Парадокс Марса вирішено: як вода залишалася теплою, коли Червона планета вже замерзла

Тонкий крижаний покрив міг захищати озера на стародавньому Марсі та зберігати воду в рідкому вигляді навіть коли клімат Червоної планети ставав холодним, вважають науковці. Це дослідження потенційно вирішує один із найбільших парадоксів історії Марса. Дослідження опубліковано в журналі AGU Advances, пише Space.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Вчені раніше виявили на Марсі явні ознаки того, що Червона планета в минулому мала рідку воду на поверхні. Зокрема, були виявлені докази існування річок і озер, а нещодавно, як уже писав Фокус, дослідники представили докази того, що на Марсі був величезний океан.

Якщо на Марсі в минулому текла рідка вода, це означає, що планета колись була теплою і вологою, а не холодною і сухою, як зараз. Хоча 4 мільярди років тому Марс, можливо, був теплішим, ніж сьогодні, для підтримання таких температур потрібна була б щільніша атмосфера з вуглекислого газу, ніж є на планеті зараз. Це важливо ще й тому, що Сонце в той час виділяло на 25% менше світла.

Тому вчені почали сумніватися в тому, чи справді Марс коли-небудь був теплим, принаймні протягом тривалих періодів часу. У підсумку планетологи припустили, що Марс все ж був здебільшого холодною планетою, але якимось чином на його поверхні існувала рідка вода.

Це парадокс давньої історії Марса: науковці знайшли свідчення існування рідкої води навіть тоді, коли Марс мав бути занадто холодним для того, щоб вона існувала не в замороженому вигляді. Автори дослідження вирішили з'ясувати, яким чином вода могла залишатися теплою в холодних умовах Червоної планети.

Для цього вони використовували дані, зібрані марсоходом Curiosity, і розробили кліматичну модель для моделювання стародавнього клімату Марса, на основі інтерпретації історії клімату Землі.

Учені провели 64 різних моделювання, кожне з яких імітувало гіпотетичне озеро в кратері Гейл завширшки 154 кілометри за умов, які, як вважається, існували на Марсі 3,6 мільярда років тому. Кожне моделювання відображало стан озера протягом 30 марсіанських років, що еквівалентно приблизно 56 земним рокам.

У деяких сценаріях озеро замерзало повністю взимку, але в інших випадках на ньому утворювався тонкий шар льоду, який давав змогу існувати теплій рідкій воді, як це відбувається в підземних озерах в Антарктиді.

Навесні і влітку крижаний щит танув, а потім виникав наступної зими, при цьому загальний обсяг рідкої води в озері практично не змінювався. У моделюваннях це дозволяло озеру залишатися стабільним і не замерзати, а також не висихати, протягом десятиліть, навіть коли температура на Марсі опускалася до нуля градусів Цельсія. Вчені вважають, що цей фізичний механізм може бути рішенням клімактеричного парадоксу на стародавньому Марсі.

Хоча результати дослідження не означають, що на Марсі ніколи не було тепліших періодів у його ранній історії, вони пояснюють, як рідка вода могла зберігатися навіть після закінчення цих теплих періодів.

Вчені кажуть, що якщо подібні закономірності будуть виявлені по всій планеті, то це підтвердить теорію про те, що навіть досить холодний ранній Марс міг підтримувати цілорічну наявність рідкої води на поверхні. Таким чином на Марсі могло існувати придатне для появи і розвитку життя середовище.

Як уже писав Фокус, поки що ми поки що не зможемо отримати відповідь на питання про те, чи був Марс населеним, адже історична місія NASA була фактично скасована.

Також Фокус писав про те, що історію космосу доведеться переписати. Вчені з'ясували, куди поділися маленькі галактики, яких мало бути дуже багато у Всесвіті.