Посилення професіоналізму чи лояльності? Як реагували в українських соцмережах на призначення керівників ОП і силових відомств

Протягом перших п’яти днів 2026 року президент України Володимир Зеленський підписав 20 указів, які стосувалися звільнення і призначення людей на державні посади. Зокрема, президент звільнив і призначив виконувача обовʼязків голови Служби безпеки України, керівників Головного управління розвідки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, звільнив членів Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку, призначив керівника Офісу президента України, його першого заступника та радницю президента із питань економічного розвитку. Також президент попередив про інші очікувані ротації в уряді: призначення першого віцепрем’єр-міністра України — міністра цифрової трансформації Михайла Федорова міністром оборони України, а чинного міністра оборони Дениса Шмигаля, ймовірно, — міністром енергетики.

Низка кадрових призначень викликала обговорення в українських соцмережах. Розповідаємо, як реагували та чим аргументували підхожість посадам і доречність призначення чи звільнення:       

• Кирила Буданова з посади начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України на посаду Голови Офісу президента України;
• Олега Іващенка з посади Голови Служби зовнішньої розвідки України та призначення начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України;
• Сергія Дейнеку з посади Голови Державної прикордонної служби України та призначення      радником міністра внутрішніх справ і призначення виконувачем обовʼязків Голови Валерія Вавринюка;
• Василя Малюка з посади Голови Служби безпеки України та призначення виконувачем обовʼязків Голови відомства Євгенія Хмари. Зеленський запропонував Малюку залишитися в системі СБУ, але сконцентруватися на кураторстві асиметричних операцій проти Росії;
• новини про ймовірне призначення Михайла Федорова міністром оборони, а Дениса Шмигаля — ймовірно, міністром енергетики.

Для дослідження ми отримали з системи «Семантрум» 8156 повідомлень у телеграмі, фейсбуці, Х, ютубі та Linkedin, створених між 1 січня і 15:00 6 січня 2025 року. Пошуковий запит українською містив прізвища перелічених вище людей і слова: «призначення», «звільнення», «відставка». Для обробки даних була сформована рандомізована вибірка з 1000 повідомлень, із довірчим інтервалом 95% і теоретичною похибкою 3%.

Структура публікацій у соціальних медіа про призначення і відставки Володимира Зеленського протягом 1 січня — 15:00 6 січня 2026 року. Інфографіка «Детектора медіа»

З відібраних для аналізу соціальних медіа статистично незначуща кількість публікацій у вибірці була з соціальної мережі LinkedIn. З цієї платформи у вибірку ввійшло лише одне повідомлення зі сторінки видання pravo.ua. У ньому повідомляли, що Володимир Зеленський запропонував Кирилу Буданову очолити ОП. Першоджерелом повідомлення була публікації на офіційному сайті президента України.

16,01% повідомлень містять оцінки авторів публікацій кадрових рішень чи ініціатив президента — решта або є інформаційними повідомленнями чи публікаціями новин, або не містять ставлення авторів до кадрових рішень.

Обговорення відставки Василя Малюка згадується у 57,2% публікацій у вибірці. Тоді як згадки зміни посади наступного за частотою згадок Кирила Буданова складають 37% повідомлень у вибірці.

Частота згадок відставок чи призначень посадовців у соціальних медіа. Інфографіка «Детектора медіа»

Найбільше користувачі соцмереж у вибірці обговорювали й поширювали новини про рішення, які набули чинності. Проте у 12,6% повідомлень користувачі соцмереж включились в обговорення події, яка не може відбутися без рішення Верховної Ради України: призначення Михайла Федорова міністром оборони. При цьому про чинного міністра оборони згадували удвічі менше — у 6,2% випадків.

Реакції на призначення Кирила Буданова й Олега Іващенка

З 49 дописів,в яких були оцінки призначення Буданова, і які потрапили у вибірку, у 19 користувачі позитивно оцінювали призначення Кирила Буданова. Вони робили це, наприклад, через поширення оцінок ексголови СБУ й екснардепа Валентина Наливайченка, який назвав цей крок Зеленського «посиленням справді військових спроможностей координації силових та оборонних органів України». У вибірку публікацій потрапило 18 таких репостів із позитивними оцінками.

