Летів з Америки, щоб захищати Україну: на війні загинув 20-річний Кирило Руденко

Днями у Києві попрощалися з молодим українським воїном — Кирилом Руденком, позивний Козир. Йому лише нещодавно виповнилося 20 років.

Кирило народився і виріс у столиці, все його дитинство минуло на Позняках. Згодом він виїхав до мами у США, де навчався у місцевій школі.

Та, як розповідають близькі Кирила у коментарі для ТСН.ua, за два тижні до свого 18-річчя хлопець ухвалив усвідомлене рішення — повернутися до України, щоб стати на її захист.

«Він був світлою, доброю та водночас надзвичайно принциповою людиною. Молодий, красивий, стриманий, із внутрішнім стрижнем і чітким відчуттям справедливості та ідейності. Він ніколи не ховався за спинами інших і завжди діяв так, як підказували серце і совість», — розповідають рідні Кирила.

Саме ці риси, кажуть близькі, і привели його до війська. Після проходження військового вишколу в тилу влітку 2025 року, у 19-річному віці, Кирило добровільно долучився до лав 3-ї окремої штурмової бригади, розвідувального батальйону Hatred.

Загинув Кирило Руденко 11 грудня 2025 року.

«Це сталося холодного зимового ранку на Донеччині, під час виконання бойового завдання. Для держави він — Захисник і Герой. Для нас — наш хоробрий хлопчик, син, якого любили й любитимуть завжди», — кажуть рідні Кирила.

Один із побратимів згадує короткий момент тиші між вишколами після тяжкого підйому в гори: вечір, чисте блакитне небо, Кирило лежить на рюкзаку, курить сигарету й читає англійською історичну книгу.

Ця сцена, кажуть друзі, запам’яталася надовго — як образ спокою, зібраності та внутрішньої гідності. Саме в таких деталях вони бачили його справжнього. Кирило уособлював цінності, які не декларують, а проживають: нестримний авантюризм, інтелектуальність, благородство, принциповість, вірність слову й побратимству.

«Дивлячись на нього, я бачив нове покоління «Авангарду» (ідейної спільноти молодих українців, що поєднує військовий вишкіл, інтелектуальний розвиток і цінності честі, дисципліни та відповідальності, готуючи свідомих патріотів України) — людину, яка вже стала невід’ємною частиною нашої родини, нашого братства», — згадує один із побратимів.

Загибель Кирила разом із його побратимом на позивний Адвокат (його друг та однодумець) стала болючим ударом. Водночас їхній бойовий шлях перетворився на історію, що виходить за межі особистої втрати.

Побратими з розвідки згадують Кирила як людину небагатослівну й зосереджену — з тих, хто не потребує гучних слів, бо говорить справами. Він був тихим і скромним у побуті, але надзвичайно надійним у роботі. Кирило належав до воїнів, на яких можна було повністю покластися: отримавши завдання, він виконував його чітко, злагоджено і без зайвих рухів.

У розвідці це особливо цінували. Він швидко вникав у суть задачі, уважно працював із інформацією, не допускав імпровізацій там, де потрібна була холодна точність. Побратими говорять, що поруч із ним було відчуття порядку й контролю — кожен знав, що свій сектор він тримає бездоганно.

Його професіоналізм поєднувався з внутрішньою дисципліною та повагою до команди. Свою роботу він не просто знав — він робив її якісно і відповідально, розуміючи ціну помилки та вагу довіри побратимів.

Саме тому для розвідки він став прикладом ідеального виконавця: спокійного, точного й надійного до останнього.

Про Кирила говорять із глибокою повагою — як про людину, що втілила архетип героя не на словах, а власним життям і смертю.

Пам’ять про Кирила Руденка залишиться живою — у розповідях, у цінностях і в його особистому прикладі, який надихає й зобов’язує бути гідними.

Його батько нині служить також на фронті в стрілецькій бригаді.

НАБУ розкрило схему підкупу нардепів у Верховній Раді / © Associated Press Лора Дерн / © Getty Images Дослідження космосу В Ірані загинуло щонайменше 12 тисяч людей / © скриншот з відео