Фраза, яку вимовляють мільйони, не задумуючись: звідки взялося «алло»

Ключові факти:

Історія звичного для нас "алло" почалася ще у 1877 році, коли винахідники намагалисявизначити правила користування новим дивом техніки — телефоном. Потрібно було вирішити навіть те, яке слово має звучати першим, коли людина піднімає слухавку, пише ТСН.

Спершу Александер Грем Белл пропонував моряцьке "ahoy?" — вигук, що означав "ей, хто там?". Але ця ідея не прижилася. Натомість у гру вступив Томас Едісон, який активно вдосконалював телефонну техніку. Саме він запропонував використовувати слово "hullo", похідне від "hello". У листі до керівника телефонної компанії Піттсбурга Едісон наголошував: це слово легко впізнати навіть за поганої якості зв’язку — а саме таким був телефон у перші роки.

Пропозиція Белла швидко відійшла в минуле, а варіант Едісона став міжнародним стандартом. У французькій мові, де немає звуку "х", слово трансформувалося в "алло" — і саме в такому вигляді поширилося багатьма країнами, зокрема й до нас.

Інші версії походження

Існують і альтернативні теорії. Деякі дослідники вважають, що "алло" могло походити від французького "allons" ("ну", "ходімо"), інші — що це варіація пастушого вигуку "hallo". Є й версія про угорське "hallom" ("я тебе чую"), яке могло стати популярним завдяки винахіднику Тівадару Пушкашу — одному з піонерів телефонних станцій та засновнику "Телефонної служби новин".

Що кажуть замість "алло" у світі

Телефонні привітання різняться залежно від культури:

Попри різноманіття, саме слово, запропоноване Едісоном, стало найпоширенішим і досі залишається символом телефонного зв’язку у багатьох країнах.

Також буде цікаво: