Сергієнко: Зливати воду потрібно не в усіх будинках Києва, проблеми з опаленням через людський фактор

Система теплопостачання Києва не зав’язана лише на ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, тому приблизно половина міста все ж буде залишатися з теплом, вважає експерт.

Після масованих обстрілів Києва та області російськими ракетами й дронами місто знову стикається з перебоями у роботі критичної інфраструктури. Наслідки атак — це не лише аварійні відключення світла, а й проблеми з теплопостачанням, водою, роботою насосних станцій та внутрішньобудинкових систем. Особливо вразливими залишаються багатоповерхівки, де електроенергія безпосередньо впливає на подачу тепла і води.

В інтервʼю Главреду директор аналітико-дослідницького центру "Інститут міста" Олександр Сергієнко розповів, чи можливе одночасне відключення Києва від теплопостачання через обстріли, чому у "хрущовках" не завжди потрібно зливати воду з системи опалення під час морозів, та чи може виїзд з міста допомогти збалансувати систему.

Зараз багато говорять про те, чи можливе повторення ситуації, аналогічної тій, що сталася в Алчевську у 2006 році, але вже в масштабах Києва. Наскільки це взагалі реально наразі?

Скажу одразу — це абсолютно нереально. По-перше, в Алчевську ключову роль відіграв людський фактор. Влада або комунальні служби (хто саме — складно сказати) вчасно не зорієнтувалися. Потрібно було просто вчасно злити воду, і цієї ситуації можна було б уникнути.

По-друге, система теплопостачання Києва не зав’язана лише на ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6. Вони забезпечують приблизно половину тепла, необхідного місту. Решту тепла дають і Дарницька ТЕЦ, і ТЕЦ-1, а також близько 150 невеликих котелень, які ще з радянських часів працюють при лікарнях та підприємствах. Тобто існує багато альтернативних джерел теплопостачання, не прив’язаних до ключових ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6. Тому так чи інакше, приблизно половина міста все ж буде залишатися з теплом.

Звісно, можливі певні технічні або організаційні накладки. Наприклад, мені три дні розповідали про те, що в одному районі у кількох будинках Соломʼянського району немає тепла. Чому — невідомо, адже вони точно не живляться від ТЕЦ-5 чи ТЕЦ-6. Тобто можуть бути свої адміністративно-технічні проблеми. Але ймовірність того, що в усьому Києві повністю зникне теплопостачання, є вкрай низькою.

Водночас в окремих будинках, районах або мікрорайонах проблеми дійсно можуть виникати. І тут влада має зробити все можливе, щоб, по-перше, оперативно відновити теплопостачання, а по-друге, забезпечити альтернативні рішення. "Пунктами незламності" це важко назвати, але, наприклад, якщо школу під’єднати до мобільної котельні (а в Києві, здається, близько 80 таких шкіл), то в цій школі цілком можна тимчасово розмістити людей.

Тобто дуже багато залежить від оперативної роботи районних адміністрацій. На жаль, у соцмережах на них лунає дуже багато нарікань. Київська міська рада делегувала їм управління житловим і соціальним секторами, але, як показали останні дні, не в усіх випадках вони справляються зі своїми прямими обов’язками. То до них неможливо додзвонитися, то на сайтах з’являються суто формальні повідомлення. Прямої комунікації та швидкого реагування на ситуації в районах часто немає. І саме це, власне, і є реальною проблемою.

На вашу думку, головна причина такої ситуації з опаленням саме у пошкодженнях ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 внаслідок обстрілів?

Я б не сказав, що існують якісь інші фактори, які критично впливають на ситуацію. Це саме наслідки руйнувань у результаті російських атак. ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 забезпечують приблизно половину електроенергії для Києва і близько половини тепла. Якщо росіяни виводять їх з ладу — це, безумовно, стає серйозною проблемою.

Морози критично впливають на те, що будинки швидше замерзають, але на систему тепло- та електропостачання вони впливають лише відносно. Зрозуміло, що можливі обриви проводів, ожеледь на лініях, падіння дерев, які рвуть електромережі. Але це не є критичним фактором — такі пошкодження піддаються ремонту. Рано чи пізно, за добу, дві або три, їх можна відновити. Натомість критичні руйнування на ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 — це вже велика проблема.

Судячи з останніх атак, росіяни цілеспрямовано б’ють саме по ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6. Якщо їм, на жаль, вдасться завдати справді критичних ушкоджень, наскільки серйозною може бути ситуація в місті з опаленням та електроенергією?

Ми не можемо якимось іншим чином запобігти російським атакам, окрім роботи сил ППО. Тому говорити наперед, що саме і наскільки буде складно, — це, по суті, гадання на кавовій гущі. Будемо якось виживати, будемо пристосовуватися.

Загалом люди в нас уже підготовлені до різних сценаріїв. А з боку влади, принаймні міської, робиться все можливе, щоб забезпечити хоча б тимчасовий прихисток — на кілька діб. А далі побачимо. Ми зараз нічого не можемо точно прогнозувати. Це все спекуляції. Я одразу скажу: якщо хтось буде вас лякати або, навпаки, запевняти, що все гаразд, — не вірте. Такі речі сьогодні не може прогнозувати ніхто.

