ЗСУ відступили з великого міста на Донеччині - що тепер готує Росія для Донбасу

Російські окупаційні війська після зоплення Сіверська будуть намагатись продовжити наступ в напрямку Слов'янстка та Краматорська, зазначають експерти.

Про що йдеться у матеріалі:

Наприкінці грудня 2025 року українські війська вийшли з міста Сіверськ у Донецькій області після тривалих та виснажливих боїв — таке рішення Генерального штабу Збройних сил України пояснили необхідністю зберегти життя особового складу та боєздатність підрозділів, а також перегрупуватися на нові вигідні оборонні позиції.

Главредзібрав головне, що варто знати про окупацію росіянами міста Сіверськ та які наслідки це може мати в майбутньому.

Генштаб про відступ з Сіверська

23 грудня Генеральний штаб ЗСУ повідомив про відхід українських підрозділів із міста Сіверськ у Донецькій області. У відомстві зазначили, що в районі населеного пункту тривають інтенсивні бої, російські війська мають суттєву перевагу в особовому складі та техніці й, незважаючи на значні втрати, не припиняють наступ.

"З метою збереження життів наших воїнів та боєздатності підрозділів українські захисники відійшли з населеного пункту. Сили оборони України під час боїв за Сіверськ виснажили противника, кожен метр міста дався ворогу дорогою ціною", - вказується у повідомленні.

В Генштабі зазначили, що російським окупаційним військам вдалося просунутися завдяки чисельній перевазі та постійному тиску малими штурмовими групами в складних погодних умовах.

Водночас Сіверськ залишається під вогневим контролем українських сил. Як вказується у повідомленні Генштабу, окупантам завдають уражень, переривають їхні логістичні маршрути та блокують підрозділи, щоб не допустити подальшого просування.

Сили оборони й надалі виконують бойові завдання на Слов’янському напрямку та вживають усіх необхідних заходів для зменшення наступального потенціалу російських військ.

Чому ЗСУ довелось відступити з Сіверська

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський пояснив причини відходу українських військ із Сіверська та оцінив можливі ризики такого рішення. В інтерв’ю 24 каналу він нагадав, що райони Серебрянського лісу, Білогорівки та Сіверська історично були місцями запеклих боїв ще під час Другої світової війни.

За його словами, ця місцевість має складний рельєф із панівними висотами та крейдовими горами, подібними до тих, що є в районі Білогорівки. Саме там ще в минулому зводили укріплення, які дозволяли тривалий час утримувати оборону.

"Сама місцевість складається з панівних висот, крейдових гір, як в Білогорівці. Укріплення були побудовані ще тоді. Вони тримали тоді, і забезпечили ведення такої стійкої оборони. З іншого боку, цей напрямок довгий час був непріоритетним. Тому що ворог просто не мав можливості вести наступальні дії. Поступові дії були. Так, стояли бригади. Вони і продовжили наступати, але ж інтенсивність бойових дій була нижча, ніж на інших напрямках", - пояснив головком.

Водночас регіон тривалий період був зоною дій невеликих піхотних груп, диверсійних підрозділів і сил спеціальних операцій.

Сіверськ, як зазначив Сирський, розташований у низині біля річки, що робить його вразливішим. Активне застосування противником дронів із оптоволоконним каналом управління, зокрема з великою дальністю дії, змусило українські підрозділи та розрахунки БпЛА поступово відходити вглиб позицій. Унаслідок цього піхота залишалася без належного прикриття, що й стало одним із ключових чинників ухвалення рішення про відхід.

"І в цих умовах сама оборона Сіверська стала проблемною, м'яко кажучи. І залишити війська і ті частини, підрозділи, які там оборонялися, просто вмирати було б неправильно. Тому були прийняті відповідні рішення. Відійшли на панівні висоти. Там є куди відходити. Ворог намагається також скористатися цим, але ж не виходить. Плануються відповідні дії на цьому напрямку", - резюмує він.

За який час росіянам вдалось окупувати Сіверськ

Інститут вивчення війни, посилаючись на українського військового аналітика Костянтина Машовця, повідомив, що станом на 21 грудня російські війська завершили захоплення Сіверська, просунулися на висоти на захід і північний захід від міста та вийшли до крейдяного кар’єру, розташованого західніше населеного пункту.

Водночас зазначається, що Кремль оголосив про окупацію Сіверська ще 11 грудня, після чого диктатор та воєнний злочинець Путін і представники російського військового керівництва почали використовувати цю подію для поширення маніпулятивних заяв про нібито руйнування української оборони та здатність армії РФ швидко створити загрозу Слов’янську.

В ISW наголошують, що наступ на Сіверськ був вкрай затяжним, зважаючи на невеликі розміри міста — близько 10 квадратних кілометрів і довоєнне населення приблизно 11 тисяч осіб. Російським силам знадобилося близько 41 місяця, щоб просунутися приблизно на 12 кілометрів від Лисичанська до західного адміністративного кордону Сіверська, а безпосередньо на повне захоплення міста, за оцінками аналітиків, пішло орієнтовно 33 дні.

