Регіони Росії Кремлю: «скільки ще наші чоловіки будуть гинути на чужій війні»?

До кінця 2025 року кількість підтверджених втрат серед уродженців регіонів Приволзького федерального округу та Астраханської області Росії досягла позначки у 47 587 осіб. За минулий рік редакція «Радіо Свобода» «Idel.Реалії» верифікувала імена понад 22 тисяч загиблих, що практично вдвічі перевищує дані, встановлені за перші три роки повномасштабної війни – з 24 лютого 2022–го по 31 грудня 2024 року.

«Idel.Реалії» поговорили з колегами з Російської служби BBC та незалежними дослідниками з регіонів про встановлення втрат у 2025 році та про те, чим минулий рік відрізняється від попередніх трьох років російського вторгнення в Україну.

За оцінками Російської служби BBC та «Медіазони», 2025 рік став «найкровопролитнішим» від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Журналісти цих видань спільно з командою волонтерів складають списки загиблих на війні громадян Росії, орієнтуючись на повідомлення з відкритих джерел: ЗМІ, заяви місцевих адміністрацій, дописи родичів у соцмережах та дані з кладовищ.

Російська служба BBC:

«2025 рік – однозначно найкривавіший, тобто найбільше втрат у 2025 році порівняно з іншими. Насправді, кожен наступний рік виявляється ще кривавішим за попередній».

Ключова відмінність 2025 року, за даними дослідників, – це відсутність затишшя. Якщо раніше графіки фіксували піки, наприклад, під час боїв за Бахмут (бойові дії у 2022–2023 роках за місто Бахмут Донецької області України в межах битви за Донбас) та подальші спади, то зараз ситуація змінилася.

У 2024-му, і особливо у 2025 році ми не бачимо жодних пауз чи затишшя. Іде постійний накат за накатом, втрати зростають рівно і стабільно.

За нашими даними, кількість некрологів, що публікуються на місяць, зросла на 30–40% порівняно з минулим (2024) роком. Це дуже великі цифри. Так, частина некрологів стосується минулих років, але менше з тим.

На відміну від попередніх років, у 2025 році можна помітити різницю в комплектуванні армії.

Якщо в перший рік вторгнення основний тягар війни ліг на мобілізованих із «ДНР» та «ЛНР», у 2023–му – на ув’язнених, то десь із жовтня 2024 року основний тягар лягає на добровольців. 2025–й пройшов під знаком зростання втрат серед них. Зараз уже кожен третій загиблий, встановлений нами, – це доброволець. Це величезні цифри. Як ми бачимо з некрологів, більшість із них підписали контракт добровільно.

Змінюється і культура пам’яті. Дослідники зазначають, що інформація про загиблих стає дедалі скупішою:

«У перший рік писали докладні біографії. Зараз це найчастіше максимально короткі повідомлення: ім’я та місце поховання. Ким людина була, як потрапила на фронт, який у неї досвід військової служби – часто залишається невідомим. Повідомлень стає більше, а інформації в них – менше».

Реакція суспільства також стає стриманішою, кажуть дослідники: люди бояться покарань або шахраїв, тому в коментарях «все тихіше і тихіше». Величезний пласт втрат залишається в «сірій зоні» – це зниклі безвісти. У 2025 році до російських судів надійшов вал звернень про визнання військовослужбовців загиблими або зниклими.

Колеги з «Медіазони» підрахували, що у 2025 році було подано понад 80 тисяч таких позовів. Для порівняння: за весь час вторгнення їх було трохи більше ніж 100 тисяч. Величезна кількість зниклих безвісти існує понад установлену кількість загиблих.

Наприкінці грудня 2025 року «Медіазона» звернула увагу, що із сайтів судів у регіонах почали зникати картки судових процесів за позовами про визнання людей зниклими безвісти або загиблими.

«Зараз на сайтах судів 50 російських регіонів неможливо знайти жодного зареєстрованого у 2025 році позову про визнання людини зниклою. При цьому ще місяць тому на сайтах судів цих регіонів «Медіазона» бачила інформацію про майже 44 тисячі таких справ за 2025–й», – повідомляють журналісти.