Щодо відключень і зливу води. Ви сказали, що ситуація в Алчевську була спровокована людським фактором — через те, що воду вчасно не зливали. У Києві ж ми бачимо зворотну ситуацію: після обстрілів були офіційні роз’яснення, що злив води — це технічний процес. Наскільки це, по-перше, виправдано і, по-друге, чи це реально допомагає мінімізувати навіть локальні аварії?

Тут варто пояснити, що будинки різного типу охолоджуються по-різному. Якщо в будинку є технічний поверх, куди заходить система опалення, тобто труби проходять через техповерх, — це зона ризику. Те саме стосується і підвалів. Щоб мінімізувати загрози, технічні поверхи, горища і підвали мають бути утеплені.

Якщо ж таких технічних поверхів або підвалів немає, то вся система теплопостачання фактично схована всередині будинку — у квартирах. А такі приміщення охолоджуються значно повільніше, ніж технічні поверхи чи підвали. Тому в кожному конкретному випадку потрібно розуміти: який тип будинку, яка ситуація і яка загроза, чи потрібно зливати воду, чи в цьому немає необхідності. Те, що зараз виникає певне нерозуміння, я пояснюю насамперед тим, що комунальні служби просто не стикалися з подібними ситуаціями раніше і не мають достатнього досвіду реагування. Через це вони, діючи з перестороги, починають зливати воду навіть там, де, можливо, це робити зарано або взагалі не потрібно.

Я сподіваюся, що з часом ця ситуація унормується. Але тут знову ж таки ключовим є питання комунікації. Люди мають розуміти, що в їхньому будинку, наприклад, є висока ймовірність замерзання системи опалення на технічному поверсі або в підвалі. Водночас мешканці інших будинків повинні знати, що, скажімо, цегляні п’ятиповерхові "хрущовки" значно менш схильні до таких ризиків, ніж панельні "чешки". Про це потрібно говорити з людьми і пояснювати. І, безумовно, комунальні служби мають тримати ситуацію під постійним контролем.

Однак є ще одна складність: на одну житлово-експлуатаційну дільницю (колишній ЖЕК) часто припадає лише один-два фахівці — сантехніки або тепловики, які реально знають, куди піти, що відкрити, що перекрити, де зливати воду, а де — ні. Таких людей банально може не вистачати.

У результаті переляканий начальник ЖЕКу або районного житлово-експлуатаційного управління може дати команду: "Зливайте все і негайно". І це вже не системне рішення, а так звані ексцеси виконавців.

Тобто це потрібно не в усіх будинках?

Так, у так званих хрущовках це не настільки критично, а в інших типах будинків може бути критично. І тут, з одного боку, і комунальні служби, і мешканці — адже в будинках точно є грамотні інженери, які на цьому розуміються — повинні тримати ситуацію під контролем.Я б не став робити з цього якоїсь катастрофи. Якщо потрібно злити воду — значить, потрібно злити і не переживати з цього приводу. Як тільки теплопостачання відновлюється, систему можна знову заповнити — це справа 15-30 хвилин, не більше.

Інше питання — перебої з водопостачанням і, загалом, з каналізаційною системою під час обстрілів. У деяких будинках одночасно не працює ні одне, ні інше. З чим це пов’язано?

Передусім із відсутністю електроенергії. Водоканал може підняти воду приблизно до 10-го поверху. Якщо ж у будинку 18 або 24 поверхи, то там працюють додаткові насосні групи, які подають воду на верхні поверхи. Без електрики ці насоси, зрозуміло, не працюють.

Що стосується каналізації, то, чесно кажучи, я не дуже розумію, чому можуть виникати проблеми без замерзання системи. Каналізаційні насосні станції розташовані окремо від житлових будинків — на мережах, у місцях перепаду висот, де стічні води не можуть іти самопливом і їх потрібно перекачувати. Тут критично важливо, щоб працювали насоси. Але таких станцій не так багато — у Києві їх, здається, не більше трьох десятків. Їх цілком реально забезпечити живленням за допомогою пересувних генераторів. Міська влада про це знає, тому тут не повинно бути ані спекуляцій, ані системних проблем.

Усе інше, по суті, знову ж таки, пов’язано з відсутністю електроенергії. Я, наприклад, живу в будинку, де вода була постійно. Але 10-го січня вода раптово зникла, хоча ми живемо далеко від районів прямих уражень. Це, очевидно, певні технічні моменти, коли потрібно подати електроживлення в одне місце, тимчасово знявши його з іншого. Але, як я вже казав, це не є критичною проблемою.

Ми бачимо багато заяв з боку КМДА про те, що вони намагаються забезпечити резервне живлення обʼєктів. Водночас бачимо й іншу ситуацію: якщо говорити про опалення, то так звані міні-ТЕЦ досі не можуть нормально підключити. Як, на вашу думку, взагалі можна вирішити це питання? І чи можливо зараз по максимуму забезпечити опаленням і, загалом, усіма "благами цивілізації" житлові будинки в Києві?