"Кремль перебільшує безпосередні наслідки захоплення Сіверська, намагаючись хибно уявити російські війська як неминучу загрозу і водночас домогтися значного просування всім театром воєнних дій, аби створити враження, що лінія фронту от-от завалиться", - йдеться у повідомленні.

Яка ситуація після відступу з Сіверська

Після виходу Сил оборони з Сіверська обстановка в Серебрянці стала критично. Російські окупаційні війська активно атакують населений пункт дронами-камікадзе, баражуючими боєприпасами та задіюють значні піхотні сили. Про це повідомили в 81-й окремій аеромобільній Слобожанській бригаді 7 корпусу ШР ДШВ.

У Дронівці ситуація залишається напруженою, однак підрозділи 81-ї бригади її повністю контролюють. Ворог здійснює тиск одразу з двох напрямків — із боку Сіверська та Ямполя.

"Основна тактика – малі групи, які намагаються зайти в село та закріпитись у погребах та лісосмугах, які проходять повз основні логістичні шляхи з міста Сіверськ. Попри всі намагання ворога - закріпитись у населеному пункті йому не вдалось", - повідомили військові.

У районах Платонівки та Закітного обстановка погіршується через інтенсивні обстріли з боку Сіверська. Крім того, зберігається постійна загроза спроб противника перекинути піхоту через річку Сіверський Донець із наміром зайти в тил підрозділів 81-ї бригади та створити умови для оперативного оточення основних сил.

Відставки в ЗСУ після втрати Сіверська

Після швидкої втрати Сіверська на півночі Донецької області з посад усунули командирів 54-ї окремої механізованої та 10-ї окремої гірсько-штурмової бригад Збройних сил України. Про це повідомляє "Українська правда" з посиланням на джерела в Силах оборони.

За інформацією видання, командувача 54-ї бригади, полковника Олексія Коновала, вже звільнили, тоді як командир 10-ї бригади полковник Володимир Потєшкін наразі проходить лікування і, ймовірно, буде усунений з посади після повернення до частини.

Як з’ясувала УП, підставою для таких кадрових рішень стали недостовірні доповіді керівництва обох бригад. У звітах зазначалося, що позиції в їхніх зонах відповідальності утримуються, хоча фактично на окремих ділянках тривалий час не було військовослужбовців. Це стало очевидним після стрімкого захоплення міста, про яке російська сторона заявила 12 грудня.

54-та і 10-та бригади перебували в оперативному підпорядкуванні 11-го армійського корпусу, командування якого, за даними УП, довіряло звітам бригад. Перевірки з боку корпусу проводилися регулярно, однак розбіжностей між доповідями та реальною обстановкою на фронті не фіксували, оскільки проблеми системно приховувалися.

У підсумку угруповання військ "Схід" відсторонило 11-й армійський корпус разом із його командиром, бригадним генералом Сергієм Сірченком, від управління ситуацією на Сіверському напрямку.

Як окупанти планують використовувати Сіверськ

Російські підрозділи використовують Сіверськ на Донеччині, звідки раніше відійшли українські війська, як опорний пункт для подальшого наступу. Це дає їм можливість зосереджувати сили й уже зараз просуватися до наступних позицій ЗСУ. Про це під час телемарафону повідомив головний сержант 54-ї окремої механізованої бригади імені Гетьмана Івана Мазепи Максим Бутолін.

"Сталася така ситуація, що прийшлось випрямити трошки ділянку фронту, трішечки відійти назад, залишити місто. У місті ми провели три роки, підготували його до оборони, але склалися такі обставини, що прийшлося його залишити для покращення тактичної ситуації. Дійсно, противник заходить в місто, противник перетворює його на такий міні хаб для продовження просування далі, в принципі, дорога до самого Сіверська займала у противника навіть більше трьох діб. Тому зараз в нього з'явився ще один хаб, який дозволить їм накопичуватися і продовжувати рух вже тепер до наступних наших позицій", — каже Максима Бутолін.

Він пояснив, що противник застосовує тактику дрібних груп. Сержант ЗСУ зазначив, що російські військові поодинці або малими підрозділами просочуються в бойові порядки, накопичуються поблизу українських позицій в укриттях, після чого здійснюють раптові штурми кількома бійцями. За нинішніх погодних умов така схема для ворога є дієвою. Наразі Сіверськ слугує для них базою для перегрупування й утримання сил, попри те що саме місто було добре підготовлене до оборони.

"Були підготовлені рубежі вже на виході з міста. Така військова тактика, стратегія. Дійсно, ми зараз сіли на ті рубежі, які були підготовлені. Це дає нам змогу і надію на те, що ми втримаємо саме ці рубежі і противник не просунеться далі", — розказав військовий.

