Протесты фермеров и влияние на Украину: какие последствия будет иметь крупнейшее торговое соглашение ЕС

9 січня у Брюсселі, без фанфар та спілкування з пресою, посли держав-членів ЄС погодили проєкт рішення про уповноваження президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляйєн підписати від імені інституцій ЄС торговельну угоду з блоком південноамериканських країн МЕРКОСУР.

Це рішення та вже запланована 17 січня церемонія підписання угоди в столиці Парагваю мають підвести риску під виснажливою політичною драмою, яка стала фіналом понад 25-річного переговорного марафону.

Проте, незважаючи на формальний фініш, сага навколо підписання наймасштабнішої торговельної угоди в історії ЄС ще далека до завершення.

Протести фермерів можуть надовго заблокувати і Брюссель, і столиці провідних країн-членів ЄС.

А у Франції ця угода може призвести до відставки уряду та навіть дострокових парламентських виборів.

А одночасно ця угода стане одним із ключових факторів, що впливатиме на Україну – як у процесі нашого вступу до ЄС, так і після нього.

Як саме – розберемося у цій статті.

Переговори тривалістю у чверть століття.

Угода про Південний спільний ринок (МЕРКОСУР) була підписана 26 березня 1991 року в столиці Парагваю Асунсьйоні між Бразилією, Аргентиною, Уругваєм та Парагваєм.

З часом до участі в блоці були запрошені Венесуела (2013 рік, членство призупинено у 2017 році) та Болівія (2024 рік).

За даними МВФ, станом на кінець 2024 року сукупний ВВП країн МЕРКОСУР становив $2,6 трлн доларів США при населенні 270 млн.

Засновники об'єднання намагалися наслідувати приклад ЄС, у якому наприкінці 80-х років XX століття набирали обертів процеси формування повноцінного внутрішнього ринку.

Однак не склалося – суперечності між учасниками, внутрішні політичні та економічні потрясіння стали на заваді цим амбітним планам.

На сьогодні МЕРКОСУР залишається радше поглибленою зоною вільної торгівлі, аніж митним союзом – з численними винятками зі сфери дії спільного митного тарифу, покликаними захистити національні індустрії, а також самостійними економічними політиками.

Річний товарообіг між ЄС та МЕРКОСУР складає 111 млрд євро.

При цьому він демонструє доволі збалансовані торговельні відносини: так, експорт товарів з ЄС до МЕРКОСУР у 2024 році досяг 53 млрд євро, а імпорт до ЄС з МЕРКОСУР – 57 млрд євро (з незначним додатним сальдо балансу поточних операцій на користь латиноамериканського блоку).

За даними Європейської комісії, найбільшу частку експорту МЕРКОСУР-4 до ЄС становить переважно необроблена сільськогосподарська продукція, яка є ключовим вхідним ресурсом потужної агропереробної та харчової індустрії ЄС.

Її частка в загальному експорті становила 42,7%, зокрема: олійні та білкові культури (43 %), кава, чай, какао та прянощі (15 %), фрукти й горіхи (8 %), тоді як на яловичину та телятину припадала порівняно менша частка (6 %).

Сировинні товари становили ще одну важливу частку, тоді як промислова продукція – незначну.

Експорт ЄС до МЕРКОСУР складався переважно з продукції з високою доданою вартістю: машин та обладнання (26,7 %), фармацевтичної продукції (11,8 %) і транспортних засобів та літаків (11,7 %), які забезпечували близько половини вартості експорту.

Переговори між Європейськими співтовариствами та Південним спільним ринком (МЕРКОСУР) стартували ще у 1999 році.

З того часу проєкт угоди постійно еволюціонував та змінювався, відображаючи еволюцію його сторін, передусім ЄС.

Стартувавши з класичного формату угоди про вільну торгівлю товарами, доповненої пакетом положень про політичний діалог та секторальну співпрацю, проєкт у ході переговорів обростав нормами про лібералізацію торгівлі послугами та створення компаній, посилений захист прав інтелектуальної власності, співпрацю у сфері санітарних та фітосанітарних норм для агропродукції.

Переговори тривали важко, долаючи традиційну для південноамериканських економік філософію імпортозаміщення та захисту національних індустрій за допомогою високих ввізних мит, а також опір європейських агровиробників будь-яким пропозиціям лібералізувати торгівлю агропродукцією, яка є чільною статтею експорту країн МЕРКОСУР.

Натомість постійним закулісним драйвером продовження переговорів з боку ЄС виступав автопром.

Ця галузь (переважно німецька) покладає значні надії на розширення своїх позицій на масштабному автомобільному ринку МЕРКОСУР (3 млн автомобілів щорічно), який захищений ввізними митами на рівні 35%.

Угода з МЕРКОСУР дозволить отримати поступове (протягом 15 років) зниження ввізних мит для європейських автомобілів, зокрема на електричній тязі, і таким чином помалу відкрити цей ринок для європейських автовиробників.

У 2023 році частка ЄС-27 на автомобільному ринку МЕРКОСУР була найбільшою – 29,4% вд всього імпорту автомашин, за якою слідувала частка китайського автопрому – 28,4%, американський автоекспорт становив лише 6,4%.

