"Це Мадрид, а Флорентіно — це Флорентіно": як виглядало звільнення Алонсо зсередини

Майбутнє Хабі Алонсо було під питанням вже певний час, але те, як жорстко і раптово клуб попрощався з ним у понеділок увечері, шокувало майже всіх.

Практично ніхто не знав, що це станеться. Гравців і персонал не попередили. Комунікаційний відділ — теж. Одна людина, який щодня працює на тренувальній базі Реала, дізналася про звільнення… прочитавши новину в смартфоні, стоячи в супермаркеті.

Епоха Алонсо на Бернабеу виявилася надто короткою. Колишній півзахисник Реала, Ліверпуля та збірної Іспанії очолив команду лише у травні, але вже в грудні тиск на нього став відчутним. Серія перемог ненадовго дала перепочинок — здавалося, ситуація стабілізується.

Поразка 2:3 від Барселони у фіналі Суперкубка Іспанії в неділю стала кульмінацією. І це попри п’ять поспіль перемог до того, включно з переконливими 5:1 проти Бетіса в Ла Лізі тижнем раніше. Після фіналу в Джидді Алонсо разом із гравцями підійшов за срібними медалями. Кадр, де він коротко обіймається з президентом клубу Флорентіно Пересом на подіумі, сьогодні виглядає майже символічно — ніби передвісник драми.

Публічно ці двоє майже не з’являються разом. Але саме Перес — людина, яка в Реалі вирішує все. У березні йому виповниться 79, і його влада в клубі абсолютна. Те, що сталося далі, лише підкреслило, наскільки обмеженою була реальна влада Алонсо.

Коли гравці Барселони готувалися вийти на поле за трофеєм, Алонсо жестом покликав своїх футболістів, пропонуючи вишикуватися в коридор пошани — так само, як команда Гансі Фліка щойно зробила для Реала. Він махнув рукою і відвернувся, очевидно, впевнений, що команда його підтримає.

Але ніхто не рушив. Кіліан Мбаппе, який стояв неподалік, жестом покликав усіх у протилежний бік. Мить, коли Алонсо зрозумів, що відбувається, і змирився з цим, сказала більше, ніж будь-які слова.

Проблеми з авторитетом переслідували його вже давно. Нові, сучасні методи, які Алонсо та його штаб принесли в команду, не знайшли підтримки серед частини досвідчених гравців. Від перших днів він вимагав інтенсивнішого пресингу, більшої тактичної роботи та дисципліни. Клуб запевняв, що саме цього і хоче — як відходу від фінального етапу другого приходу Карло Анчелотті. Але на полі і в роздягальні реальність виявилася значно складнішою.

Напруга всередині команди зростала поступово. Іронія в тому, що її пік припав на кінець жовтня — початок листопада, коли Реал виграв 13 із перших 14 матчів сезону. Серед них була й перемога над Барселоною на Бернабеу, після якої мадридці відірвалися на п’ять очок на вершині Ла Ліги.

Після поразки в черговому Класико в неділю команда повернулася з Саудівської Аравії, де з 2019 року проводять матчі Суперкубка. У понеділок зранку Алонсо був удома. 44-річний тренер не очікував звільнення. Реал нав’язав Барселоні боротьбу і наприкінці матчу цілком міг зрівняти рахунок: Альваро Каррерас і Рауль Асенсіо змарнували два реальні моменти, пробиваючи майже з кількох метрів.

До наступного дня тренувань не планували. Алонсо та його штаб детально розбирали поразку від Барселони, шукали рішення і корективи. У ранковому листуванні з журналістами The Athletic вони випромінювали обережний оптимізм і вірили, що команда рухається у правильному напрямку.

Але за лічені години все це зникло.

Алонсо викликали на тренувальну базу. Там, на зустрічі з генеральним директором клубу Хосе Анхелем Санчесом, йому повідомили: він більше не головний тренер Реала. Алонсо без дипломатії заявив, що вважає це рішення помилковим і несправедливим, а свою відставку пов’язав із давно обговорюваною культурою влади "галактікос" на Бернабеу.

