Таблетка пам’яті. «Мирний» 2021 рік

Новин завжди багато, а під час війни та дипломатичних спроб домовитись — тим паче. Здається, пора освіжити пам’ять наших любих читачів іншим етапом історії, де у нас також вистачало вересків про мир. Назвемо цей формат «Таблетка пам’яті».

Хіба не корисно згадати всі потуги 2021 року? Так стане набагато більш зрозумілим той факт, чому ми влетіли обома ногами в настільки криваву війну вже за рік. І тут не лише про плани агресора. Суть цієї статті — нагадування. Ось що буває, коли військові плани свого ворога ви вимірюєте власними побажаннями. Корисний урок не лише для України, насправді.

Отже, надворі 2021 рік. Усе так мирно, в зоні ООС «пострілюють», а політики ну ось-ось уже домовляться, з хвилини на хвилину. Поїхали!

Майже помирились

28 грудня 2020 року. Тодішній голова ОП Андрій Єрмак заявив, що у ТКГ (тристороння контактна група, якщо хтось уже забув) погодили чотири нові ділянки для розведення військ. Також узгодили 19 місць для розмінування. Реалізацію настільки «блискучої» ідеї очікують із початку 2021 року.

16 лютого 2021 року. До ЗМІ потрапляють дані, що Мінстратегпром і Міноборони не впорались із роботою щодо підзаконних актів, потрібних для запуску та планування оборонних закупівель за новою моделлю. Та й навіщо паритись? Мир на носі.

21 лютого 2021 року. Росія перекидає перші три тисячі десантників до Криму, аби провести там військові навчання. На диво, це співпадає у часі зі спробою української влади нівелювати російських пропагандистів на нашій території.

26 лютого 2021 року. Дмитро Кулеба у Франції закликав провести новий саміт лідерів «нормандської четвірки». Чим були обґрунтовані його побажання — науці досі невідомо. Та на рівному місці йому вдалося підживити очікування щодо перезапуску переговорів.

31 березня 2021 року. Росія не підтримала пропозицію України відновити режим припинення вогню на Донбасі з 00:00 1 квітня. Отакої.

9 квітня 2021 року. «Українська правда» випускає колонку «Оборонні закупівлі заблоковані у небезпечний для України час». Там описано процедурний колапс та управлінські затримки, що били по забезпеченню армії та військовому плануванню. От дурні люди. Невже не зрозуміло, що невдовзі політики нагорі якось домовляться?

Ну ось-ось, уже майже, потерпіть!

13 квітня 2021 року. Міністр оборони РФ Шойгу заявив, що Росія перекидає війська до своїх кордонів через зле та погане НАТО, яке знову загрожує російським інтересам. Так на наших кордонах з’являється ціла армія. Це Західний та Південний воєнні округи РФ, які за рік уже братимуть участь у бойових діях на всій території України.

Знову 13 квітня 2021 року. На тлі весняного загострення Зеленський публічно каже про бажання України вступити до НАТО. Сам Альянс реагує стримано.

15 квітня 2021 року. Російські військові кораблі влаштовують зіткнення з українськими катерами в Чорному морі.

16 квітня 2021 року. Зеленський їде до Парижа. Там він з Емманюелем Макроном, а також дистанційно з Ангелою Меркель, обговорює безпекову ситуацію й перемови. Знову звучать уже звичні нам заклики до деескалації та реанімування мирного процесу.

19 квітня 2021 року. Від Верховного представника ЄС з іноземних справ та безпекової політики Жозепа Борреля надходять повідомлення, що біля кордону України та в Криму зосереджено понад 100 000 російських військових. Ми-то й так у курсі, бо це поряд. Проте у світі все ж більше слухають західних чиновників, тому момент важливий.

20 квітня 2021 року. Зеленський публічно запропонував Путіну зустрітися «в будь-якій точці українського Донбасу». На рівному місці з’являється натяк, що Україна готова домовлятися напряму з хазяїном Кремля.

22 квітня 2021 року. Міністр оборони РФ оголосив, що наказав своїм військам, залученим до «перевірки», повертатися на бази. Строк установлено до 1 травня. Бачите, обійшлось. Слава Богу.

