Як Мадуро довів нафтову державу до краху: чому Венесуела втратила статус найбагатшої в регіоні

У 1970 році Венесуела була найбагатшою країною Латинської Америки й входила у двадцятку світу за доходами на душу населення. Але за роки правління спочатку Уго Чавеса (з 1999 року по 2013 рік), а згодом Ніколаса Мадуро (з 2013 року по 2026 рік), країна глибоко занепала.

Після нафтового буму та початку масштабної соціально-економічної політики Венесуела опинилася в умовах глибокої кризи – гіперінфляція, падіння ВВП, катастрофічне знецінення національної валюти. Тепер країна фактично стала символом економічної недієздатності.

24 Канал проаналізував, як економіка Венесуели змінилася за роки правління Мадуро та які ключові причини фінансової кризи.

Як у Венесуелі змінювався рівень життя за роки Чавеса та Мадуро при владі?

У коментарі для 24 Каналу експерт Центру глобалістики Тантелі Ратувухері розповів, що ключовими причинами перетворення Венесуели з найбагатшої країни за запасами нафти на занедбану країну є неефективне управління економікою через брак компетенцій.

Аналітикиня Олександра Ковальова для 24 Каналу заявила, що на момент вступу на посаду Мадуро вже зіткнувся з високим рівнем інфляції та великим дефіцитом товарів. Втім він не змінив економічну політику свого попередника.

Річ у тім, що у далекому 2017 році Венесуела оголосила дефолт після того, як пропустила платежі за міжнародними облігаціями, які були випущені урядом та державною нафтовою компанією Petroleos de Venezuela (PDVSA).

Зверніть увагу! За різними оцінками, країна має близько 60 мільярдів доларів непогашених облігацій. А загальний зовнішній борг, враховуючи зобов'язання PDVSA, двосторонні позики та арбітражні рішення, становить приблизно 150 – 170 мільярдів доларів.

Нагадуємо, що ще у 2018 році у відомому іноземному виданні Foreign Affiars йшлося про те, що Венесуела у 1970-х роках та у 2018 році – це дві різні країни.

• Починаючи з 2000-х, укази Чавеса призвели до краху бізнесу в країні. З 2001 року було ухвалено без будь-яких консультацій та дискусій рішення про розподіл комерційних ферм. Їх було передано селянським кооперативам, але ті не мали ані навичок в управлінні, ані доступу до капіталу, ані технологій для виробництва у великих розмірах.
• Ще одне рішення – примусова передача майна іноземних нафтових компаній політичним призначенцям без будь-якої компенсації. Те саме відбулося зі сталеливарними компаніями, виробництво яких впало фактично до нуля.
• Натомість валютний контроль з боку влади став джерелом для масштабної корупції: через різницю між офіційним курсом та чорним ринком, окремі люди могли наживатися.
• Внаслідок хвороби, Чавес передав владу Ніколасу Мадуро. Ситуація лише погіршувалася, адже після нафтового буму у 2014 році, країна зовсім втратила доходи та доступ до кредитів, а тому занурилася в борги.

Як Венесуела прийшла до гіперінфляції?

Як розповів Ратувухері, гіперінфляція та девальвація, що виникли внаслідок недосконалої монетарної та економічної політики, буквально спустошили купівельну спроможність та можливості громадян.

За деякими оцінками, понад 80% населення Венесуели живе за межею бідності,
– додав експерт.

Наприклад за прогнозами аналітиків МВФ, у 2016 році країна мала закінчити рік з показниками інфляції у понад 700%, а падіння ВВП – 10%.

Водночас, як пояснює Ковальова, уряд Мадуро відмовився зменшувати видатки й почав фінансувати дедалі більшу частину бюджету шляхом емісії грошей Центральним банком.

• Грошова маса регулярно зростала на 20 – 30% щомісяця, що й спричинило гіперінфляцію.
• Вона почала стрімко набирати обертів у середині 2017 року, коли лише в листопаді ціни зросли на 50%, у 2018 році річний рівень інфляції сягнув свого найвищого рівня 130 000%. Як писали в Al Arabiya, це був найвищим показником за всю історію країни.
• Паралельно зі стрімким зростанням цін відбувалося фактичне падіння реальної мінімальної заробітної плати. Її було заморожено в березні 2022 року на рівні 130 боліварів, що дорівнювало приблизно від 0,40 до 2,50 долара США залежно від обмінного курсу.
• Гіперінфляційна криза тривала впродовж 4-х років, її вдалося подолати у 2022 році, проте рівень інфляції все одно залишився одним із найвищих у світі (понад 190%), істотно зрісши наприкінці 2025 року (до 682%, за даними МВФ) на тлі загострення напруженості у відносинах між Венесуелою та США.
• А згідно з Bloomberg-індексом, передає Business Standard, рівень інфляції зріс до 556% за 12 місяців до 17 грудня 2025 року, порівняно з 219% наприкінці червня та 45% у 2024 році.

Як скорочувався ВВП Венесуели?

За словами Тантелі Ратувухері, за час президентства Мадуро економіка країни скоротилася майже на 3/4.

Річ у тім, що уряд повернувся до монетарних маніпуляцій, інформаційного обману та необґрунтованого регулювання цін замість того, щоб стимулювати інвестиції в інфраструктуру, ринок та загальний економічний розвиток,
– додав пан Тантелі.

Відтак ВВП стабільно скорочувався, за даними Світового банку, з 259 мільярдів доларів у 2014 році, досягши мінімуму 43 мільярди доларів у 2020 році, каже Ковальова.

Відомо, що у 2017 році 81% громадян країни жили за межею бідності. А продовольча криза, яка почала проявлятися ще у 2007 році, переросла в повномасштабну гуманітарну кризу на початку 2020-х років,
– зауважила аналітикиня.