З іншого боку, висококонкурентні південноамериканські виробники яловичини, курятини, тростинного цукру (країни МЕРКОСУР виробляють 13,8 млн тонн яловичини на рік, з них 9,8 млн тонн припадає на Бразилію) не полишали надій пробити прогалину в наглухо захищеному високими тарифами агрохарчовому ринку ЄС.

Для порівняння, обсяги виробництва яловичини в США складають орієнтовно трохи більше 12 млн тонн на рік.

Однак їхні сподівання залишалися суттєво обмежені скупими безмитними тарифними квотами на імпорт до ЄС: для яловичини ЄС так і не виявився готовим поступитися більшою цифрою, ніж 99 тисяч тонн на рік, що становить ледве 0,7% від всього виробництва яловичини в регіоні, для курятини – 180 тисяч тонн (орієнтовно 1,4% від усього споживання курятини в ЄС), для цукру – лише 180 тисяч тонн на рік (1,2% від сукупного споживання цукру в Євросоюзі).

За таких обставин переговорний процес неодноразово виходив на фінішну пряму, яка згодом знову виявлялася лише проміжним етапом.

Так, у червні 2019 року сторони політично погодили ключовий торговельний сегмент угоди.

Однак згодом прихід до влади ультраправого бразильського президента Жаїра Болсонару з його беззастережною підтримкою екстенсивного розвитку бразильського агросектора за рахунок амазонських джунглів збігся в часі з проголошенням Брюсселем Європейського зеленого курсу.

Підписання угоди було поставлено на паузу, і незабаром у ЄС сформувалася ситуативна коаліція природоохоронних організацій та європейських фермерів, яка розпочала широку кампанію тиску на Брюссель та держави-члени із закликом відмовитися або корінним чином переглянути угоду в бік її "екологізації".

Ідеологічна платформа коаліції виявилася дуже простою:.

вільна агроторгівля з МЕРКОСУР є аморальною, оскільки стимулює знищення амазонської сельви.

А на додачу – несправедлива до європейських фермерів, змушених конкурувати з агропродукцією, виробленою без дотримання суворіших екологічних європейських стандартів у сфері сільського господарства.

Ці нові політичні бар’єри марафонцям переговорного процесу вдалося подолати лише у 2024 році, домовившись доповнити торговельний сегмент положеннями у сфері екології та сталого розвитку.

Зокрема, порушення сторонами Паризької кліматичної угоди можуть стати підставою для торговельних обмежень у відповідь, аж до призупинення тарифних преференцій; впроваджуються норми обмеження дефорестації тощо.

Новий проміжний фініш був досягнутий 6 грудня 2024 року в уругвайській столиці Монтевідео, під час церемонії парафування тексту Угоди президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляйєн та лідерами країн МЕРКОСУР.

Фактор Трампа.

Все змінилося з поверненням до влади президента США Дональда Трампа.

Несподівано для самих себе європейці та країни МЕРКОСУР відчули себе "в одному човні" посеред урагану MAGA.

Для Європейського Союзу шок загрози тарифної війни з Вашингтоном, а згодом – холодний душ нерівноправної торговельної домовленості в Тернбері мали саме той ефект, який і дає холодний душ – пробудження інстинкту самозбереження і бажання діяти, який конвертувався в потужний імпульс пошуку нових альтернативних ринків.

Своєю чергою Бразилію, лідера МЕРКОСУР, брутальний тиск Вашингтона на лівоцентристську адміністрацію президента Лули да Сільви з вимогою звільнити з в'язниці його ультраправого суперника Болсонару, обвинуваченого у спробі путчу, а також посилення економічної присутності Китаю в регіоні змушують шукати альтернативні точки опори на світовій арені.

Серед бразильського та аргентинського бізнесу також зростає розуміння необхідності поступового відкриття національних ринків та залучення іноземних інвестицій до малоконкурентних автомобільної та фармацевтичної галузей як більш ефективного інструмента інновацій та зростання, ніж високі тарифні бар'єри.

Саме цей зовні непомітний, але потужний альянс інтересів та звичайного інстинкту геополітичного виживання став тим бульдозером, який поступово почав працювати на користь укладення угоди.

Зокрема, мотивуючи шукати нові, креативні ідеї нейтралізації відчайдушного спротиву європейського агролобі.

У вересні 2025 року Єврокомісія запропонувала доповнити підписання торговельного сегмента Угоди з МЕРКОСУР пакетом захисних заходів, які б дозволили призупиняти дію преференційних умов імпорту до ЄС для чутливих агротоварів – яловичини, курятини, цукру, біоетанолу.

Філігранно виписані норми дозволяли би Комісії упродовж 21 дня призупиняти дію імпортних тарифних квот навіть у разі 10-відсоткового зростання обсягів імпорту у порівнянні з попереднім роком за одночасного 10-відсоткового зниження цін на нього.

Згодом в ході дебатів в Європарламенті та серед держав-членів ці значення запропонували знизити до 8%.

