Вчені з’ясували, чому просідає ґрунт у центрі Туреччини

Басейн Конья розташований у серці Центрально-Анатолійського плато, яке в середньому піднімається на 1,5–2 кілометри над рівнем моря. На відміну від навколишніх територій, цей район є низинною та відносно рівною западиною. Геологічно басейн є безстічним, тобто не має виходу до моря, тому тут накопичувалися осадові породи, зокрема озерні відклади, що формувалися аж до плейстоцену. Про це свідчать добре збережені берегові лінії давньої озерної системи. Розповідає 24 Канал із посиланням на The Times of India.

Чому басейн Конья опускається всередині піднятого плато?

Нові супутникові та наземні вимірювання, зокрема за допомогою GNSS і InSAR, показали, що поверхня басейну Конья нині активно просідає. Це опускання має локальний і майже круговий характер та зосереджене в центральній частині басейну. Водночас інші ділянки Центрально-Анатолійського плато не демонструють подібних вертикальних рухів.

Регіон вважається відносно спокійним з погляду тектоніки. Окрім розлому Туз-Гьолю, у внутрішній частині плато майже немає активних великих розломів. Це дозволяє виключити рухи земної кори вздовж розломів як основну причину зафіксованого просідання.

Сейсмічні дослідження показали, що літосфера в Центральній Анатолії є відносно тонкою, а межа між літосферою й астеносферою залягає на глибині приблизно 60–100 кілометрів. Під басейном Конья вчені виявили аномалію з підвищеною швидкістю проходження сейсмічних хвиль на глибині 50–80 кілометрів. Такі аномалії зазвичай пов’язують із холоднішим і щільнішим матеріалом літосфери.

Як пише Phys, товщина земної кори під басейном сягає близько 40 кілометрів і дещо збільшується на його краях. Аналіз гравітаційних даних і рельєфу також виявив локальну негативну залишкову топографію до 280 метрів, що означає: поверхня тут нижча, ніж можна було б очікувати з огляду лише на будову кори.

Сукупність цих ознак вказує на процеси, що відбуваються в мантії. Дослідники дійшли висновку, що під басейном формується так званий літосферний "краплеподібний провал". Це явище виникає, коли щільні нижні частини літосфери відокремлюються й занурюються в мантію, тягнучи за собою верхні шари та спричиняючи просідання поверхні. Подібні процеси раніше фіксували в районі Сьєрра-Невади, плато Альтіплано та плато Пуна.

Центрально-Анатолійське плато загалом підіймається ще з міоцену. Геологічні та ізотопні дані свідчать, що цьому сприяло масштабне видалення літосфери під регіоном у минулому. Басейн Конья, за висновками авторів дослідження, є прикладом пізнішої та локальної фази цього процесу. Лабораторні експерименти підтверджують, що вторинні літосферні 'краплі' можуть формуватися вже після загального підняття плато й викликати локальне опускання поверхні.

Дослідження з назвою "Multistage lithospheric drips control active basin formation within an uplifting orogenic plateau" показує, що формування басейнів і підняття плато можуть відбуватися одночасно. У випадку Центральної Анатолії поверхня здається стабільною, однак глибинні процеси в мантії продовжують змінювати регіон, а басейн Конья є наочним прикладом такої прихованої динаміки.