25 травня 2021 року. Оголошено про саміт за участю президента США Джо Байдена і російського очільника Володимира Путіна. Зустріч запланували в Женеві на 16 червня. Люди радіють та з полегшенням видихають: війська розводяться, розмінування погодили ще рік тому, а тепер іще й великі дядьки нарешті поговорять і домовляться.

31 травня 2021 року. З’являються дані, що низка військових проектів в Україні вже опинились під загрозою через проблеми з реформами та фінансуванням. Можна подумати, наче це когось хвилює.

2 червня 2021 року. Тільки влітку, вже на екваторі року, Кабмін ухвалив постанову №614 про державне оборонне замовлення на 2021-й. Потужність, до якої ми тоді лише починали звикати.

Бачите? Поговорили. Скоро мир! Точно-точно

16 червня 2021 року. Саміт Байдена та Путіна у Женеві таки відбувся. Жодних проривів щодо ключових питань, одним із яких була гібридна війна РФ в Україні, досягнуто не було.

30 червня 2021 року. Кабмін виходить із заявою, що жодних загроз зриву фінансування державного оборонного замовлення немає. Крім заяв, нічого не видно. Та й навіщо?

7 липня 2021 року. Українська делегація в ТКГ заявила, що РФ заблокувала розгляд розмінування та відкриття нових КПВВ на лінії розмежування. Але мир на носі, не забувайте.

8 липня 2021 року. Тепер уже точно відомо: Росії пофіг саме на ті 19 ділянок розмінування, про які Андрій Єрмак іще в грудні радісно звітував як про практично розв’язане питання. Нагадуємо, очікували саме реалізації. Виявилось, реалізовувати нічого.

2 вересня 2021 року. Росія повідомила ОБСЄ про відмову продовжувати її мандат на двох КПП — «Донецьк» та «Гуково». Термін старого дозволу спливає 30 вересня.

11 жовтня 2021 року. Зеленський провів відеоконференцію з Меркель і Макроном про Донбас та підготовку ще одного «нормандського саміту». Класно!

14 жовтня 2021 року. Український Forbes пише, що на модернізацію, ремонт та закупівлю озброєння у наших військових сумарно залишається менше ніж 1 млрд доларів. Неважко здогадатись, що цього недостатньо для переозброєння.

7 листопада 2021 року. Стається диво. Наприкінці року в команді Зеленського нарешті публічно визнають, що продовження «нормандського формату» опинилось «під великим питанням». Саміт не погоджують, навіть міністри не зустрічаються. Добре, що сказали, бо ми ж не в курсі були.

А чому війська прийшли? Ми тут мир чекаємо

13 листопада 2021 року. На диво, президент Зеленський помітив уздовж наших кордонів старе-нове угруповання російських військовослужбовців. Усього-то 100 тисяч їх там зібралось. Мабуть, прийшли обговорити «нормандський формат».

10 грудня 2021 року. Ми не жартували, бо Зеленський знову повідомив про розмову з Макроном щодо розблокування «нормандського формату» і роботи ТКГ. Навіщо це обговорювати з Макроном, коли проблеми в роботі створює не Франція — науці так само невідомо. 100 тисяч росіян далі стоять на кордоні.

15 грудня 2021 року. ОП за підсумками зустрічі Зеленського з канцлером Шольцом у Брюсселі заявляє, що сторони погодилися продовжити активну роботу в «нормандському форматі». Серед пріоритетів назвали «режим тиші», звільнення утримуваних і відкриття КПВВ. 100 тисяч росіян уже страждають від нудьги, але все ще стоять на кордоні.

22 грудня 2021 року. Ще одна людина зі снайперським зором у нашій владі: секретар РНБО Олексій Данілов визнає, що на кордоні з Україною стоять 100 тисяч російських військовослужбовців. Як ви знаєте, додому ті вже не підуть. Утім, більша частина з них усе ж потрапить на батьківщину, тільки трохи згодом та у пластиковому пакеті.

І ось, уже завершується 2025 рік. Україна воює. Пора сказати собі чесно: правда ж, постійні розмови про мир під час війни зовсім не шкодять боєздатності? Як і в 2021-му?