Чекаю вибухів, щоб отримати адреналін… Психіатр - про нову психологічну проблему, викликану війною

Чергова ніч нищівного ворожого обстрілу, звістки про руйнування, про постраждалих та загиблих... Війна, що ми сподівалися - закінчиться за місяць, скоро «відзначатиметиме» свій четвертий рік... То чи можна до неї звикнути, а ще більше - впасти у залежність? Лікар-психіатр із Глухова Євген Скрипник виявив нову психологічну проблему у українців - адреналінову залежність від вибухів. Чи насправді така існує і про що може свідчити - у матеріалі Коротко про.

«Це про мене...»

З адреналіном - гормоном, що виробляється в мозковій речовині надниркових залоз - ми зазвичай пов’язуємо екстремальні розваги та деякі види спорту. Коли «у-у-ух» - і аж в грудях лоскоче від захвату. Проте викид гормону можуть спричинити не тільки позитивні емоційні сплески, а й пережитий стрес, переляк, переживання, нав’язливі думки, робоча перенапруга чи довготривалі конфліктні ситуації. Либонь, багатьом знайома напівжартівлива фраза «живу на постійному адреналіні». Це може бути стан, у який людина втягується попри власну волю і який приносить щось подібне до болісного задоволення, а коли воно припиняється - починається «голод».

Власне, про це і говорить психіатр Євген Скрипник:

- Як не парадоксально, але багато людей одночасно відчувають і страх, і певне задоволення від вибухів: дискомфорт і водночас бажання знову пережити цей стан… Адреналінова залежність не виникає одразу: спочатку людина уникає вибухів, але поступово починає чекати їх…

Думки понад двохсот коментаторів під постом лікаря різняться. Хтось категорично відкидає таку версію: «Ні від кого про таке задоволення не чула, хоча живу в Запоріжжі, яке регулярно обстрілюють весь час війни. Маячня якась».

Хтось робить для себе відкриття:

«Нарешті мені трапилося це, це про мене, я відчуваю життя в ці моменти».

«А я думала, що я ненормальна, що мені подобається звук тривоги... я була собі гидка та не могла навіть розповісти про це рідним... Дякую за статтю, тепер я знаю, що не божеволію».

«Жила у Слов'янську три роки, мені не було страшно, а навпаки - подобалися ці всі вибухи. Коли їх не було тиждень, то я їх чекала, щоб знову відчути цей адреналін. Зараз переїхала трішки далі, де тихо, тут раз на місяць обстріли. Це ж дуже добре, але мозок все одно потребує того. Недавно бахнуло, то прийшло якесь відчуття задоволення».

Деякі жінки пишуть, що коли довго немає артобстрілів, їхній настрій пригнічується. Про те, що адреналінова залежність від вибухів може призвести до дратівливості, порушення сну, розвитку тривожних і депресивних розладів, пише і психіатр Євген Скрипник.

Скоріше - індивідуальна поведінка

У реабілітаційному центрі «Інститут залежності», де допомагають алкоголікам, наркоманам, ігроманам та людям з іншими відхиленнями від норми, із залежними від вибухів не працювали.

- Але те, що адреналінова залежність існує, не можна заперечувати. Є люди, які схильні до ризикової поведінки, щоб відчути приплив цього гормону, - каже ведуча психотерапевтка центру, психолог-адиктолог Ірина Ромашкан. - Отримати адреналін можна у різні способи, тому не виключено, що хтось може отримувати його і через такі події, як повітряні тривоги.

За словами Ірини Ромашкан, основна загроза адреналінової залежності в тому, що людина може свідомо ризикувати своїм здоров’ям і життям.

- Наприклад, автовласник отримує задоволення від швидкості і за кожної нагоди розганяє свою машину до 160 - 200 кілометрів на годину. Зрозуміло, що у нього значно більше шансів потратити у дорожньо-транспортну пригоду з летальним фіналом, ніж у тих, хто дотримується швидкісного режиму.

Що ж до позитивної реакції на вибухи, то психотерапевт не поділяє думки, що це саме залежність і що вона становить якусь небезпеку і може поширюватися у суспільстві.

- Це, скоріше, просто індивідуальна поведінка в стані підвищеної емоційності, - каже експертка з боротьби із залежностями. - Зрештою на одну і ту саму неприємність люди можуть реагувати сльозами, а можуть - сміхом.

Як механізм захисту

- Те, що у людей буває різна реакція на вибухи - це факт. Є такі, які почуваються збадьореними в ситуаціях ризику, і це не новина, це описано у науковій літературі ще багато років тому. Я особисто знаю пацієнтів, у яких вибухи викликають швидше своєрідний азарт, ніж переляк, - каже професор, доктор медичних наук, завідувачка кафедри психіатрії, психотерапії та медико-психологічних дисциплін Національного університету охорони здоров'я України Галина Пилягіна.

Однак професорка підкреслює, що йдеться лише про окремі випадки, говорити про якесь суспільне явище не можна.

- Наше суспільство - багатомільйонне. Є люди в Чернівцях або на Закарпатті, які вибухів майже не чули. Є люди, які живуть в Херсоні, Кривому Розі або Дніпрі. Відчуваєте різницю? Або люди з певними видами патології, або схильністю до ризикованої поведінки тощо. Може, вони так і почувають себе, але йдеться лише про окремих людей в конкретних ситуаціях. Безумовно, зараз на нас усіх впливає тривалий стрес війни, різні люди поводяться при цьому зовсім неоднаково. У одних формується стресостійкість, і це дуже добре. У інших – підвищується вразливість до стресу. Скільки є одних і скільки є інших - досліджень немає. Вважаю, не слід безпідставно вдаватися до узагальнення - будь-які дані потребують дослідження і підтвердження.

Також Галина Пилягіна зауважує, що чинники, завдяки яким людина відчуває «підживлення» від вибухів, можуть бути зовсім непередбачуваними.

- Може, хтось психологічно так себе налаштовує, а може, вживає якісь психоактивні речовини… І скоріше за все, така людина знаходиться не там, де часто бувають «прильоти». Моя клінічна практика свідчить, що люди, які бачили сліди війни поруч із собою, мають інші особистісні моделі поведінки. Вони частіше відчувають тривогу і дбають про заходи безпеки. Вони по-різному пристосовуються до війни та її наслідків. Але все одно ми всі чотири роки живемо в стресі, кризі, втратах, проте і в підтримці, співчутті, радощах. Відчуття азарту в скруті теж може бути механізмом пристосування, точніше - психологічного захисту, однак саме цей механізм не є однозначно конструктивним.

А може, це дофамін - гормон задоволення

- Щось подібне я відчувала в березні 2022 року, коли Київ був у облозі росіян. Вибухи з боку Бучі та Ірпеня лунали і вночі, і вдень, - згадує жителька Подільського району столиці Вікторія. - В якийсь момент я відчула, що у періоди затишшя мені стає некомфортно, млосно, а коли оті «бахи» відновлювалися, відчувала полегшення. Поговорила з колегою, який живе по сусідству, він переживав те саме. Ми обоє боялися тиші, бо за нею могло прийти щось страшніше, ніж просто звуки вибухів.

Так і зараз, припускає Вікторія, люди можуть плутати тривожне очікування зі «смутком» за артобстрілами. Психолог Інна Ковальська звертає увагу ще на такий механізм:

- Про своє збудження від вибухів пишуть переважно жінки, які більш схильні до емоцій, ніж чоловіки. Розрив ракети чи дрона - це секунда, коли ми нічого не встигаємо відчути. Емоція виникає вслід за цим - "це сталося десь, не зі мною, я жива, мої рідні поруч, мій дім стоїть". І так раз за разом. Тут, скоріше, варто говорити про дофамін - гормон задоволення. Людина відчуває піднесення, що для неї все закінчилося благополучно, а вже потім починає думати, що сталося з іншими, переживати і співчувати, - констатує психолог.

Розвивається адреналінова залежність від вибухів чи ні, а поради психіатра Євгена Скрипника варті уваги, оскільки корисні на всі випадки, коли накриває депресія, зневіра або роздратування:

• регулярно спілкуйтеся з близькими,
• поверніть себе в «тут і зараз» - займіться буденними справами,
• знайдіть цікаві хобі, займіться спортом, регулярно робіть зарядку,
• виконуйте вправу на письмо (записуйте щодня 20 хвилин те, що вас хвилює. Якщо нічого не хвилює - просто описуйте, що сталося за день).

Користувачі соцмереж також розповідають, що їх рятували від тривожності і депресивного настрою йога та рукоділля.