Масовані обстріли енергетики: чому росіяни б’ють по Лівобережжі та чи буде блекаут

Росіяни знищують енергосистему України / © Getty Images

На Київщині без світла залишилося понад 270 тисяч родин. Більша частина з них — через негоду: обледеніння спричинило відключення 220 ліній електропередач. Мокрий сніг та ожеледиця продовжують валити дерева, а енергетикам важко дістатися до місць обривів. Окрім стихії, лиха накоїв і терор росіян — через обстріли лише в області на світло чекають 90 тисяч родин.

Чи витримає наша енергосистема морози та атаки — тему досліджувала кореспондентка ТСН Валентина Доброта.

Борщ на газовій плитці та життя без ліфта

Із темного холодильника пані Анастасія дістає останню порцію борщу, залишену для п’ятирічного Артемка.

«За день до блекауту я зварила каструлю борщу і у нас було що їсти, треба було тільки підігріти», — розповідає жінка.

Довелося скористатися газовою плиткою, яку купила заздалегідь.

Квартира пані Анастасії, як і увесь Славутич, залежить виключно від електрики. 20-ти тисячне місто занурилося у темряву після російського обстрілу. Дві доби Славутич жив на генераторах, а критична інфраструктура — на резервному живленні.

Чому Славутич та Лівобережжя під загрозою?

Місто енергетиків ворог знеструмлює не вперше. Експерт з енергетики Святослав Павлюк пояснює стратегію окупантів:

«Славутич є також магістральним вузлом української енергосистеми, тому через нього йде значна частина електроенергії. Славутич — це удари фактично по Чернігівській області. Чернігівська, Сумська область, вони фактично мають найбільше прильотів, бо вони знову ж таки є на краю енергосистеми. Тому вибивання таких областей є технічно простішим і наслідки є складніші. Тому що в цій області є і цивільне населення, в цій області є якісь виробництва, в цій області є військові. Тобто це утруднює все разом. І оборону, і цивільне життя також».

До повномасштабного вторгнення на лівобережжі був профіцит генерації. Та через окупацію Запорізької АЕС і пошкодження ТЕС, тепер енергосистема по ліву сторону Дніпра залежить від передачі генерації з правого берега.

Святослав Павлюк: «І удари по цих станціях, що в Славутичі, що біля Запоріжжя і Дніпра, вони є, власне, ударами, котрі не дають можливості перекидати електроенергію між виробниками і споживачів на далекій відстані, скажімо так».

Прогноз «Укренерго» на морози -17°C

Голова правління ПрАТ НЕК «Укренерго» Віталій Зайченко запевняє, що система витримує, але попереду важкий період:

«Якщо говорити про дефіцити, то, мабуть, тут плюс є те, що було відповідне завдання уряду по зменшенню кількості об’єктів критичної інфраструктури, які не вимикаються, і вони вже будуть вимикатися. І це дозволить нам фактично не дуже сильно збільшувати відключення споживачів в період цих значних морозів, який прогнозується мінус 15-17 вночі і мінус 10 в день. Але я говорю не про відключення внаслідок того, що буде команда диспетчерів, я говорю про аварійні відключення, які можуть статися. На ці випадки мають бути генератори. Це обов’язково для всіх лікарень, це відповідальність місцевих органів влади забезпечити їх».

Акумуляторні системи: досвід виживання міста

Разом із міським головою Славутича Юрієм Фомічевим журналісти спустилися до шкільного укриття, де встановлена акумуляторна система на 120 кВт запасу енергії. Поки діти на канікулах, тут стаціонарний «Пункт незламності».

Юрій Фомічев: «Було чимало людей, які заряджали свої гаджети, приносили не просто павербенки, а зарядні станції, екофло, блюеті і все це працювало. До 18-ї години вони [акумулятори] впали до 30% заряду. Через інвертор пішла команда на генератор, який включається і починає їх заряджати. Це великі гроші, це не літри — це тонни. Якби не було резервних систем і ми працювали з пунктами незламності 24/7 — це тонна вдень, а насправді, я думаю, у разів 20 витратили менше за рахунок резервного живлення».

Чи можна захистити систему повністю?

Керівник енергетичних програм Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп наголошує на важливості децентралізації:

«Підходи будуть переглядатися, і думаю, не тільки в нас вони будуть переглядатися, але і на основі нашого досвіду вони в інших країнах теж будуть переглядатися. Подивимося ситуацію, яка в Берліні, тому що вони звикли працювати в режимі, коли все нормально. І вони не готові до таких аварійних ситуацій. І ми тепер вже володіємо досвідом, як швидко відновлюватися після атак, як бути резистентними до атак».

Проте технічно закрити все неможливо. Як пояснює Віталій Зайченко:

«Вони використовують десятки дронів-камікадзе, плюс 3-5 ракет різного класу. Від балістичних ракет до крилатих ракет. І це призводить до дуже значних наслідків для енергооб’єктів. Їх довго відновлювати. Накрити їх нереально. Технічних рішень, на жаль, немає. Є рішення технічні, які ми вже відпрацювали по захисту трансформаторів, по захисту будинків релейних панелів — це де мозок підстанції і систем керування підстанцією. От ми їх вже ховаємо, можемо захистити. Але ще повністю цей проєкт не реалізований».

Підстанція розміром у 10 футбольних полів — це занадто великий об’єкт для повного укриття.

Андріан Прокіп: «Те, що частина об’єктів є захищеними, вона допомагає нам скоріше відновлюватись. Уявити, що ми в короткий період часу беремо і просто абсолютно всі проблеми вирішуємо — це наївно так вважати. Але, звичайно, можна задати питання, чи можна було би зробити більше? Так, завжди можна було би зробити більше».