Серед інших переваг також називали професійність як керівника, досвідченість, компетентність. Користувачі також писали, що він посилить позицію України у переговорному процесі, має міжнародні контакти, його призначення підвищить обороноздатність і забезпечить результати у подоланні внутрішніх суперечностей.

Приклад допису в ананімному акаунті на Х, що набрав понад 7 тис. переглядів і позитивно оцінює призначення Кирила Буданова, скриншот

Критикували призначення Буданова у 19 дописах з аналізованої вибірки. Здебільшого це були репости дописів колишнього нардепа та генпрокурора Юрія Луценка й коментарі чи відео екснардепа кількох скликань Григорія Омельченка, якого на відео титрують як «генерала». Зокрема Луценко у своєму дописі на фейсбуці, який отримав понад 3,4 тис. вподобань і понад 700 поширень, пише: «Зеленський — неперевершений продавець надій тим, хто хоче бути обдуреним. Кадровими призначеннями він хоче перебити корупційний мегаскандал і фактичний провал мирних переговорів... Очільник ГУР знав, що з посади керівника офісу Президента ще ніхто не зробив політичного трампліна. Знав, але хотів спробувати... Нові призначення в ГУР, план заміни глави СБУ чітко демонструє: відповідальність на Буданові, кадри — від Єрмака. На вербі груші, обіцянка цяцянка. Ці перестановки мають не дозволити Буданову отримати власний інф-аналітичний ресурс впливу».

А Омельченко у розмові з журналістом Сергієм Мамаєвим на ютуб-каналі останнього висловив версію, що таким призначенням Зеленський усуває потенційного конкурента на майбутніх виборах президента або може використати Буданова як електоральну противагу ексголовкому Валерію Залужному. Омельченко має досвід роботи в СБУ й отримав звання генерал-лейтенанта від президента Віктора Ющенка у 2007 році. На відео Буданов згадується у контексті Вагнергейту як силовик, який нібито навмисно «відбілював» Зеленського та Єрмака від «державної зради» й провалу з їхньої вини операції з затримки «вагнерівців».

Також користувачі фейсбуку, чиї пости потрапили до вибірки, репостили вислови екснардепа від «Блоку Петра Порошенка» Олександра Бригинця, в яких Буданова названо «несамостійною фігурою, якій штучно надули медійність».

Формулювання недоліків і переваг призначення Кирила Буданова головою ОП у дописах користувачів соцмереж. Інфографіка «Детектора медіа»

У вибірку дописів із критикою призначення потрапили репости з офіційної сторінки у телеграмі партії «Європейська солідарність», яка поширювала слова народного депутата Миколи Княжицького про призначення Буданова: «Втім, ключове питання полягає в іншому: на яку саме посаду Володимир Зеленський має намір призначити Кирила Буданова — керівника Офісу Президента чи на посаду “Андрія Єрмака”? Головне питання залишається відкритим: яка мотивація самого Кирила Буданова?».

Деякі публікації на фейсбуці з тих, що негативно оцінювали призначення нового голови Офісу та потрапили у вибірку, містили відверту критику як призначення Буданова, так і роботи Зеленського та Буданова.

Причини, які наводили користувачі соцмереж, аби пояснити, чому Буданов не підходить на роль керівника ОП, можна описати так: відсутність політичного досвіду, несамостійна фігура, призначення «силовика» на таку посаду шкодить демократії, бажання президента «контролювати» Буданова, наблизивши його до себе, не викликає довіри у суспільства та «пониження статусу».

Порівняння Буданова та Єрмака у вигляді «мему» з критикою Зеленського користувачем фейсбуку, скриншот

В одному з дописів на фейсбуці, який набрав майже 9 000 уподобань і понад 700 репостів, просувалася думка, що призначенням Буданова Зеленський гарантував собі «безпеку та захист від НАБУ і САП». А також нібито таким чином готує альтернативного кандидата на майбутні вибори, що може протистояти ексголовкому Валерію Залужному.