Якщо ви маєте на увазі пересувні мінікотельні, то вони спочатку призначалися для об’єктів соціального та гуманітарного призначення: лікарень, дитячих садків, шкіл тощо. Але навіть там це не так просто, як може здаватися.

Потрібно зсередини будівлі — тієї ж лікарні — зробити відповідний вихід: пройти крізь стіну, вивести трубу, встановити заглушку. На все це має бути проєкт із дотриманням технічних вимог, зокрема щодо висоти підключення. Тобто об’єкт необхідно заздалегідь підготувати до прийому тепла. І вже після цього, у разі потреби, приїжджає пересувна котельня, яка приблизно за 15 хвилин може під’єднатися до внутрішньої системи опалення і забезпечити приміщення теплом. Тому з котельнями є проблеми, то, найімовірніше, це саме проблеми технічного характеру. Розумієте, це не так, що стоїть будинок — і до нього просто під’їжджає котельня. Якщо в будівлі немає підготовленого виходу, немає технічних умов, то її фізично неможливо під’єднати, як би цього не хотіли. Саме тому об’єкти соціального й гуманітарного призначення потрібно готувати заздалегідь.

Ми бачимо, що проблеми можуть виникати навіть у районах, які безпосередньо не постраждали від ударів. Як, наприклад, у випадку з водою — як ви наводили приклад із власного досвіду. З чим це пов’язано і наскільки реально зараз мінімізувати такі ризики?

Ризики мінімізувати дуже складно. Місто перебуває в екстраординарній ситуації — такого масштабу атак ми ще не переживали. І цілком зрозуміло, що не всі системи спрацьовують ідеально. Мені, наприклад, напередоднірозповіли історію про п’ятиповерхівки поблизу Севастопольської площі: електрику подали, але в половині будинку вона є, а в іншій половині — немає. Чому? Тому що відсутня одна з фаз на вводі в будинок.

Щоб це виправити, має приїхати ДТЕК, відкрити щиток, перевірити, де саме зникла фаза — можливо, елементарно перегорів запобіжник — замінити його і заживити весь будинок. Але для цього потрібна оперативна реакція. Якщо ж немає нормальної комунікації — люди не можуть додзвонитися ні до ДТЕК, ні до районної влади — тоді вони просто залишаються з проблемою сам на сам.

Такі ситуації, на жаль, є, від них нікуди не подітися. Залишається лише сподіватися, що вони вирішуватимуться в розумні терміни. Бо коли три дні немає опалення і паралельно триває ця плутанина з електрикою, так що навіть електрообігрівачі не працюють, люди починають гріти квартири газом. А це вже пряма небезпека для здоров’я і життя.

До речі, про газ. Чи є реальна загроза відключення газу в багатоквартирних будинках — якщо не в Києві, то загалом по країні? Адже ми бачили інформацію про удари росіян по газовій інфраструктурі.

Я повторю те, що вже казав: спрогнозувати, наскільки серйозною може бути ситуація — чи буде газ, чи ні — не може ніхто. Ми не можемо вплинути на дії ворога. Наші Збройні сили протистоять, але гарантувати щось неможливо. Теоретично може виникнути ситуація, що газу дійсно не буде. Але я не став би називати це фатальним сценарієм. Газова мережа в Україні дуже розгалужена, є можливості дублювання і підключення з інших гілок. Утім, усе це вирішується локально: десь це зробити простіше, десь — складніше, інколи потрібно переварювати мережі, змінювати схеми.

Водночас слід розуміти, що загальне газоспоживання в Україні знизилося. Тому розмови про те, що "недостатньо закачали газ у підземні сховища", значною мірою перебільшені. По-перше, нам уже не потрібно стільки газу, як раніше. По-друге, газова мережа загалом більш стійка до зовнішніх уражень, ніж електромережі, які проходять повітрям на десятки й сотні кілометрів і є значно вразливішими. Тож будемо сподіватися, що без газу ми все-таки не залишимося.

У соцмережах було багато скарг і критики щодо заяви мера Києва Віталія Кличка, який закликав киян виїжджати з міста. Багато хто говорив, що, по-перше, немає куди виїжджати, а по-друге, що це нібито свідчить про непідготовленість влади, яка таким чином намагається прикрити власні прорахунки. Як ви гадаєте, чому була така реакція з боку Кличка? І чи справді для тих, у кого є можливість, виїзд може мінімізувати ризики?

По-перше, Кличко озвучував найгірший сценарій. Якщо станеться повний блекаут — без води, тепла й електрики, — то єдиний реальний спосіб убезпечитися справді полягає у виїзді з Києва. Про це попереджали багато експертів. І Кличко, на мою думку, правильно зробив, що про це попередив: якщо у вас є можливість, а ситуація непрогнозована, то ви можете виїхати. Зрозуміло, що не всі мають таку можливість: люди працюють у Києві, не мають родичів у селах чи містах-супутниках.

Але в будь-якому разі це краще, ніж запевняти, що "все буде добре", що у нас обов’язково буде світло, вода, газ і опалення. Якщо така можливість є — це один із варіантів. А остаточне рішення завжди залишається за людьми.