жителів Барун-Хемчицького району пишуть, що місцева поліція завжди «прикривала» чиновників-корупціонерів, але зараз «прикриття» вийшло на новий рівень:

«Дожилися, люди самі розслідують кримінальні справи, знаходять винних і передають інформацію в поліцію».

«У Барун-Хемчицькому районі вся поліція прикриває корупціонерів, якби діти не знайшли винного, вони так і не змогли б його знайти».

У вересні стало відомо, що на війну поїхав інший водій, винний у смертельній ДТП. Житель Тиви без водійського посвідчення, п'ять разів судимий за порушення ПДР, 17 вересня збив 11-річного хлопчика на дорозі біля школи в окрузі Кизил. Дитина вийшла з автобуса і опинилася на дорозі, тому що її не висадили на зупинці.

Відомо, що 28-річного водія до цього двічі затримували за керування машиною без водійського посвідчення і відмову пройти медичний огляд у стані алкогольного сп'яніння. Дитина померла в лікарні.

Коли журналісти повідомили, що водій вийшов на волю без вироку і поїхав на війну, мати загиблої дитини записала звернення з вимогою покарати винних. У відео вона показує, що навіть після смерті дитини вздовж дороги не встановили освітлення, світлофори та пішохідні переходи.

«Уже був на війні та повернувся»

У грудні 2025 року засудженого на 13 років за групове вбивство депутата від «Єдиної Росії» Марата Кумукова відпустили на волю, щоб він зміг поїхати на війну.

«Для цього Верховний суд Карачаєво-Черкесії змінив обвинувальний вирок, який йому винесли за вбивство трьох осіб: за версією слідства, у 2000-х Кумуков був членом ОЗУ «Сторожівські» і брав участь у вбивстві людей з іншого угруповання.

Юрист за освітою, Кумуков тричі обирався до парламенту Карачаєво-Черкесії від партії «Єдина Росія». У 2022 році він уклав перший контракт із Міноборони, на війні проти України був контужений, отримав нагороду «Орден Мужності».

«Як патріот і багатодітний батько, який відчуває свою відповідальність за те, яке майбутнє чекає на підростаюче покоління, наш земляк вважав, що не має права залишатися стороннім спостерігачем», –писала про Кумукова у 2022 році пресслужба парламенту Карачаєво-Черкесії.

У 2022 році Кумуков приїхав додому і був заарештований за звинуваченням у вбивстві щонайменше трьох осіб. На той момент у республіці вже кілька років розслідували кримінальні справи проти банди «Сторожівські».

За версією слідства, Кумуков, озброєний пістолетом із глушником, увірвався до приватного будинку одного з учасників іншої банди. Разом із ним були спільники з пістолетами та автоматами. Разом вони розстріляли трьох людей. У суді Кумуков провини у вбивстві не визнав, заявивши, що «тільки перебував на місці злочину», але сам нібито «людей не вбивав, ні в кого не стріляв».

Одразу після оголошення обвинувального вироку Кумуков заявив, що хоче укласти контракт із Міноборони. Через це в суді апеляційної інстанції начальник пункту відбору на військову службу подав клопотання про звільнення Кумукова від покарання. Верховний суд КЧР замінив реальне позбавлення волі умовним терміном, а на командування військової частини поклав «контроль за поведінкою засудженого».

Згідно з новими поправками до Кримінального кодексу, ухваленими Держдумою РФ у 2024 році, судді можуть замінити частину невідбутого покарання умовним терміном, якщо засуджений «уклав контракт у період мобілізації або у воєнний час».

– У Карачаєво-Черкесії «Сторожівські» рулили майже 15 років, – каже місцевий адвокат Юрій Смагін. – Вони «кришували» весь великий та середній бізнес, включно з найбільшим на той момент у Європі тепличним агрокомбінатом «Південний». Тих, хто відмовлявся ділитися – викрадали, катували, вбивали. Лідером ОЗУ після 2003 року став Алі Батчаєв зі станиці Сторожівська. Але він не був очільником від початку – він починав як права рука Расула Болурова. Коли за наказом Расула «прибрали» ватажків двох конкурентних ОЗУ – Саритюзських (Ісхака Темірлієва) та Джегутинських (Расула Атабієва), залишилися самі лише «Сторожівські». Подейкують, що приблизно тоді ж вони «лягли» під силовиків. Цим і пояснюють той факт, що Кумуков, будучи підлеглим Алі, так довго не цікавив правоохоронців – навпаки, вибився в депутати. І на диво довго – три терміни(!) – протримався. Навіть Алі не виявився таким везучим – зараз йому 53 роки, останні три роки він у міжнародному розшуку. У Росії його шукають із 2013 року.

За словами співрозмовника проєкту Сибір.Реалії, слідству Кумуков повідомляв найбільш безневинні факти про ОЗУ «Сторожівські» – наприклад, про те, що вербували туди насамперед жителів Зеленчуцького району з-поміж «спортсменів», які займалися в секціях.

– Арешти почалися через 10 років «правління» Алі, після вбивства великого місцевого бізнесмена Науруза Черкасова. Спочатку затримали чотирьох учасників «Сторожівських», ті здали ще кількох. Дали терміни від 8 до 20 років. Але Кумукова довго не чіпали. І не сказати, що через те, що він був «маловідомим» для соратників. Не в цьому річ – найближчий соратник Алі, Артур Тебуєв, наприклад: його обирали депутатом республіканського парламенту. Зараз він теж у міжнародному розшуку. Але тоді ходили стійкі чутки, що «вибитися» в депутати і йому, і Кумукову допомогли тісні зв'язки з силовиками – точніше, обоє пішли на уклін до них. Як бачимо, на все життя це не допомогло. Зате зараз є інші «відкупи» – піти на уклін до Міноборони.

Статистика

Російські військовослужбовці після повернення з війни проти України вбили та скалічили щонайменше 1016 осіб, ідеться в дослідженні «Верстки» на початок грудня 2025 року.

За даними видання, учасники війни, які повернулися, стали причиною загибелі 551 особи. Військові вчинили 240 убивств, унаслідок яких померли 274 людини. Крім цього, 163 особи померли після отримання тяжких тілесних ушкоджень, ще 78 – унаслідок аварій, скоєних «ветеранами».

Серед інших злочинів військових, унаслідок яких померли люди, – заподіяння смерті з необережності, схиляння до вживання наркотиків, убивства з перевищенням меж необхідної самооборони.

Понад половину вбивств скоїли колишні в'язні. Із 281 обвинуваченого у вбивстві учасників війни щонайменше 142 особи раніше сиділи в колоніях за аналогічні злочини.

Крім цього, військові, які повернулися з фронту, поранили та травмували щонайменше 465 осіб.

На рахунку «ветеранів СВО» – 318 випадків заподіяння небезпечної для життя тяжкої шкоди здоров'ю, підрахувала «Верстка». У результаті постраждали 323 особи. Також був учинений 41 замах на вбивство, жертвами чого стали 48 осіб. Унаслідок 56 ДТП постраждали 80 осіб.

Більшість знайдених справ про нові злочини військових – побутові конфлікти, у половині яких згадані алкоголь та наркотики.

Майже в кожній кримінальній справі – у 90% випадків – судді як пом'якшувальну обставину згадували участь підсудних у війні проти України.

«Сибір.Реалії»