Вона була спричинена поєднанням зростання цін на харчі, скороченням їхнього виробництва та падінням прибутків населення, зокрема реальної вартості мінімальної заробітної плати, яка нині покриває лише 0,88% вартості продовольчого кошика.

• Відповідно до звіту МВФ, у період з 2013 року по 2021 рік, реальний ВВП країни скоротився на більш ніж 75%, що є одним із найглибших економічних спадів в сучасній історії країн, які не перебували у війні.

Чому показник ВВП країни важливий для економічного розвитку: рівень ВВП показує загальну вартість усіх товарів та послуг, які були вироблені в країні. Таким чином можна зрозуміти, чи зростає економіка, чи навпаки спадає.

• Станом на 2025 рік, пишуть Reuters з посиланням на дані МВФ, номінальний ВВП Венесуели приблизно 82,8 мільярда доларів. Співвідношення боргу країни до ВВП – від 180% до 200%.

Яку роль відіграло зниження видобутку нафти в економічному колапсі Венесуели?

Як відомо, Венесуела виробляє менш як 1% світового обсягу нафти. Крім того, її експорт обмежувався санкціями США та морською блокадою до сьогодні, пише Financial Times.

• Як розповідає Ковальова, падіння світових цін на нафту з понад 100 доларів за барель у 2014 році до майже 30 доларів у 2016 році стало для Венесуели катастрофічним.
• Вже до 2020 року рівень видобутку нафти досяг мінімуму, якого не було з 1930-х років.
• Після середнього показника 2,8 мільйона барелів на день протягом 2008 – 2013 років видобуток сирої нафти впав до середнього показника 0,9 мільйона на день у 2019 році.
• А досягнув мінімуму показник у середині 2020 року – до 0,4 мільйона барелів на день. Цьому передувало запровадження нафтових санкцій з боку США у січні 2019 року.

За словами Тантелі, Венесуела фактично стала жертвою так званого "ресурсного прокляття", покладаючись на споживання своїх нафтових доходів, нічого не роблячи до цього часу для підтримки сектору.

В результаті видобуток нафти різко скоротився через занедбану інфраструктуру та брак інвестицій, тоді як глобальна тенденція до падіння цін на нафту на міжнародних ринках залишила країну без критичного джерела фінансування,
– додав експерт з Центру глобалістики "Стратегія XXI".

Попри це дані Управління енергетичної інформації США свідчать, що країна може володіти близько 17% підтверджених світових запасів нафти. Це, своєю чергою, дає їй потенціал для значного збільшення постачань.

Але для того, щоб відновити видобуток нафти в обсягах, досягнутих на початку 1990-х років, може знадобитися кілька років, впродовж яких оновлюватиметься і модернізуватиметься обладнання й готуватиметься персонал,
– додає Олександра Ковальова.

Ще однією перешкодою для розвитку венесуельського нафтового сектору є те, що нафта країни не є високоякісною. Експерт з міжнародних енергетичних відносин Михайло Гончар розповідав 24 Каналу, що значні запаси ресурсу країни – важкі та надважкі сорти.

Відомо, що американські нафтові компанії мали декілька підходів для реалізації венесуельської нафти, коли зайшли на ринок країни.

Зокрема вони доставляли ресурс до тих заводів, що розташовані на короткому логістичному плечі через Мексиканську затоку в Луїзіані та Техасі. А там змішували нафту Венесуели з іншими сортами легкої нафти.

Що з курсом валют під час кризи?

В Associated Press зазначають, що у 2021 році уряд Мадуро почав використовувати готівкові резерви для штучного зниження обмінного курсу, змусивши людей у певний момент платити 3,5 болівара за 1 долар.

Це призвело до того, що приблизно 67% роздрібних операцій почали здійснюватися в іноземній валюті.

• Крім того, підтримував курс американський нафтовий гігант Chevron, адже почав продавав мільйони банкам, щоб отримати болівари для оплати рахунків після того, як відновив свою діяльність у Венесуелі.
• Таким чином, до середини 2024 року курс нацвалюти Венесуели тримався на рівні 35 боліварів за 1 долар.
• Але через зростання попиту на офіційному ринку іноземної валюти виник дефіцит. Люди почали переходити на чорний ринок, що спровокувало суттєве знецінення національної валюти – до 70 боліварів з 1 долар відповідно до офіційного курсу й 100 боліварів за 1 доларів на чорному ринку.

Відтак станом на 2026 рік, обмінний курс складає майже 325 боліварів за 1 долар, свідчать дані TradingEconomics. За останній місяць венесуельський болівар ослаб на майже 19%, а за останній рік – на понад 504%.

Варто нагадати, що валюта почала різко знецінюватися ще у восени 2024 року. А впродовж 2025 року ця тенденція лише набирала обертів.

Чому болівар щодо долара був на нулі з 2014 по 2018 роки: цікавим став момент, коли через гіперінфляцію у Венесуелі відбулася зміна назви валюти. Наприклад, у 2018 році "болівар фуерте" (bolivar fuerte) було замінено на "суверенний болівар" (bolivar soberano). Таким чином замість 100 000 старих боліварів був 1 новий болівар.

Це пояснює той факт, що динаміка курс нацвалюти щодо долара була практично на нулі, аналізуючи історичні дані щодо курсу.

Насправді це створювало нібито ілюзію низького курсу, хоч реальна купівельна спроможність була дуже низькою для населення.

Зауважте! На неофіційних ринках у 2018 році курс болівара за 1 долар міг становити навіть майже 6 мільйонів болівар (болівар фуерте). Натомість офіційний курс Центробанку країни встановлював курс на рівні майже 249 тисяч болівар за долар США (болівар фуерте).