Допис на фейсбуці з оцінкою призначення Буданова, що отримав значні охоплення, скриншот

Натомість про призначення Олега Іващенка головою ГУР було 69 дописів із 1000 повідомлень в аналізованій вибірці, окремо від Кирила Буданова про Іващенка згадували вкрай рідко. Більшість із них — інформаційні повідомлення про сам факт появи відповідного указу Президента. У п’яти повідомленнях репостили статтю авторки «Дзеркала тижня» Ірини Ведернікової «Наступник», або «Нейтралізація»? Навіщо президент призначив Буданова керівником ОПУ. У ній вона називає Іващенка і «людиною Єрмака», і водночас представником іншого типу управлінців, відмінного від Буданова, який не буде легко йти на співпрацю зі своїм екскерівником, що перейшов на іншу посаду. Та пояснює це призначення тим, що Буданов не зміг пролобіювати на цю посаду свого протеже та не зможе більше спиратися на ГУР як структуру. Тому опиняється, як пише Ведернікова, в Офісі Президента не як самостійна фігура, а ніби «у полоні». В окремих повідомленнях із фейсбуку, що потрапили у вибірку, також трапляється згадка Іващенка як «людини Єрмака» у ГУР.

Про звільнення Василя Малюка та призначення Євгена Хмари

Коли автори публікацій із вибірки критикують відставку Василя Малюка, вони, як правило, поширюють чи цитують звернення публічних військовослужбовців, які кажуть, що Малюк має залишатися на посаді керівника СБУ. Здебільшого про нього згадують як про керівника операції зі знищення російських військових літаків «Павутина». Хоча, як пише Ведернікова, СБУ під керівництвом того ж Малюка брала участь у «обрізанні повноважень» незалежних антикорупційних органів улітку 2025 року.

Формулювання недоліків і переваг відставки Василя Малюка у дописах користувачів соцмереж. Інфографіка «Детектора медіа»

У дописах також часто цитують матеріал «Української правди» про перестановки в уряді й силових відомствах, у якому видання, посилаючись на джерела, описувало процес звільнення Малюка. «УП» пише, що він не хотів іти у відставку, мотивуючи це тим, що в СБУ на завершальній стадії перебуває кілька операцій масштабу «Павутини», які не можна кидати. У цій же статті йшлося, що в ОП бачать у Малюку зв’язок з атакою на НАБУ та САП, від якої намагаються відсторонитися, а також звинувачують СБУ у «роздяганні бізнесу» та «комерції». Своєю чергою, в команді Малюка, як пишуть журналісти «УП», вважають, що відставка є помстою за позицію голови СБУ під час Міндічгейту й обшуків у ексглави ОП.

«Як йому рускіє й американці наказали, так він і буде робити». Зразок публікації у соцмедіа з критикою відставки Василя Малюка у вибірці повідомлень. Джерело: Х

Як і у випадку інших призначень і звільнень, виділяється гостра критика з боку колишніх та чинних депутатів «Європейської солідарності», акаунтів у соцмережах із символікою партії на сторінці. Екснардеп Олександр Бригинець зокрема розкритикував і самого Малюка за те, що той погодився на звільнення: «Попри шалену підтримку і військових, і партнерів, і депутатів, попри вкрай малу перспективу звільнення Радою, Малюк, за даними “УП”, все ж вирішив, що йти на загострення з президентом не наважився. Як і Залужний... Герої є… Характерів немає».

Критикують також сам процес прийняття рішень щодо кадрових змін, звертаючи увагу на те, що президент вносить у Верховну Раду подання про призначення та звільнення голови СБУ, а «рішення приймає і несе повну інституційну відповідальність саме і тільки парламент держави».

Формулювання недоліків і переваг призначення Євгена Хмари у дописах користувачів соцмереж. Інфографіка «Детектора медіа»

Щодо нового очільника СБУ цитували думку воєнного оглядача групи «Інформаційний спротив» Олександра Коваленка, який стверджував, що активність СБУ не знизиться: «Звільнення пана Малюка критично ніяк не вплине, бо на його місце приходить очільник Центру спецоперацій “А” СБУ Євген Хмара. Це професіонал своєї справи, а не хтось із вулиці». З іншого боку, виконавча директорка Центру протидії корупції Дар’я Каленюк звертає увагу на те, хто буде «курувати політичне, а не бойове крило СБУ». Вона пише, що такою людиною буде чинний заступник голови СБУ Олександр Поклад, який, за словами Каленюк, —«виконавець однієї з ключових задач зі знищення НАБУ і САП, а саме — доставки нардепа Христенка, який за задумом влади має надати компромат на НАБУшників».

