Яхта Медведчука: як маніпуляції замінюють факти, а бездіяльність – коштує Україні 130 мільйонів євро

Це тест на здатність держави діяти в умовах війни. І водночас — показовий приклад того, як інформаційні маніпуляції можуть підміняти собою реальні причини провалу.

У гучному розслідуванні Михайла Ткача для «Української правди» відповідальність за непродану яхту покладається на АРМА. Звучить просто і зручно. Але факти, документи та хронологія подій розповідають зовсім іншу історію.

Що насправді відбулося?

Яхта «Royal Romance» була арештована у травні 2022 року і передана в управління АРМА. Проте до липня 2023 року — моменту призначення нового керівництва агентства — не існувало жодного порядку продажу арештованих активів за кордоном. Ні постанови уряду. Ні процедур. Ні юридичних механізмів.

Це означає одне: з 2022 року продати яхту було юридично неможливо.

Після призначення нового керівництва АРМА:

• за 39 днів був розроблений порядок реалізації активів за кордоном;
• за 3 місяці — погоджений та ухвалений урядом;
• уперше в історії Україна отримала інструмент повернення виведених активів з-за кордону.

Це був прецедент не лише для яхти Медведчука, а для сотень мільярдів доларів активів, виведених з України.

Де виникла реальна проблема?

Продаж активу за кордоном — це не просто аукціон. Це складна міжнародна юридична процедура, ключову роль у якій відіграє Офіс Генерального прокурора України.

Саме ОГП:

• звертається по міжнародну правову допомогу;
• легалізує рішення українських судів за кордоном;
• зобов’язаний кожні 3 місяці підтверджувати чинність арешту в іноземній юрисдикції.

І саме тут, коли вже все було готово до продажу - не вистачило одного документу.

Хорватський суд зняв арешт із яхти не через бездіяльність АРМА, а через неналежне надання міжнародної правової допомоги з боку Офісу Генпрокурора України. Це прямо зазначено в рішенні Вищого кримінального суду Хорватії.

Факт, який залишився поза кадром розслідування:

• АРМА 14 разів офіційно зверталася до екс Генерального прокурора Андрія Костіна із запитом легалізувати рішення українського суду про арешт і продаж яхти. Без відповіді.
• АРМА звернулося ще з 3 листами до новопризначеного Генерального прокурора Руслана Кравченка вже у 2025 році, та і це залишилось поза кадром

Маніпуляції замість аналізу

Михайло Ткач мав доступ до всіх документів. Він тричі години спілкувався з керівництвом АРМА, отримав сотні сторінок доказів, листування з Мін’юстом Хорватії, судами, дипломатами, силовими структурами.

Але у фінальному матеріалі:

• не згадано роль Офісу Генпрокурора;
• не показано рішення хорватських судів;
• проігноровано 14 офіційних запитів;
• підмінено причину наслідком
• проігноровано рішення ВАКС про заборону продажу майна медведчука

Проігноровано отримання і внесення вперше їв історії прапора України на арештоване судно, з місцем знаходження в іншій країні

Нівельовано роль органів влади, які боряться за повернення активів та коштів від їх продажу

Замість аналізу — емоційна драматургія. Замість відповідальних осіб — зручна мішень.

Спроба викрадення і санкції

У травні 2024 року яхту намагалися фізично викрасти. Спробу зупинили воєнна розвідка України та хорватська поліція. Після цього актив був заблокований санкціями ЄС.

Ще один міф — Україна або Медведчук «платять за утримання яхти».

Факти: з червня 2024 року яхта перебуває на військовій базі в Хорватії. Витрати України — 0 гривень. Платежі від підсанкційної особи заборонені.

Ціна мовчання

Цей кейс — не про персональний конфлікт між чиновником і журналістом. Це про системну проблему:

безвідповідальність ключових інституцій;

відсутність персональної відповідальності;

і небажання називати речі своїми іменами.

На жаль, журналістські розслідування показали цю ситуацію суб’єктивно. Показали те, що хотіли показати, не продемонструвавши надані документи.

А станом на сьогодні видно знищену інформацію на сайті АРМА, яка стосується реалізації Royal Romance.

Це свідчить про те, що керівництво АРМА фактично приховує весь створений правовий фундамент для того, щоб Україна отримала від продажу яхти більше, ніж 130 млн євро.

130 млн євро - це не абстрактна сума. Це зброя. Це дрони. Це життя.

І головне питання звучить так:

хто і чому блокує повернення цих коштів в Україну — і чому про це не хочуть говорити вголос?

Післямова

Факти — річ уперта. І вони збережені в документах, судових рішеннях та офіційних листах. Маніпуляції ж працюють лише доти, доки їм не протиставляють хронологію, право і відповідальність.

У цій історії правда незручна. Але саме вона і є найціннішим активом, який держава не має права втратити.