Поволжя: найбільше загиблих із Башкортостану і Татарстану

За минулі 12 місяців список імен загиблих росіян, верифікованих «Idel.Реалії» через відкриті джерела, зріс майже вдвічі й досяг 47 587 осіб. Із 24 лютого 2022–го по 31 грудня 2024 року загальна кількість установлених загиблих у ПФО та в Астраханській області становила 25 225 осіб.

У регіональному розрізі антилідерами залишаються найбільші республіки – Башкортостан і Татарстан.

До кінця року кількість загиблих башкортостанців досягла 8 616 осіб, а уродженців Татарстану – 7 237. У сукупності на ці два регіони припадає третина всіх установлених втрат у ПФО та Астраханській області.

Велику кількість загиблих зафіксовано також у Пермському краї (5 057) та Саратовській області (4 638), де за минулий рік кількість підтверджених смертей збільшилася більш ніж удвічі.

Аномальна швидкість поповнення списків загиблих військових фіксується також в Астраханській, Пензенській та Саратовській областях.

У цих регіонах приріст за 2025 рік перевищив 100% – це пов’язано і зі зростанням смертності минулого року, і з тим, що тіла військових, які загинули у 2024 році та раніше, почали активніше повертати додому.

Навіть у менш населених регіонах, таких як Марій Ел, Чувашія чи Мордовія, рахунок підтверджених смертей іде на сотні й тисячі.

Важливо розуміти, що цифра у 47 587 осіб – це лише «нижній поріг».

Ціна війни для РФ: кожен 150–й чоловік у списках загиблих

До початку 2026 року ціна повномасштабної війни Росії проти України набула для російських регіонів страхітливої чіткості, наголошують аналітики.

Якщо наприкінці 2024 року у списках значилося 25 225 імен, то всього за один рік «Idel.Реалії» підтвердили загибель ще понад 22 тисяч військових.

У списках підтверджених загиблих на кінець 2025 року значиться в середньому кожен 150-й чоловік працездатного віку з Поволжя. Ця цифра отримана шляхом ділення загальної чисельності чоловічого населення у віці від 18 до 66 років на кількість верифікованих імен у базі даних «Idel.Реалії».

Аналіз співвідношення загиблих із загальною кількістю чоловіків у віці від 18 до 66 років виявив нових «прихованих» лідерів війни.

Особливу увагу привертають найбільші національні республіки. Татарстан і Башкортостан продовжують зазнавати великих втрат, переступивши поріг у шість підтверджених смертей на тисячу працездатних чоловіків.

Висока залученість цих республік, що підстьобується створенням численних добровольчих батальйонів, призвела до того, що на кінець 2025 року їхні сумарні втрати склали майже 16 тисяч осіб. Навіть у невеликих республіках, таких як Марій Ел та Удмуртія, індекс втрат залишається високим (5,7), що значно перевищує показники великих промислових центрів на кшталт Самари чи Нижнього Новгорода.

Географія смертності демонструє глибокий соціально-економічний розрив між регіонами РФ.

Регіони з нижчим рівнем доходів і меншою кількістю великих виробництв (Кіровська, Саратовська області РФ) показують індекс летальності у 2–2,5 раза вищий, ніж більш урбанізована Нижньогородська область (індекс 2,6). Це підтверджує тезу про те, що для жителів депресивних районів контрактна служба залишається практично єдиним способом заробітку, ціна якого у 2025 році для багатьох виявилася вирішальною.

Ціна для національних республік

Аналіз даних «Idel.Реалії» виявив серйозний розрив в інтенсивності втрат між національними республіками та іншими регіонами Поволжя. Попри те, що сумарне чоловіче населення в досліджуваних областях майже на півтора мільйона більше, ніж у республіках, ризик загинути для жителя національної автономії виявився істотно вищим.

Середній індекс летальності в республіках РФ (Башкортостан, Татарстан, Удмуртія, Чувашія, Марій Ел та Мордовія) склав 5,8 на тисячу чоловіків. Водночас в областях цей показник тримається на позначці 4,6. Таким чином, інтенсивність втрат у республіках у середньому на 26% вища, ніж у сусідніх областях.

Найбільш драматичний розрив спостерігається при порівнянні великих центрів.

Наприклад, у Нижньогородській області з населенням майже в мільйон дорослих чоловіків індекс становить 2,6, тоді як у Башкортостані при порівнянному населенні він досягає 6,85.