Користувачі соцмереж про зміни керівника Державної прикордонної служби

Писали також про звільнення Сергія Дейнека з посади керівника Державної прикордонної служби. По-перше, повідомляли про факт відставки разом із новиною про призначення наступника — тимчасового виконувача обовʼязків Валерія Вавринюка. По-друге, що Дейнеко став радником міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка. У деяких дописах додавали, що Сергій Дейнеко залишається військовослужбовцем і після реабілітації повернеться до військової служби у ДПСУ.

Найбільш поширювані повідомлення з критикою Дейнека й Вавринюка публікувала голова антикорупційного центру «Межа» Мартина Богуславець у фейсбуці, тоді як у телеграмі переважно поширювали нейтральну інформацію. Дейнека Богуславець критикувала за відмову відвідати засідання парламентської тимчасової слідчої комісії з приводу корупції в енергетиці та виїзді за кордон одного з ключових фігурантів справи Тимура Міндіча. А Вавринюка — за готовність узяти на поруки підозрюваного у закупівлі засобів радіоелектронної боротьби ексголову Мукачівської районної державної адміністрації Сергія Гайдая.

Про зміни посад Дениса Шмигаля та Михайла Федорова

Зеленський запропонував призначити першого віцепрем’єра, міністра цифрової трансформації Михайла Федорова новим міністром оборони. «Михайло глибоко займається питаннями лінії дронів, працює дуже результативно в цифровізації державних послуг і процесів. Разом зі всіма нашими військовими, із військовим командуванням, разом із національними виробниками зброї та партнерами України треба реалізувати у сфері оборони такі зміни, які допоможуть», — аргументував президент.

Дискусія навколо призначення Федорова та Шмигаля в соцмережах відображає певний рівень недовіри до кадрової політики влади. Користувачі часто аргументували невідповідність призначень війною: оборона й енергетика — критичні сектори, де потрібен досвід, а не лояльність чи піар. Позитивно призначення оцінювали переважно лояльні до влади акаунти та блогери, які хвалили «перезавантаження». Але негатив домінував, з акцентом на ризики для фронту й енергетичної стабільності. Ці ротації сприймаються як частина ширшої системи, де посади — інструмент контролю, а не ефективного управління в умовах виживання держави.

Негативні реакції на пропозицію призначитити Михайла Федорова міністром підкреслювали його бекграунд як «політичного маркетолога» та фахівця з цифрових технологій, вважаючи це недостатнім для керівництва оборонним відомством у країні під час війни. Один із поширених наративів — це сприйняття Федорова як «свого» з команди Зеленського, який начебто просувався завдяки піару та лояльності, а не професійним заслугам у воєнній сфері.

Формулювання недоліків і переваг призначення Михайла Федорова у Міноборони у дописах користувачів соцмереж. Інфографіка «Детектора медіа»

«Михайло Федоров. Політичний маркетолог, який починав із таргетованої реклами для політиків. Балотувався від маргінальної партії. Потім — диджитал-обслуга кампанії Зеленського. Далі — мандат, міністерство, піар. У розслідуваннях журналістів його ім’я фігурує у зв’язку з неофіційними, ймовірно тіньовими коштами на виборах. І ось тепер ця людина керуватиме обороною країни, що воює за виживання. Це не помилка. Це не випадковість. Це свідомий вибір. Це або тотальний кадровий колапс, або система, де посади роздають “своїм” — без компетенцій, без відповідальності, без совісті. Армія для них — не святиня, а ще одна годівниця й інструмент політичного контролю», — йдеться в одному з дописів, який користувачі фейсбука поширили 598 разів. Допис автора повідомлення блогера Вадима Кірпіченка від другого січня поширили ще 2,6 тисячі разів.

У цій же публікації Кірпіченко оцінював і потенційну  зміну посади Дениса Шмигаля. Він подавав перехід Шмигаля у сферу енергетики як «пересадку» лояльного кадра. Дехто пов’язував це з корупційними скандалами часів його прем’єрства та роботою в енергетиці раніше. Приміром, у дописі на фейсбуці йшлося: «Попередній міністр оборони, Шмигаль, якого журналісти пов’язують із багатомільйонними корупційними схемами і який ледве встиг прогріти крісло, — не покараний, не відсторонений, не розслідуваний. Його просто “пересувають” на іншу посаду. Бо в цій системі не звільняють за провали. Тут тримають “своїх” до кінця. Усе це остаточно знімає ілюзії. Ця влада не воює за Україну. Вона воює за контроль над бюджетами, потоками і посадами». У вибірці було ще дві перепублікації цього повідомлення, автором якого є блогер Вадим Кірпіченко.