На минулому тижні керівництво Єврокомісії подвоїло зусилля, пообіцявши низку фінансових "морквин" у вигляді додаткових коштів на резервний кризовий фонд для фермерів – від 450 млн до 6,3 млрд євро до 2028 року, а також прискорене фінансування агропрограм у наступному багаторічному бюджеті ЄС на 43 млрд євро, починаючи з 2028 року.

Переконливі "фінансові" аргументи зрештою допомогли сформувати необхідну більшість голосів у Раді міністрів ЄС.

Тим самим – ізолювавши табір непримиренних противників угоди з МЕРКОСУР у складі Франції, Польщі, Австрії, Ірландії та Угорщини.

Не допомогла і традиційна демонстрація фермерських м’язів, коли 18 грудня понад 10 тисяч фермерів з усіх куточків ЄС тракторами та комбайнами окупували центральні вулиці Брюсселя на знак протесту проти "змови МЕРКОСУР".

Уміло розіграла роль "золотого акціонера" італійська прем'єрка Джорджа Мелоні, яка у вирішальний момент все ж погодилася віддати голос своєї країни на користь угоди.

Вплив на Україну.

А до чого тут Україна? Річ у тім, що останні два роки кейс ЄС – МЕРКОСУР густою тінню нависав над торговельними відносинами України та ЄС, зокрема над діалогом 2024-2025 років щодо збереження вільного доступу для українського агроекспорту.

Ситуація загострилася після завершення дії односторонніх торговельних преференцій ЄС для нашої країни у червні 2025 року та початку складних переговорів про оновлення тарифних квот на імпорт української агропродукції до ЄС в рамках Угоди про асоціацію, що діяли до повномасштабного вторгнення.

Провідна європейська асоціація фермерів СОРА СОGECA у своїй кампанії протидії будь-якій лібералізації агроімпорту на європейський ринок спиралася на просту, хоч і фактологічно сумнівну думку:.

мовляв, європейських фермерів погубить кумулятивний ефект лібералізації торгівлі і з МЕРКОСУР, і з Україною.

При цьому ігнорувалися факти торговельної статистики самої Єврокомісії, згідно з якими у 2023 році (пік лібералізації імпорту агропродукції з України до ЄС в рамках преференцій ЄС) обсяги імпорту тієї самої курятини з країн МЕРКОСУР (290 тисяч тонн) та України (231 тисяча тонн) становили загалом менше ніж 4% від всього споживання курятини в ЄС, у той час як сам ЄС був і залишається чистим експортером курятини у світі на рівні 2,2 млн тонн.

Варто тут також згадати ту обставину, що саме на кейсі угоди з МЕРКОСУР європейськими політиками та агролобістами була обкатана так звана доктрина "дзеркальних заходів" в агроторгівлі ЄС.

Згідно з нею доступ до європейського ринку для агропродукції від виробників з третіх країн має відкриватися лише тоді, коли такі виробники дотримуватимуться ідентичних європейським стандартів ведення сільського господарства, а саме не використовувати заборонені в ЄС пестициди, брати на себе ті самі екологічні обмеження і норми, як і їхні європейські колеги, тощо.

Наукова обґрунтованість такого підходу неочевидна – агрономічні практики в ЄС, навіть застосування засобів захисту рослин не може дублюватися в інших регіонах світу з відмінними кліматичними та природними особливостями.

Крім цього, дискримінація між імпортними та вітчизняними товарами на підставі відмінних виробничих стандартів є грубим порушенням норм СОТ.

Однак саме апробована в дебатах навколо МЕРКОСУР аргументація "дзеркальних заходів" врешті знайшла своє відображення саме у минулорічних домовленостях Україна-ЄС.

Києву довелося погодитися на прискорену імплементацію довгої низки норм ЄС у сфері використання засобів захисту рослин і здоров’я тварин як умову продовження дії оновлених тарифних квот на імпорт агропродукції.

* * * * *.

17 січня в парагвайській столиці Асунсьйоні відбудеться урочисте підписання торговельного сегмента Угоди ЄС-МЕРКОСУР.

Це стане моментом особистого тріумфу Урсули фон дер Ляйєн та одночасно – суттєво зміцнить позиції Єврокомісії у наступному непростому процесі ратифікації цієї угоди.

Однак вже зараз можна спрогнозувати, що навіть після ратифікації угоди крапку в цій епічній сазі ставити ще зарано.

В тому числі – через Україну.

У разі швидкого вступу України до ЄС Євросоюз та країни МЕРКОСУР будуть змушені розпочати перегляд угоди, щоб врахувати нову обставину приєднання до Євросоюзу нової держави-члена, яка суттєво змінить баланс виробництва і попиту на європейському агрохарчовому ринку.

І цього разу нам залишається тільки здогадуватися, до якого табору – прихильників чи опонентів вільної торгівлі з МЕРКОСУР – приєднається Україна.

Але це вже буде зовсім інша історія.

Автор: Назар Бобицький,.

директор брюссельського офісу асоціації "Український клуб аграрного бізнесу" (УКАБ),.

старший директор шведської лобістської компанії KREAB.