Жінці дистанційно замінили SIM-карту Київстар та оформили кредитів на загальну суму 30 718 гривень — що вирішив суд

Жінці заблокували номер та дистанційно замінили SIM-карту через особистий кабінет в системі «Мій Київстар». Згодом вона дізналась про оформлені кредити на загальну суму 30 718 гривень. Про це йдеться у рішенні Інгулецького районного суду Кривого Рогу Дніпропетровської області, опублікованому 4 червня 2025 року.

Жінка просить визнати недійсними: договір від 01.07.2018 року, укладений з ТОВ «Фінансова компанія «Бізнес капітал» на суму 2 500 гривень зі строком дії до 04.12.2018 року; договір від 02.07.2018 року, укладений з ТОВ «Веллфін» на суму 1 200 гривень за строком дії до 05.07.2018 року; договір від 01.07.2018 року, укладений з ТОВ «Прості займи» на суму 2 100 гривень зі строком дії до 16.07.2018 року; договір від 01.07.2018 року, укладений з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму 4 тисячі гривень зі строком дії до 25.07.2018 року; договір від 01.07.2018 року, укладений з АТ КБ «ПриватБанк» на суму 20 918 гривень зі строком дії до 30.06.2020 року. Згідно з відомостями Українського бюро кредитних історій в кредитній історії щодо неї наявна інформація щодо укладених від її імені зазначених спірних кредитних договорів в період з 01.07.2018 року по 02.07.2018 року. Вона вказані кредитні договори не укладала та стала потерпілою внаслідок шахрайських дій. 22.06.2018 року дві особи під приводом того, що вони їдуть повз місце проживання на море, заїхали до неї та вказали на те, що збираються повернути кошти за державною програмою утеплення. Повернення коштів відбувалось за допомогою додатку Приват-24, для чого сфотографували її кредитну картку АТ КБ «ПриватБанк» (обидві сторони). Однак кошти повернути у них не вийшло, тому вони сказали, що зроблять це іншим разом. Для входу в додаток Приват-24 використовувала мобільний номер мобільного оператора ПАТ «Київстар». 30.06.2018 року вказаний мобільний номер був заблокований, намагалася його відновити, проте безрезультатно. В період часу з 30.06.2018 року по 04.07.2018 року вказаний мобільний номер не використовувала, і надалі змінила фінансовий номер в АТ КБ «ПриватБанк» на інший. 18.01.2019 року їй стало відомо про укладення від її імені зазначених спірних договорів позики.

ПАТ «Київстар» на виконання ухвали Широківського районного суду Дніпропетровської області від 12.08.2020 року надало інформацію про те, що з 29.06.2018 року по 04.07.2018 року послуги абоненту надавались знеособлено (анонімно), а тому стверджувати, що саме жінка була користувачем даного телефонного номера у товариства немає підстав. Водночас 29.06.2018 року здійснено заміну SIM-карти на нову SIM-карту з тим самим телефонним номером. 30.06.2018 року було проведено процедуру дистанційної заміни SIM-карти через особистий кабінет в системі «Мій Київстар». Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» від 11.09.2020 року, 11.07.2018 року клієнтка через термінал ввела номер телефона як фінансовий.

Яким було рішення суду? 

Суд відмовив жінці у задоволенні позову. Вона вимоги про визнання обов'язку боржника за спірними договорами позики відсутнім не заявляла, а отже вимога про визнання недійсним спірних договорів є неналежною, адже не призведе по відновлення порушеного права. 

"Суд дійшов висновку, що позивачка обґрунтовує свої вимоги тією обставиною, що вона не укладала спірних договорів позики (кредиту), адже втратила доступ до свого номера мобільного телефона, на який надходили одноразові ідентифікатори (ОТР паролі), необхідні для електронного підпису. Водночас способом захисту позивачка обрала конструкцію визнання недійсними спірних договорів. При цьому, неукладеність передбачає відсутність підтвердження волевиявлення позичальника на укладення спірних договорів, в той час, як недійсність передбачає те, що договір відбувся, а сторони виразили своє волевиявлення на зміну цивільних прав та обов'язків. Наслідки недійсності не можуть застосовуватись до правочину, який не вчинено. Визнання договору недійсним є неналежним способом захисту у випадку заперечування самого факту укладення правочину через відсутність волевиявлення (підробку підпису). Такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права шляхом визнання обов'язку боржника за договором відсутнім. Позивач вимоги про визнання обов'язку боржника за спірними договорами позики відсутнім не заявляла, а отже вимога про визнання недійсним спірних договорів є неналежною, адже не призведе по відновлення порушеного права. Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.