США можуть зробити 2026 рік фатальним для Путіна: аналіз військових та економічних провалів РФ

Російська армія у війні проти України топчеться на місці, поки США демонструють блискавичні спецоперації, а економіка РФ тріщить по швах. Для президента Росії Володимира Путіна 2026 рік може стати ще важчим. Є декілька факторів, які можуть змусити очільника Кремля піти на реальні переговори про мир.

Про це йдеться у статті The Wall Street Journal.

2026 рік для Путіна почався невдало

Для Путіна цей рік стартував украй невдало. На 11 січня тривалість війни сягнула 1 418 днів — саме стільки, скільки, за радянською термінологією, тривала Велика Вітчизняна війна. За цей період армія Сталіна змогла взяти Берлін, тоді як нинішні досягнення Кремля мають значно блідіший вигляд. Упродовж минулого року російські сили захопили менш як 1% української території. Якщо ситуація не зміниться, Росії знадобиться ще щонайменше рік, аби дійти до меж Донецької області та встановити контроль над землями, які Путін висуває як умову для миру.

Захоплення Мадуро — удар по іміджу російської армії

Події 3 січня, коли американські військові блискавично затримали венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро разом із його дружиною, стали ще одним ударом по іміджу російської армії, продемонструвавши її слабкість.

«Блискучий успіх американців, які на прикладі Венесуели показали, якою насправді має бути „спеціальна військова операція“, ще більше деморалізує мешканців Росії — і простих людей, і еліту. Контраст між найвищою ефективністю американських військових та спецслужб і разючою неефективністю їхніх російських колег занадто очевидний», — сказав російський політичний аналітик Аббас Галлямов.

Ситуацію для Кремля ускладнило й те, що Мадуро вважався одним із найближчих союзників Москви.

Перехоплення нафтового танкера — ще один болючий сигнал для Путіна

Ще один болючий сигнал для Путіна надійшов 7 січня: США перехопили нафтовий танкер поблизу Ісландії, попри його супровід російським флотом.

План реформ від Козака

Складнощів Путіну додав і внутрішній фактор. Його давній союзник Дмитро Козак, який нещодавно залишив посаду через війну проти України, оприлюднив у впливовому російському медіа масштабний план реформ. Російський політичний експерт Олег Іванов оцінив документ так: «цей документ вражає своєю сміливістю, особливо на тлі нинішньої політичної риторики. По суті, це програма глибокої трансформації ключових державних інституцій, покликана відповісти на глобальні й внутрішні виклики».

Хоча Путін здатен змусити Козака мовчати, варто згадати, що у лютому 2022 року той був не єдиним у Раді безпеки, хто застерігав від вторгнення до України. Сумніви тоді висловлював і Микола Патрушев — голова ради, якого згодом понизили, але не усунули повністю.

Війна проти України коштувала РФ надто багато

Невдоволення зростає й серед тих, хто формально підтримував війну. Кампанія проти України коштувала Росії надзвичайно дорого. За оцінками The Economist, лише від початку 2025 року до середини жовтня загинули щонайменше 100 тис. російських військових. Класичної лінії фронту фактично більше не існує — її замінила «зона знищення», де безпілотники виводять з ладу до 80% техніки й особового складу з обох сторін.

2025 року військові витрати Росії сягнули приблизно 15,5 трлн руб. — уп’ятеро більше, ніж 2021-го, якщо рахувати в номінальних показниках. Ці цифри не охоплюють витрат на утримання окупованих українських територій та соціальні виплати військовим і їхнім родинам.

Водночас у листопаді 2025 року доходи від експорту нафти й газу скоротилися на 34% у річному вимірі. Для латання рекордного бюджетного дефіциту (очікувані 72 млрд дол., або 2,6% ВВП) і продовження війни влада від 1 січня підвищила ПДВ від 20% до 22%.

Це рішення боляче вдарило по звичайних громадянах, адже вартість життя зросла, а бажання бачити кінець війни — посилилося. Дані «Левада-центру» свідчать про різкий зсув суспільних настроїв: у грудні 2024 року за продовження війни виступали 37%, тоді як 54% підтримували ідею мирних переговорів. Через рік лише 25% хотіли продовження бойових дій, а вже 67% виступали за пошук миру.

Антиінфляційна політика з високими відсотковими ставками практично паралізувала інвестиційну активність. Один із найлояльніших до Кремля олігархів Олег Дерипаска публічно поділився редакційною статтею російської газети, де уряд різко критикували за відсутність умов для нормального інвестиційного клімату. Автори писали, що «наступний рік неможливо пройти, спираючись на інерцію», та закликали владу «зосередитися на створенні надійного й розвиненого ринку капіталу та фінансів». Додатковим подразником для еліт стало блокування їхніх приватних активів у європейських банках.

Соратники та олігархи можуть змусити Путіна погодитися на мирні переговори

8 січня Москва жорстко відкинула ініціативу європейських та українських переговірників щодо розміщення миротворчого контингенту для забезпечення майбутнього припинення вогню. Тієї ж ночі російська армія завдала потужного удару по Львівській області, вдруге за час повномасштабної війни застосувавши гіперзвукову балістичну ракету «Орешнік».

Попри здатність режиму придушувати протестні настрої всередині країни за допомогою репресій, Путін не може нескінченно вести війну без підтримки власного оточення. І якщо Сполучені Штати забезпечать Україну засобами для ефективної протидії російським дронам і ракетам, ця підтримка може похитнутися. У такій ситуації втомлені війною соратники та пов’язані з ними олігархи цілком можуть змусити Путіна погодитися на переговори щодо миру, прийнятного для України.

До слова, британський експерт Геміш де Бреттон-Гордон вважає, що мирна угода з Україною — це найкращий сценарій для РФ, адже далі ситуація лише погіршуватиметься. Кремль невдовзі зіткнеться з критичним браком фінансів та людей. Коли на фронт почнуть масово відправляти молодь із еліт Москви та Петербурга, олігархи вголос заговорить про доцільність війни. На тлі рекордної інфляції та високих відсоткових ставок воєнна машина агресора неминуче зупиниться.

Самовільне залишення частини (СЗЧ) — є одним із найбільш серйозних військових правопорушень / © Pixabay