Для багатьох ззовні логіка клубу виглядає загадковою: запросити елітний, авторитетний тренерський штаб, доручити йому серйозну перебудову — і звільнити менш ніж за вісім місяців.

У повідомленнях The Athletic у вівторок вранці джерело, близьке до Алонсо, підсумувало ситуацію коротко: "Все пішло не так, як ми сподівалися, бо це Мадрид, а Флорентіно — це Флорентіно".

Далі кореспонденти The Athletic по Реалу Маріо Кортегана та Гільєрмо Рай розповідають повну внутрішню історію звільнення Алонсо — з усіма деталями і закулісними рішеннями.

Жовтневий спалах Вінісіуса Жуніора став переломним моментом. Саме тоді, за лаштунками, остаточно оформився розкол у роздягальні Реала: хто підтримував Алонсо, а хто — ні. Згодом це вплинуло і на його заміну — Хабі поступився місцем своєму близькому другові, колишньому партнеру по Реалу, Ліверпулю та збірній Іспанії Альваро Арбелоа. Рішення, яке неминуче змінило і їхні особисті стосунки.

У цій історії переплелося все: трансферна політика, влада гравців, внутрішня політика клубу — і реальність одного з найзагадковіших інститутів світового спорту. Те, що Реал назвав "взаємною згодою", насправді було звичайним звільненням. І цей крок яскраво показав, кому в Мадриді належить остаточне слово — Флорентіно Пересу.

Інформація, викладена в матеріалі, ґрунтується на численних розмовах із джерелами з різних рівнів клубу: керівництва Реала, гравців, людей із найближчого кола Алонсо та співробітників тренувальної бази. Усі вони говорили анонімно, аби не нашкодити власним стосункам.

Наприкінці жовтня Алонсо і Реал здавалося були на підйомі. Перемога над Барселоною в Класико 26 жовтня виглядала як найкращий момент сезону. З огляду на те, що минулого чемпіонату мадридці чотири рази програли каталонцям, домашні 2:1 смакували особливо.

Але не все те золото, що блищить.

На 72-й хвилині, коли Реал уже вів у рахунку, Алонсо зняв з поля Вінісіуса. Реакція бразильця була різкою і демонстративною. Він одразу попрямував у підтрибунне приміщення, вигукуючи: "Завжди я! Я йду з команди. Краще піти, я йду" — ці слова зафіксували камери DAZN.

Момент був надзвичайно емоційним. Але насправді це була лише верхівка айсберга. Уже тоді The Athletic знав про напруження, яке наростало серед кількох досвідчених гравців Реала через методи та ідеї Алонсо.

Коли в травні Хабі прийшов у клуб як наступник Анчелотті, він мав повну підтримку керівництва щодо посилення дисципліни. Йому дісталася роздягальня, звикла до порядків, які він вважав шкідливими для командного балансу. За словами людей із його штабу, за роки в клубі закріпилися "численні погані звички".

Новий тренерський штаб вимагав більшої інтенсивності — і на тренуваннях, і в матчах. Більше пресингу, більше тактики, більше аналізу. Від гравців чекали пунктуальності, а навколо команди намагалися вибудувати закритіший простір: обмежили доступ до тренувань і роздягальні у день гри, щоб захистити колектив і зменшити витоки інформації в медіа.

Уже до жовтня це спричинило серйозне невдоволення за лаштунками. За словами джерел, футболісти відчували, що втратили свободу самовираження на полі. Підхід Алонсо здавався їм надто вимогливим і жорстким — особливо у порівнянні з атмосферою, яка панувала за Карло Анчелотті.

Домашня перемога над Барселоною відбулася в неділю. А вже наступної середи, 29 жовтня, The Athletic опублікував великий матеріал про ситуацію всередині команди. Серед тих, хто сумнівався у футбольних ідеях Алонсо та його особистому підході, називали Вінісіуса, Джуда Беллінгема та Федеріко Вальверде.

Були й ті, хто вірив у тренера: Кіліан Мбаппе, Орельєн Чуамені, Арда Гюлер, Дані Себальйос і Рауль Асенсіо. Але саме Вінісіус опинився в епіцентрі історії — як під час самого конфлікту, так і в затяжних наслідках, що тривали місяцями.

У дні після скандалу в Класико 25-річний бразилець зустрівся з президентом клубу Флорентіно Пересом. Він вибачився за свою поведінку під час матчу, але також дав зрозуміти: не вважає за доцільне продовжувати контракт, поки його стосунки з Алонсо залишаються напруженими. Угода Вінісіуса чинна до червня 2027 року, але переговори про пролонгацію з того часу фактично зупинилися.

Того ж дня Вінісіус перепросив і на тренувальній базі — у присутності партнерів по команді, Алонсо та його штабу. Водночас багатьох у клубі здивувало, що у своєму дописі в соцмережах він не згадав Алонсо на ім’я.

Люди з оточення Вінісіуса підтвердили: це було свідоме рішення. Після звільнення Алонсо кілька гравців Реала публічно висловили йому підтримку в соцмережах. Станом на вечір вівторка Вінісіус цього не зробив. Беллінгем — зробив, і ще місяць тому на пресконференції заперечував будь-яку напругу між тренером і командою.

Клуб вирішив не штрафувати Вінісіуса за той емоційний вибух. За словами кількох джерел, саме з цього моменту Алонсо остаточно почав втрачати роздягальню.

1 листопада Реал розгромив Валенсію 4:0 на Бернабеу в матчі Ла Ліги. Це була тринадцята перемога команди у чотирнадцяти поєдинках у всіх турнірах. До завершення того вікенду мадридці мали п’ятиочкову перевагу над чинним чемпіоном — Барселоною.

Далі все почало стрімко сипатися — і на полі, і за його межами.

У наступних семи матчах команда Алонсо виграла лише двічі. Поразки від Ліверпуля в Лізі чемпіонів і від Сельти в чемпіонаті, нічиї з Райо Вальєкано, Ельче та Жироною. Перемоги були — над Олімпіакосом і Атлетіком, але й вони зіграли радше негативну роль.

Приблизно напередодні виїзду до Афін, 26 листопада, в клубі спробували зблизити команду і зняти напругу. Алонсо пішов на поступки, зокрема скоротив обсяг відеоаналізу, який гравцям доводилося переглядати.

Після хаотичної перемоги 4:3 над Олімпіакосом — першої за чотири матчі — Кіліан Мбаппе та Едуарду Камавінга публічно стали на захист тренера. Федеріко Вальверде зробив те саме у соцмережах, попри не надто тісний зв’язок із Алонсо.

Деякі джерела в Реалі намагалися подати внутрішні зустрічі як переломний момент, який різко покращив атмосферу в колективі. Інші ж применшували їхній вплив і продовжували говорити про тривожний настрій у роздягальні.

Ще одним важливим епізодом став матч проти Атлетіка 3 грудня.

Частина гравців висловлювала невдоволення тим, що команда вирушила до Більбао за день до гри, а не в день матчу. Алонсо спробував згладити ситуацію, пообіцявши два вихідні у разі перемоги. Реал виграв 3:0 на Сан-Мамесі, показавши переконливий футбол.

Та вже в неділю все зруйнувала безпорадна поразка 0:2 від Сельти вдома. Бернабеу освистував команду — явище для цього стадіону рідкісне. Рішення дати гравцям вихідні напередодні матчу стало об’єктом критики — і всередині клубу, і ззовні.

В очах керівництва Реала ситуація виглядала вже відверто тривожною. За півтора місяця команда пройшла шлях від п’ятиочкової переваги над Барселоною до чотириочкового відставання.

Рада директорів почала обговорювати майбутнє Алонсо. Основним кандидатом на заміну дедалі чіткіше вимальовувався Альваро Арбелоа. У травні він отримав підвищення — з тренера юнацької команди Реала U-19 перейшов до резерву, Кастільї, яка виступає в третьому дивізіоні Іспанії. І він, і Алонсо, і його штаб добре розуміли, в якому політичному та футбольному контексті перебувають.

Ще одним ім’ям, яке часто звучало в кулуарах, був Зінедін Зідан.

Джерела в Мадриді, наближені до людей, що ухвалюють ключові рішення, стверджували: кандидатуру француза справді обговорювали, але радше як ідеальний сценарій. Вони нагадували про особливі стосунки між Зіданом і Флорентіно Пересом — у разі будь-яких контактів усе відбувалося б максимально тихо і конфіденційно. Втім, підтверджень реальних переговорів не було.

Люди з оточення 53-річного тренера, який привів Реал до трьох поспіль перемог у Лізі чемпіонів у 2016–2018 роках, говорили про інше: Зідан мріє очолити збірну Франції.

Наступним матчем Реала після хаосу з Сельтою стало протистояння з Манчестер Сіті. Семеро гравців були травмовані, а Кіліан Мбаппе мав змогу лише сісти на лаву запасних — і навіть не з’явився на полі. Ця ситуація знову загострила тему фізичної готовності, яка активно обговорювалася ще минулого сезону. Тоді всередині клубу виникали напруження між Анчелотті та його штабом і фахівцем із фізпідготовки Антоніо Пінтусом — людиною, якій традиційно довіряє Перес.

За Алонсо роль Пінтуса суттєво зменшилася: його відсторонили від щоденної роботи на полі, перевівши на нову посаду "директора з продуктивності" — її спеціально створили для нього за ініціативою Переса. Останніми тижнями до активної роботи повернувся й досвідчений лікар Ніко Міхіч, який знову отримав ключову роль у медичному блоці клубу. Він — ще один фаворит президента.

Навколо хвилі травм у Реалі накопичилося чимало напруги й політичних маневрів. Те саме стосується і комплектування складу, і трансферної стратегії.

Коли Алонсо на одній із нещодавніх пресконференцій заявив, що клубу потрібно розлядати варіанти на ринку, високопоставлене джерело в Реалі повідомило The Athletic: жодних підписань не планують, а самого тренера розкритикували за те, що він не витискає максимум із наявного складу.

Влітку Алонсо та його штаб мали більший вплив на трансфери, ніж Анчелотті, але вони прагнули додаткового підсилення — навіть попри 180 мільйонів євро, витрачених на Каррераса, Діна Гейсена, Франко Мастантуоно та Трента Александер-Арнольда, який більшу частину сезону провів у лазареті.

Особливо гостро тренерський штаб потребував півзахисника, здатного задавати темп і зв’язувати атаку з обороною — такого, яким у свій час були Тоні Кроос і Лука Модрич.

У Реала були рекордні доходи — найбільші, які будь-коли бачив світовий футбол. Нещодавній фінансовий аналіз показав: за останнє десятиліття клуб витратив на трансфери 786 мільйонів євро — менше, ніж англійська "велика шістка" та ПСЖ, а Ньюкасл за цим показником уже майже поруч. Водночас Реал позичив 1,17 мільярда євро на реконструкцію Сантьяго Бернабеу.

Та, можливо, найскладнішим — і точно найбільш обговорюваним — викликом для Алонсо стала сама природа роботи з "галактікос".

До грудня його спроби змусити команду грати так, як він бачив, зайшли у глухий кут. Один із людей, залучених до щоденної роботи з командою минулого сезону, співчував тренерові:

"Проблема не в Хабі. Мбаппе, Вінісіус і Беллінгем несумісні. З трьома такими гравцями неможливо побудувати збалансовану команду".

Схоже, певну підтримку Алонсо відчував і з трибун. Під час перемог над Севільєю та Бетісом по обидва боки зимової паузи публіка на Бернабеу свистом зустрічала Вінісіуса та інших футболістів, які не виправдовували очікувань, — і в цьому читалася негласна підтримка тренера.

У тій цитаті навіть не згадали Родріго — ще одного атакувального лідера, якого Алонсо намагався інтегрувати в систему. І саме він, можливо, прогресував найбільше за останні місяці.

У понеділок джерело, близьке до тренерського штабу Алонсо, наголосило на надзвичайній складності "працювати з футболістами з такими его". Інше джерело висловилося ще жорсткіше: у Реалі, мовляв, немає "команди, якій було б по-справжньому цікаво тренуватися".

"Це абсолютно точно не проблема тренера", — сказав один із гравців The Athletic у грудні.

14 грудня, у матчі проти Алавеса, який вважався обов’язковим до перемоги, Алонсо вперше випустив у старті одночасно Мбаппе, Вінісіуса, Беллінгема та Родріго. Схоже, він відмовився від системи, яку намагався впроваджувати, — і, ймовірно, задовольнив тих впливових людей у клубі, які давно наполягали саме на такому рішенні.

За три дні потому ще один показовий епізод яскраво продемонстрував атмосферу між гравцями та тренерським штабом. У матчі Кубка Іспанії проти представника третього дивізіону Талавери Реал страждав значно більше, ніж очікувалося. Лише драматичний сейв Андрія Луніна наприкінці гри дозволив мадридцям пройти далі з рахунком 3:2. Коли Талавера повернула інтригу в матч, камери зафіксували, як запасні Реала сміялися на лаві.

Коли пролунав фінальний свисток, Алонсо виглядав виснаженим. Він ще кілька секунд сидів на лаві, втупившись у поле, і, здається, пробурмотів собі під ніс: "Ay, la hostia". Чорт забирай.

Позиція керівництва на той момент зводилася до простого принципу: дати Алонсо стільки часу, скільки дозволятимуть результати. Після недільної поразки в Класико цей час закінчився.

Сумніви щодо здатності команди конкурувати у великих матчах з’явилися ще раніше — після розгрому 0:4 від ПСЖ у півфіналі Клубного чемпіонату світу в липні та принизливих 2:5 від Атлетіко у вересневому дербі.

Високопоставлене джерело в клубі зазначило, що не бачить у звільненні Алонсо нічого екстраординарного: на його думку, команда мала грати значно краще, а головний тренер завжди є найпростішою фігурою для заміни.

У понеділок зранку Арбелоа вів тренування резервної команди Реала після суботньої поразки 1:4 від Аренас Клуб де Гетшо. Уже у вівторок він очолив першу команду — з Антоніо Пінтусом поруч на тренувальному полі.

42-річного Арбелоа всередині клубу сприймають як надійного і компетентного тренера, який заслуговує на шанс працювати на найвищому рівні. Вирішальним чинником стала і його багаторічна лояльність до Реала — риса, яку керівництво, а особливо Перес, цінує надзвичайно високо.

Алонсо й Арбелоа знають одне одного багато років. За словами численних джерел, вони дуже близькі друзі, а їхні родини давно підтримують теплі стосунки. У вівторок Арбелоа розповів, що дізнався про розрив між Алонсо і клубом "за кілька хвилин до офіційного оголошення".

"Він побажав мені успіху — так само, як зробив би я, якби наші ролі помінялися місцями. Наша дружба — вище за багато речей", — сказав Арбелоа.

Реал справді оголосив, що Алонсо залишає клуб за взаємною згодою сторін. Версію, яку категорично заперечують люди з найближчого оточення тренера, його штаб, а також деякі інші представники клубу, з якими спілкувалися після понеділка.

Тепер починається нова ера.
Прощавай, Алонсо. Ласкаво просимо, Арбелоа.

The Athletic