Деякі користувачі бачать у призначенні Федорова ознаку клановості та ігнорування реальних викликів війни. Згадували його успіхи в «Дії» та дронових програмах, але навіть тут аргументи зводилися до того, що цифровізація — це не заміна досвіду в закупівлях зброї, логістиці чи боротьбі з корупцією в Міноборони. Така критика поєднувалася з побоюваннями щодо корупційних ризиків у оборонних тендерах, де новачок може стати жертвою старих схем або, навпаки, не впоратися з їх викоріненням.

Приміром, у дописі журналістки Зої Казанжі йшлося: «Михайло може бути скільки завгодно ефективним в цифрі, але пара банок гнилої чи непоставленої консерви в якийсь вінницький госпіталь, браковані міни й косокриві курточки — і його кар’єра піде на звалище в якихсь Підгірцях. Коротше, бажання мають здатність здійснюватись, але в специфічний спосіб. Welcome to Hell. Сподіваюсь, хоч цей міністр встигне дізнатись, навіщо існують контрольні зразки і яка їх роль у корупції. Але, чесно, міняти міністра оборони в країні під час війни, бо нікого заслати чистити германові конюшні в Міненерго — це геть кепсько!».

Формулювання переваг і недоліків відставки Дениса Шмигаля із посади міністра оборони у дописах користувачів соцмереж. Інфографіка «Детектора медіа»

Інші коментатори писали про неконституційність таких анонсів: «Зеленський ясно дає зрозуміти, що не збирається повертатися в конституційне поле... Звідси і анонсування нового міністра оборони при чинному Шмигалі, який не заявляв про відставку і якого Верховна Рада не знімала».

Висновки

16% аналізованих повідомлень містили оцінки щодо кадрових рішень — решта публікацій і дописів у соцмережах були інформаційними.

Брак прозорої комунікації про мотиви ухвалених і потенційних рішень посилював недовіру до кадрової політики влади. Найбільше уваги у тих повідомленнях, що потрапили в аналізовану вибірку, привернули звільнення Василя Малюка (57,2% повідомлень) із посади голови СБУ та призначення Кирила Буданова керівником Офісу президента (37% повідомлень). Відставка Малюка однозначно викликала найбільший резонанс. Користувачі поширювали звернення військових про необхідність залишити Малюка на посаді, згадували його успіхи (операція «Павутина»). Водночас критикували процес прийняття рішення Володимиром Зеленським без консультацій із парламентом і звинувачення СБУ в атаках на антикорупційні органи.

У повідомленнях користувачів соцмереж про призначення Буданова критика переважала над підтримкою. Політики, чиї слова поширювалися у соцмережах, наголошували на відсутності політичного досвіду та підозрах щодо залежності Буданова від Зеленського на новій посаді. Прихильники призначення Буданова відзначали професіоналізм, міжнародні контакти та потенціал посилення позицій України у переговорах. Загалом «новорічні» кадрові рішення Зеленського в аналізованому масиві повідомлень у соцмережах комунікували як доказ пріоритету лояльності над компетентністю у кадровій політиці Володимира Зеленського.

Через насиченість першого тижня нового року новинами про кадрові зміни, у 73% повідомлень обговорювали чи повідомляли про кілька призначень. Наприклад, у публікаціях щодо зміни посади Михайла Федорова і Дениса Шмигаля, як правило, згадували Василя Малюка, Кирила Буданова й інші призначення.

У полеміці є найпомітнішими представники й прихильники опозиційних сил, особливо «Європейської солідарності».

Серед не політиків критику призначень формували активістки Дарія Каленюк і Мартина Богуславець, а також блогер Вадим Кірпіченко. Публікації у фейсбуці Богуславець і Кірпіченка поширювали понад дві тисячі разів. Ще пʼять сотень разів пост Кірпіченка перепублікували  користувачі, які поширюють виключно політичні новини із критикою влади. Вони скопіювали його повідомлення і поширили їх від себе.