Це може бути пов’язано не лише з різницею в рівні доходів, а й з агресивною рекрутинговою політикою в республіках, де формування «іменних» національних підрозділів підносилося владою як акт патріотизму та «особливий внесок» у війну. Зазначимо, що і в областях створювалися іменні батальйони, але в Башкортостані, наприклад, на них роблять особливий акцент.

Щоб зрозуміти, як змінився процес фіксації втрат за останній рік і з якими труднощами стикаються ті, хто намагається зберегти дані про загиблих попри тиск і небажання місцевої влади, «Idel.Реалії» поговорили з дослідниками, які щодня ведуть підрахунок у регіонах.

Башкортостан: «Скільки ще має загинути на чужій для нас війні?»
Башкортостан до кінця 2025 року остаточно закріпив за собою статус регіону з наймасовішими підтвердженими втратами не лише в Поволжі, а й загалом по країні.

Кількість загиблих у республіці, верифікованих «Idel.Реалії», минулого року зросла з 4 048 до 8 616 осіб. Таким чином, тільки за 2025 рік список поповнився іменами ще 4 568 уродженців республіки – тобто підтверджені втрати подвоїлися всього за 12 місяців. З індексом 6,85 на тисячу чоловіків працездатного віку Башкортостан демонструє аномальну залученість у війну, значно випереджаючи навіть сусідній Татарстан.

«На жаль, ми знаходили багато інформації про тих, хто загинув ще у 2024 році. Бувають похорони людей, які загинули рік–півтора тому, – розповідають у проєкті «Чужа війна». – Родичі самі надсилають інформацію в бот, просять опублікувати фото, уточнюють дати контракту чи загибелі. Але часто ми чуємо від підписників: «Тільки з мого села понад 10 загиблих, яких ви не публікували». Тоді ми просимо інформацію, але не завжди її достатньо, щоб підтвердити особу та факт загибелі. Є райони, у яких місцева влада не публікує інформацію; є такі, що тільки частково: скорочують імена чи інші дані».

За три роки характер взаємодії із суспільством змінився, уточнюють у проєкті. Якщо на початку війни публікація викликала шок, то до кінця 2025 року дослідники фіксують звикання. Погрози прокуратурою з боку родичів стали рідкістю – частіше люди шукають допомоги в пошуку або просять уточнити деталі. Проте найстрашнішим симптомом часу волонтери називають соціальну апатію.

«Якщо порівнювати реакцію 2022 року і 2025–го – це зовсім різне. Все перейшло у статистику, і тільки родичі бачать у цьому особисту трагедію. Засмучує, що ніхто не хоче бачити, що наш регіон зазнає найбільших втрат. Чому ніхто не ставить запитання – через що і чому?» – діляться учасники проєкту.

За оцінками «Чужої війни», реальна кількість загиблих уродженців Башкортостану вже може досягати 10 тисяч осіб. У проєкті переконані: те, що відбувається сьогодні в республіці, має ознаки національної катастрофи.

«Знищення башкирської нації триває. Скільки ще має загинути на чужій для нас війні?» – запитують волонтери.

Башкортостан і Татарстан: лідери за абсолютними цифрами

У загальноросійському антирейтингу за загальною кількістю підтверджених смертей два регіони Поволжя міцно утримують лідерство. Дослідники підтверджують: Башкортостан посідає перше місце в Росії, а Татарстан – друге.

«Башкортостан і Татарстан ідуть із великим відривом від інших регіонів. На третьому місці – Свердловська область, але розрив між ними істотний. Однак важливо враховувати кілька факторів. І в Татарстані, і в Башкортостані дуже активно працюють місцеві волонтери, які встановлюють загиблих. В інших регіонах ситуація може бути схожою, але багато загиблих просто проходять «повз радар». Просто нам більше людей невідомо».

При цьому в Російській службі ВВС підкреслюють різницю між абсолютними цифрами та коефіцієнтом смертності на 10 000 чоловічого працездатного населення (у віці від 16 до 61 року). За їхніми розрахунками, у Татарстані коефіцієнт становить 57, а в Башкортостані – 64. Для порівняння: у Кіровській області, попри меншу загальну кількість загиблих, цей індекс вищий – 79.

