Як Європа захищатиме Гренландію і скільки США готові за неї заплатити

Дискусія навколо острова Гренландія та його приналежності триває. У США говорять як про грошовий варіант вирішення питання переходу Гренландії в юрисдикцію Штатів, так і про силовий (але поки що лише натяки). Європа обурюється і намагається знайти компроміс, щоб, не дай боже, не дратувати президента Трампа, інакше буде гірше. Коротко про - про те, як найбільший у світі острів може стати причиною такого ж великого геополітичного конфлікту США та Європи.

Трохи історії

Американці поклали око на Гренландію не вчора, а ще в XIX столітті, після купівлі Аляски у Російської імперії 1867 року. Тодішній держсекретар США Вільям Сьюард прикидав, чи не прикупити ще й Гренландію, що манить своїми природними ресурсами і вигідним стратегічним положенням між Північною Америкою та Європою. Подумав і залишив цю ідею. У 1910 році американські дипломати пропонували Данії замість Гренландії та Вест-Індських островів (теж датських) землю на Філіппінах, але Данія відмовилася.

Після Другої світової війни 1946 року Вашингтон офіційно запропонував Данії викупити Гренландію за 100 млн доларів золотом. США вплуталися в Холодну війну з СРСР, і вкрай був необхідний острів для оборони від можливої ​​радянської атаки. Данія знову відмовилася, але погодилася на розширення американської військової присутності. Саме тоді США фактично закріпилися на острові, розмістивши там військову інфраструктуру, включно з майбутньою базою Туле, нині відомою як Pituffik Space Base.

Вже не жарти

До останнього часу Штати і Гренландія мирно жили без територіальних домагань, поки 45/47-му президентові США ідея все-таки отримати острів не вдарила в голову. Гренландія вдало лежить на перехресті військово-морських та авіаційних маршрутів між Північною Америкою та Європою, забезпечує контроль над Північно-Атлантичною протокою та так званим GIUK-розривом (Гренландія – Ісландія – Великобританія) – критичним для оборони Північної Атлантики. Плюс військова база. Плюс російська військова присутність в Арктиці та стійкий інтерес Китаю до цього регіону. Плюс через танення льодовиків в Арктиці відкриваються нові судноплавні шляхи – а це доступ до покладів нафти, газу та рідкісноземельних металів. Не Гренландія, а країна мрії!

Коли в 2019 році Трамп вперше публічно заговорив про можливість покупки Гренландії, він викликав шок у Данії та хвилю глузувань у світовій пресі. Після повернення Трампа до Білого дому у 2025 році риторика перестала бути жартівливою. В інтерв'ю та виступах Трамп заявляв, що Гренландія необхідна США «заради національної безпеки» і що Данія нібито не може забезпечити належний захист острова (не уточнюючи, від кого ж).

– Ми забезпечимо вашу безпеку, ми зробимо вас багатими, разом піднімемо Гренландію до небачених висот, – обіцяв Трамп у зверненні до гренландців.

Острів не продається

Очманілі від такого тиску зазвичай спокійні жителі острова провели торік опитування: 85% гренландців висловилися проти приєднання острова до США, при цьому згадавши, що відчувають в цьому американському інтересі не можливість захисту, а загрозу.

Прем'єр Данії Метт Фредеріксен категорично заявила, що острів «не продається» і США не мають права його приєднувати, тим більше це територія члена НАТО. Прем'єр Гренландії Єнс-Фредерік Нільсен підкреслив, що такі пропозиції про купівлю виглядають непристойно.

– Ми не належимо нікому іншому. Ми самі вирішуємо своє майбутнє, – заявив Нільсен.

Втім, і самі американці не в захваті: лише третина опитаних соціологами громадян США підтримують ідею свого президента, причому майже всі вони виступають проти будь-якого силового сценарію «придбання» Гренландії. Навіть у Конгресі США багато сенаторів, включаючи представників Республіканської партії, відкрито називали розмови про силовий варіант «руйнівними для НАТО» та «стратегічно божевільними».

Дорожче за Аляску, але дешевше Луїзіани

Трамп не лише політик, а й бізнесмен, тому варіант із купівлею території також ще розглядається. Точніше, не так території, як її мешканців, як це було не тільки з Аляскою, а й штатом Луїзіана (американці в 1803 році заплатили 15 млн доларів Франції, яка юридично володіла цією територією).

В адміністрації Трампа говорять не лише про купівлю території, а й про виплати жителям Гренландії фінансових стимулів – від 10 тисяч до 100 тисяч доларів кожному, щоб вони підтримали ідею незалежності від Данії та перехід до США.

У Гренландії станом на 2022 рік проживає 56 583 особи, тобто за максимальним «тарифом» США мають заплатити їм 5 млрд 658 млн 300 тис. доларів.

Для порівняння: Аляска коштувала США приблизно 125-150 млн доларів у сучасних цінах, Луїзіана – 300-350 млрд (!) доларів.

Із безкоштовних варіантів приєднання розглядається Compact of Free Association (COFA). Це особливий тип угоди США з незалежними державами (наприклад, з Мікронезією та Палау), яка не робить територію частиною США, але дає американцям широкі повноваження, включаючи оборону та військову присутність.

Щоправда, для цього Гренландії необхідно небагато: провести референдум про незалежність від Данії, а потім уже вступати в угоди або приєднуватися до США, і якщо Данія погодиться. Однак ні бажання проводити референдуми, ні згоди взагалі говорити на цю тему Гренландія поки що не виявляє, та й Данія щось не погоджується.

Спочатку стрілятимуть, а потім ставитимуть запитання

Тому, як заявляє Білий дім, "не виключаються військові опції". Це юридично суперечить міжнародному праву та загрожує НАТО, але коли Трампа зупиняли ці нюанси?

У Європі обурюються (і в США – теж). Скупа на емоції Данія просто сказала, що у разі вторгнення США до Гренландії вона спочатку стрілятиме, а потім ставитиме запитання. Правило є таке, ще 1952 року ухвалене, і ніхто його не скасовував.

Європа пропонує кілька варіантів, наприклад, посилення військової присутності євроальянсу в Арктиці на зло Росії, щоб «заспокоїти» США. Грошовий варіант теж розглядається: Євросоюз готовий виділити Гренландії у 2028 році до 530 млн євро, щоб вона точно не схилялася у бік США. Ну й інші «миротворчі» способи Брюссель також розглядає: поява військових із країн ЄС у Гренландії чи економічні важелі, якщо США почнуть тиснути чи шантажувати.

Україна – козирна карта

Останніми днями з'явилася ще одна козирна карта, яку можуть спробувати розіграти дві сторони протистояння – у цьому випадку США та ЄС. Це – Україна. За інформацією джерел видання Politico, одним із ймовірних сценаріїв є пакетна угода «безпека за безпеку»: Європа отримує тверді запевнення США щодо України, а натомість надає Штатам розширені повноваження в Гренландії.

Співрозмовники видання називають такий сценарій «гіркою пігулкою», яка краще, ніж дратувати президента США, який в люті і болючі санкції може запровадити, і Путіна підтримати в переговорах з Україною.

Поки що ситуація залишається напруженою, але стабільною. США не роблять реальних кроків щодо зміни статусу Гренландії, воліючи «дражнити» Європу гаслами та закликами. Данія зберігає повний суверенітет над островом, а населення Гренландії не бажає збагачуватись американськими грошима. Але тема Гренландії та США у міжнародному порядку закріпилася надовго. Точніше Арктика, яка стала ареною глобального суперництва країн, де головний приз – Гренландія.