Полярне сяйво бачили в Україні й Італії: чому так далеко, якщо магнітна буря була слабкою

Що сталося з магнітним полем Землі?

Сонячний викид досяг нашої планети ще 10 січня о 20:13 за всесвітнім координованим часом, але основні ефекти спостерігали вже на початку наступного дня. Спочатку потік сонячної плазми спричинив незначну бурю рівня G1, проте вже за кілька годин інтенсивність посилилася до помірного рівня G2. Національне управління океанічних та атмосферних досліджень США оперативно видало відповідні попередження, пише 24 Канал.

Причиною бурі став корональний викид маси, який відірвався від Сонця 8 січня. Ударна хвиля від викиду рухалася зі швидкістю близько 600 кілометрів за секунду, створюючи сприятливі умови для тривалої геомагнітної активності.

Коли викид зіткнувся з магнітосферою планети, він спровокував так звану суббурю – раптове вивільнення накопиченої магнітної енергії. Це явище швидко розширило аврорний овал, зсунувши зону видимості полярних сяйв набагато південніше від звичайних полярних регіонів. Індекси геомагнітної активності різко зросли.

Особливо вражаючі спостереження надійшли з Європи. Північне сяйво побачили не лише в Скандинавії, де воно трапляється регулярно, але й у Берліні, на північному узбережжі Німеччини в Кап Аркона та у північній Австрії.

Кап-Аркона, північна Німеччина / Фото Jure Atanackov

Кап-Аркона, північна Німеччина / Фото Jure Atanackov

Сяйво у небі Берліна / Фото Marko Rummelsburg

Найпівденнішою точкою спостереження стала місцевість Чіма-Пора в північній Італії на широті 45 градусів північної широти – вражаюче досягнення для геомагнітної бурі такої інтенсивності.

Чіма Пора, північна Італія / Фото Jure Atanackov

Льодовик Презена, Італія / Фото @frapepppemaria у соцмережі X

Вебкамери та фотографи зафіксували характерні зеленувато-червоні дуги на нічному небі. На деяких знімках з Німеччини помітна так звана дуга стабільного червоного сяйва – рідкісне явище, що виникає внаслідок нагрівання верхніх шарів атмосфери.

Сяйва в Україні

Українські спостерігачі також повідомили північне сяйво. Зокрема, Сумський обласний центр з гідрометеорології опублікував фотографії явища над Сумщиною.

Полярне сяйво над Сумщиною, Роменський район / Фото Антон Редькін/Сумський обласний центр з гідрометеорології

Полярне сяйво над Сумщиною, Роменський район / Фото Антон Редькін/Сумський обласний центр з гідрометеорології

Що таке суббурі та як вони змогли принести сяйва аж в Україну?

Авроральна суббуря – це короткий, але дуже інтенсивний епізод в межах аврорального овалу, коли накопичена в магнітному полі Землі енергія різко вивільняється. Саме суббурі створюють ті самі динамічні, яскраві та фотогенічні прояви полярного сяйва, заради яких люди їдуть за сотні кілометрів.

Магнітне поле Землі виконує роль захисного щита від сонячного вітру. Воно не є жорстким – під тиском заряджених частинок з Сонця магнітосфера розтягується, утворюючи довгий "хвіст" на нічному боці планети. У цьому хвості поступово накопичується енергія. Коли напруження стає критичним, система різко перебудовується, і заряджені частинки спрямовуються назад до атмосфери. Саме цей момент і є початком суббурі.

Чому суббурі важливіші за індекс Kp

Багато спостерігачів орієнтуються виключно на індекс Kp, але він показує усереднену глобальну активність за кілька годин. Суббуря ж – локальна й швидка подія. Вона може відбутися навіть за низького Kp і при цьому дати надзвичайно яскраве небесне шоу.

Під час суббурі полярне сяйво стає вищим і яскравішим. Зелене світіння доповнюється рожевими та фіолетовими відтінками через збудження молекул азоту на нижчих висотах. На великих висотах активується червоне світіння кисню, яке може бути помітним за сотні кілометрів від основної зони сяйва. Саме тому в середніх широтах, як-от в Україні, суббурі часто є єдиним шансом щось побачити.