Загалом це схоже на наші розрахунки в перерахунку на чоловіче населення у віці від 18 до 66 років.

Пермський край: «Гинути стало набагато більше»

Пермський край на кінець 2025 року міцно посів третю сходинку в списку регіонів Поволжя з найвищими втратами – 5 057 верифікованих імен. За один лише минулий рік список зріс більш ніж на 70%, а індекс летальності досяг позначки 6,5. Це один із найвищих показників серед великих індустріальних центрів Росії.

«Якби ми публікували всіх, кого бачимо, наш канал перетворився б на одну суцільну братську могилу, – каже Ухов. – Чисто за відчуттями, 2025 рік став часом, коли гинути стало набагато більше. Ми бачимо це на прикладі маленьких міст».

«Сформувався пул ветеранів, наближених до губернатора, яких він тягає всюди із собою. Вони відвідують усе – від дитячих садків до університетів. У 2025 році це стало масовим, – констатує Ухов. – Але часто це колишні чиновники або активісти «Молодої Гвардії», які відслужили пів року десь у «БАРСі», де можна розірвати контракт, повернулися всі в медалях і тепер очолюють НКО, які пиляють бюджети на гуманітарну допомогу та підтримку сімей».

Чувашія: «Відлуння» 2024 року

На тлі багатотисячних втрат великих за площею та населенням сусідів 1 527 установлених загиблих у Чувашії можуть здатися не такими значними.

Але за 2025 рік кількість верифікованих імен зросла майже вдвічі: якщо на 31 грудня 2024 року у списках значилося 842 особи, то на кінець 2025–го – вже понад півтори тисячі.

Індекс втрат у 4,02 на тисячу чоловіків наочно ілюструє, що війна зачепила величезну кількість сімей, особливо в сільських районах.

Особливість ситуації в республіці у 2025 році розкривають дослідники проєкту «Сердита Чувашія». За їхніми спостереженнями, динаміка публікацій про загиблих була нерівномірною: пік повідомлень припав на кінець 2024-го та початок 2025 року, після чого настав спад, що триває досі. Однак цей «спад» не означає реального зменшення смертності – скоріше, він говорить про зміну характеру верифікації, вважають у проєкті.

«75% наших нинішніх дописів – це звірка даних з іншими списками, у яких фігурують загиблі ще до 2024 року, – пояснюють у «Сердитій Чувашії». – Дуже багато зниклих безвісти у 2024 році».

Така «ретроактивна» смертність указує на те, що реальні втрати республіки в попередні періоди могли бути значно вищими, ніж дозволяла встановити відкрита інформація. Крім загиблих і зниклих безвісти, дослідники фіксують і інші категорії учасників конфлікту, які не потрапляють до підсумкових таблиць смертності. Йдеться про так званих СЗЧ – військовослужбовців, які самовільно залишили частину.

Географія: 67% загиблих – із малих міст і сіл

Аналіз Російської служби BBC підтверджує тезу про те, що війна живиться ресурсами російської провінції.

Майже дві третини всіх установлених загиблих (67%) – це вихідці із сільської місцевості та малих міст із населенням менш ніж 100 тисяч осіб.

«Чим менший населений пункт, тим більше шансів, що люди звідти підуть на війну. Це 100%. У нас це доведено зараз цифрами», – зазначають у Російській службі BBC.

Колеги бачать пряму кореляцію між рівнем життя та смертністю на війні.

«У перерахунку на душу населення, звісно, з величезним відривом лідирують депресивні регіони».

Депресивні регіони Західного Сибіру, Бурятія, Тива, Алтайський край, Забайкальський край. У Магаданській області теж багато, до речі. У Чукотському автономному окрузі – багато. Більше людей іде на війну з тих регіонів, де тривалість життя і так низька. Та ж Тива, Бурятія і так далі. Тобто якщо порівняти карту тривалості життя і накласти її на карту втрат у перерахунку на душу населення – вони практично збігаються.

Дослідники не бачать «етнічного перекосу» в плані свідомого відправлення на війну представників корінних народів і нацменшин. За їхніми даними, імовірність відправлення в зону бойових дій для представників різних етносів усередині одного регіону приблизно однакова. Причини, за словами журналістів, криються не в національності, а в бідності та відсутності у провінції Росії соціальних ліфтів.