Яка нова ціль росіян після Сіверська

На переконання воєнного оглядача Василя Пехньо, Сіверськ, імовірно, не був ключовим елементом оборони, тому його могли "пожертвувати". Перед просуванням до слов’янсько-краматорської агломерації російським військам необхідно закрити питання не лише самого Сіверська, а й флангів — зокрема Костянтинівки, Лимана та, не виключено, Добропілля. Водночас він наголошує, що Сіверськ усе ж мав своє значення, виконуючи роль тилового рубежу.

"Не сказати, що Сіверськ зараз впав, і відповідно це відкриває всі можливості для противника тиснути на Слов'янсько-Краматорську агломерацію. Ні. Але це створює додатковий напрямок, шлях, точку тиску, "ключики" до початку. Початку виключно у віддаленій перспективі боїв за цю агломерацію", - сказав він в ефірі "Апостроф TV"

Схожої думки дотримується й військовий експерт, генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко. В інтерв’ю Главредувін зазначив, що після встановлення контролю над Лиманом і Сіверськом російські війська планують розвивати наступ у напрямку Краматорська та Слов’янська.

Які міста під загрозою російського наступу

Військово-політичний аналітик і співзасновник громадської ініціативи "Права справа" Дмитро Снєгирьов в інтерв’ю Главреду наголосив, що російські війська націлені на прорив до Слов’янсько-Краматорської агломерації загалом, тому виділяти окремі населені пункти як самостійні цілі не має особливого сенсу. За його словами, вся агломерація перебуває є ціллю для російських окупаційних військ.

За його словами, найближчим часом під найбільшим тиском опиниться Костянтинівка, адже місто розташоване в низині, тоді як російські сили контролюють панівні висоти в районі Торецька та Часового Яру. Це серйозно ускладнює ситуацію для української сторони, насамперед у питаннях логістики та загального утримання оборонних позицій, оскільки місто перебуває під щільним вогневим контролем ворога.

"Хочу наголосити, що передусім Росія намагатиметься встановити контроль над Донецькою областю. Не Запорізькою, не Сумською і не Харківською – активізація підрозділів ворога там є відволіканням наших резервів і застосуванням "тактики тисячі порізів". А основний напрямок – Костянтинівка, Сіверськ, Лиман", - вказав він.

Крім того, серед наступних цілей росіян аналітик назвав Лиман. Відстань до нього становить лише близько 2,5 кілометра, а сам населений пункт є важливим автологістичним вузлом. Також встановлення контролю над Лиманом має для РФ значний політичний і символічний сенс, адже місто було звільнене українськими військами під час успішного контрнаступу. Саме тому, за оцінкою Снєгирьова, російська армія й надалі намагатиметься прорватися до цієї агломерації, що є для Кремля стратегічно необхідним.

Для чого росіянам Донецька область

Військово-політичний аналітик і співзасновник громадської ініціативи "Права справа" Дмитро Снєгирьов, оцінюючи значення Донецької області для Росії, пояснив, що її інтерес зосереджений не стільки на територіях чи ідеологічних гаслах про "русский мир", скільки на встановленні контролю над покладами корисних копалин. Саме прагнення взяти під контроль ресурсні родовища, за його словами, стало головною причиною запеклих боїв у Покровському районі.

"У населеному пункті Шевченко – найбільші поклади літію в Європі, а у Котлиному – найбільше серед європейських країн родовище коксівного вугілля. Без цих ресурсів українська металургія зіткнеться із серйозними проблемами. За оцінками спеціалістів, якщо росіяни окупають Покровськ, виробництво сталі в Україні може впасти з 6,5 млн до 2,5 млн тон на рік. А це загроза соціальної напруги передусім на підконтрольних територіях Запорізької та Дніпропетровської областей", - додав він.

Аналітик також наголосив, що активність росіян у напрямку Слов’янська пов’язана з великими запасами сланцевого газу в цьому районі. У разі їх освоєння Україна могла б суттєво наблизитися до енергетичної незалежності, що для Росії означало б втрату важелів впливу. Тому Москва зацікавлена у політичному блокуванні можливого видобутку газу. Ще до початку війни на Донбасі Росії вже вдалося зірвати плани компанії Shell щодо розробки цих родовищ, тоді питання було знято саме на політичному рівні.

Окрім цього, Слов’янсько-Краматорська агломерація є найбільшим промисловим осередком Донецької області. До періоду АТО/ООС і повномасштабного вторгнення там працювали потужні підприємства важкої металургії, хімічної та переробної галузей. Саме тому нині спостерігається посилений тиск у напрямку Костянтинівки, який проявляється в активних наступальних діях противника на Торецькому, Часовоярському та Покровському напрямках.

Вам також може бути цікаво: