Загинув у збитому бойовиками вертольоті на Карачуні. Згадаймо Руслана Мазунова

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Руслана Мазунова.

24 червня 2014, поблизу с. Новоселівка Слов'янського району Донецької області загинув український військовик, миротворець, майор Збройних сил України, бортовий авіаційний технік вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації Руслан Мазунов. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Український інститут національної пам'яті.

1979, 26 січня в селі Михайлючка Шепетівського району Хмельницької області народився Руслан Мазунов – майор, бортовий авіаційний технік вертолітної ескадрильї 16-ї окремої бригади армійської авіації ЗСУ, учасник російсько-української війни, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Закінчив Михайлюцьку середню школу. Навчався добре, любив уроки фізкультури, математики. Мріяв стати льотчиком, постійно складав паперові літаки, майстрував з пластикових ручок ракети.

Свою мрію втілив, вступивши до Васильківського авіаційного училища. Пройшов усі етапи курсантського життя: наряди, освоєння стрілецької зброї, навчання на полігонах, перший стрибок з парашутом, а головне – досконале вивчення технічного оснащення авіаційної техніки.

Після закінчення училища отримав професію бортового авіаційного техніка і був направлений на службу у м. Броди, де дислокувалась одна з найкращих частин армійської авіації Сухопутних військ ЗСУ – нині 16-та окрема бригада армійської авіації.

Офіцер за покликом душі, Руслан був дисциплінованим, відповідальним, швидко набув великого досвіду по експлуатації вертольотів. Як найкращий спеціаліст, він брав участь у миротворчих Місіях ООН в Ліберії у складі українського військового контингенту у 2005, 2007, 2009 роках.

У 2011 році вийшов на пенсію за вислугою років. Але неба не покинув – перейшов у цивільну авіацію. Працював у Ніжині бортовим авіаційним техніком авіаційної ескадрильї Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій України.

«Наш Руслан був завжди мрійником, де б ми не були, говорив, що буде літати, пролітатиме над селом і всім передаватиме привіт. Завжди усміхнений, привітний, добрий, щирий, готовий допомогти…» – згадувала однокласниця Руслана Вікторія Багінська.

Був опорою та надійним другом для дружини та двох синів. Часто подорожували в Карпати, Львів, на море.

З початком російсько-української війни, 21 березня 2014 року був мобілізований на військову службу. За кілька тижнів досвідченого офіцера відправляють у зону АТО.

Був бортовим техніком військового гелікоптера Мі-8МТ, бойові завдання виконував під Слов’янськом в районі гори Карачун разом із командиром екіпажу підполковником Андрієм Бєлкіним та льотчиком-штурманом капітаном Дмитром Шингурем. Екіпаж Бєлкіна був одним із найкращих у бригаді, вони завжди працювали злагоджено і професійно. Тому саме їм 24 червня 2014 року було поставлено завдання доправити до потрібного місця у районі села Красноармійське Слов'янського району Донецької області чотирьох фахівців СБУ для встановлення апаратури з метою організації моніторингу простору, фіксації фактів порушення перемир'я в зоні проведення АТО.

Коли після виконаної роботи вертоліт мав повертатися на базу, у нього влучила ракета ПЗРК, випущена проросійськими бойовиками. Вертоліт був уражений відразу після зльоту, вибухнув у повітрі і впав, палаючий, на землю. Разом з льотчиками загинули фахівці СБУ Володимир Шкіра, Ігор Горбенко, Олександр Петрищук та Марк Шпак, а ще солдат Олексій Волоха та старший солдат Олександр Кондаков.

Похований у м. Броди Львівської області. «Для мене він найкращий син, добрий, уважний. Таким житиме в моїй душі. Вертольоти його побратимів пролітають над селом – мені здається, що то Руслан. Я вірю, що він повернеться», – каже мама героя, Надія Іванівна

Посмертно майор Руслан Мазунов був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня та медаллю ВГО «Країна» «За визволення Слов'янська». У Бродах відкрито Алею Слави, присвячену загиблим льотчикам. У Шепетівці його іменем названо вулицю, а на фасаді Михайлюцької школи відкрито меморіальну дошку.

У 2017 році на місці загибелі екіпажу встановлено кам’яний хрест, на якому викарбувано імена загиблих та слова Ліни Костенко із вірша «Крила», а у 2019-му – пам'ятник із іменами всіх загиблих.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.