Тоді загинуло 85% морських видів: чи повториться ця подія в майбутньому

У мить ока над суперконтинентом Гондвана, утворилися льодовики, які спричинили осушення мілководних морів і зміни хімічного складу океану. Ця зміна призвела до виникнення льодовикового клімату на планеті і спричинила одне з найбільших вимирань в історії Землі, знищивши більшість морських видів і змінивши майбутнє життя, пише Phys.org.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, пояснює, що це Ордовицько-силурійське вимирання також створило передумови для появи хребетних із щелепами.

Дослідники з Окінавського інституту науки і технологій показали, що після кризи чисельність щелепних риб зросла, тоді як чисельність багатьох старіших груп зменшилася.

Професорка Лорен Саллан зазначила, що скам'янілості свідчать про чітку межу між періодом до і після вимирання, пов'язуючи зміни в навколишньому середовищі з новими моделями еволюції хребетних.

"Ми продемонстрували, що щелепні риби стали панівними лише завдяки цій події, — додає науковиця — І, по суті, ми уточнили наше розуміння еволюції, провівши межу між палеонтологічним літописом, екологією та біогеографією".

Під час ордовицького періоду (485,4–443,8 млн років тому) теплі мілководні океани підтримували різноманітних морських тварин.

Великоокі, схожі на міноги конодонти зміїлися навколо високих морських губок, трилобіти метушилися серед роїв молюсків у панцирах, а морські скорпіони розміром з людину та гігантські наутилоїди з гострими панцирами довжиною до п'яти метрів ширяли водами в пошуках здобичі.

"Хоча ми не знаємо кінцевих причин Ордовицько-силурійського вимирання, ми знаємо, що до і після події існував чіткий перебіг подій. Літопис скам'янілостей це показує", — каже професорка Саллан.

Коли кліматичні коливання зменшили ареали проживання і рівень кисню, вижилі хребетні були обмежені глибокими океанами рефугіумами — частинами суші чи океану, де певний біологічний вид чи група видів пережили чи переживають умови клімату. У цих стабільних районах риби з щелепами отримали набагато більше переваг.

"Це перший випадок, коли ми змогли кількісно дослідити біогеографію до та після масового вимирання. Ми змогли простежити переміщення видів по всій земній кулі, і саме так ми змогли визначити конкретні рефугіуми, які, як ми тепер знаємо, відіграли значну роль у подальшій диверсифікації всіх хребетних", — додає професор Саллан.

Скам'янілості з таких регіонів, як Південний Китай, належали раннім акулам, які залишалися в цих рефугіумах протягом мільйонів років, перш ніж поширилися за їхні межі.

"Чи еволюціонували щелепи, щоб створити нову екологічну нішу, чи наші предки спочатку заповнили існуючу нішу, а потім диверсифікувалися? Наше дослідження вказує на останнє. Будучи обмеженими географічно невеликими територіями з безліччю вільних щілин в екосистемі, залишених мертвими безщелепними хребетними та іншими тваринами, гнатостоми могли раптово заселити широкий спектр різних ніш", — каже дослідниця.

Поки щелепні риби залишилися в Південному Китаї, їхні безщелепні родичі продовжували еволюціонувати в інших регіонах. Ці види домінували у відкритому морі протягом наступних 40 мільйонів років і еволюціонували в різноманітні форми.

Однак причина, через яку щелепні риби згодом стали панівними видами, коли вони вийшли за межі своїх рефугіумів, досі залишається незрозумілою.

Вимирання не знищило екосистеми, а перезапустило їх, дозволивши хребетним замінити вимерлих через зміни клімату тварин.

Розуміння цього процесу допомогло пояснити, чому щелепні хребетні стали панівними і чому сучасні океани все ще відображають події, що відбулися сотні мільйонів років тому.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що під льодами Арктики знайдено те, чого тут бути не повинно: життя несподівано процвітає тут.

Раніше Фокус писав про те, що вчені розгадали таємницю помаранчевих річок в Арктиці.