Основні фази суббурі

Суббуря складається з трьох фаз, які зазвичай вкладаються у цикл тривалістю від 3 до 4 годин:

• Фаза росту. Триває приблизно 1 – 2 години. На небі видно спокійні дуги, витягнуті зі сходу на захід. Вони повільно зміщуються на південь і можуть навіть тьмяніти. Це не поганий знак – у цей момент енергія активно накопичується.
• Фаза розширення. Найкоротша і найефектніша частина, що триває близько 15 – 30 хвилин. Спокійна дуга різко яскравіє, з’являються так звані "авроральні намистини", після чого світіння стрімко рухається на північ і починає хаотично танцювати. Саме тут з’являються насичені кольори, корони та вертикальні завіси.
• Фаза відновлення. Триває від 1 до 3 годин. Чіткі структури розпадаються на пульсуючі плями. Активність поступово згасає, але система може знову швидко перейти до нової фази росту.

Як зрозуміти, що суббуря наближається

Ключовий параметр сонячного вітру – напрямок міжпланетного магнітного поля, зокрема його орієнтація "північ-південь", відомий як Bz. Коли Bz спрямований на південь, енергія надходить у магнітосферу значно ефективніше. Приблизно 30 хвилин стійкого південного Bz часто достатньо, щоб система дійшла до критичного стану. Додаткову підказку дають магнітометри супутників GOES. Падіння значень означає накопичення енергії, а різкий стрибок вгору – початок фази розширення. У цей момент варто негайно дивитися на небо.

Практичне значення для спостерігачів

Для людей у середніх широтах суббуря змінює все. У спокійні періоди авроральний овал залишається за горизонтом, але під час суббурі сяйво "виростає" у висоту і стає видимим навіть здалеку. Часто це виглядає як червонувате світіння або вертикальні стовпи над північним горизонтом.

Розуміння ритму суббур дозволяє не стояти на холоді всю ніч, а виходити саме тоді, коли шанси максимальні. Це не гарантує шоу щоразу, але суттєво підвищує ефективність і якість спостережень.

Буря 11 січня та її наслідки

Найактивніші фази шторму відбулися приблизно о 20:50 та 23:22 за всесвітнім часом, коли інтенсивність досягала рівня Kp6 за планетарним індексом. Протягом ночі спостерігалися повторні суббурі, зокрема близько 23:00 – 23:30, що підтримувало високу геомагнітну активність та можливість спостереження полярних сяйв на середніх широтах.

Цікаво, що шторм вплинув не лише на видовищність нічного неба. Системи точного позиціювання авіації зазнали серйозних збоїв. Широкозонна система доповнення для федеральної авіаційної адміністрації США показала критичне погіршення точності вертикального позиціювання. На картах моніторингу червоним кольором позначилися величезні території над канадськими провінціями, а потім збої поширилися на Канзас та Колорадо – це свідчить про масштаб впливу геомагнітних збурень на супутникову навігацію.

Сяйво на кордоні США та Канади 11 січня 2026 року / Фото Vincent Ledvina

Полярні сяйва на Шетландських островах у Великій Британії / Фото @7amOracle в соцмережі X

Полярні сяйва на Шетландських островах у Великій Британії / Фото @7amOracle в соцмережі X

Деякі фахівці припускали можливість посилення шторму до рівня G3, що класифікується як сильна геомагнітна буря. Проте станом на ранок 11 січня інтенсивність стабілізувалася на рівні G1 – G2. Умови залишалися достатньо сприятливими для спостереження полярних сяйв у помірних широтах Європи та Північної Америки.

Це явище нагадує про постійну взаємодію нашої планети з сонячною активністю. Корональні викиди маси відбуваються регулярно, але лише ті, що спрямовані безпосередньо до Землі, можуть спричинити геомагнітні збурення. Інтенсивність таких штормів залежить від швидкості викиду, його магнітної конфігурації та кута удару об магнітосферу.