Жертви Чорної смерті: археологи розкопали масове поховання XIV століття

Дослідження проводилося вченими з Лейпцизького університету спільно з фахівцями з Інституту історії та культури Східної Європи імені Лейбніца та Центру екологічних досліджень імені Гельмгольца. Поєднавши середньовічні письмові джерела з геофізичними дослідженнями та відбором проб осаду, команда виявила підземну споруду, яка відповідає описам великих похоронних ям, зафіксованих у джерелах XIV століття, пише Phys.org.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Історичні документи описують, як Чорна смерть поширилася по Європі між 1346 і 1353 роками, вбивши до половини населення в деяких регіонах.

Центральна Європа була серед постраждалих регіонів, і середньовічні хроніки зазначають, що під час спалаху в 1350 році близько 12 000 жертв було поховано в одинадцяти великих ямах за межами Ерфурта. Дотепер точне місцезнаходження цих поховань залишалося невідомим.

За допомогою вимірювань електричного опору та зразків керна дослідники виявили велику підземну структуру розміром приблизно 10 на 15 метрів і глибиною близько 3,5 метра.

Осади всередині структури були сильно перемішані й містили фрагменти людських останків. Радіовуглецеве датування матеріалу, вилученого зі свердловин, дозволило точно визначити, що останки датуються XIV століттям.

"Наші результати дають підстави вважати, що ми виявили одне з масових поховань, описаних в Ерфуртських хроніках, хоча остаточне підтвердження потребує археологічних розкопок", — сказав доктор Міхаель Хайн з Лейпцизького університету.

У ході дослідження також було вивчено, як природні ґрунтові умови впливали на середньовічні поселення та похоронні звичаї. Колишнє село Нойзес і ймовірна похоронна яма розташовувалися в сухій зоні родючих чорноземних ґрунтів уздовж краю долини річки Гера.

На відміну від цього, вологіші ґрунти заплави не використовували поховань, оскільки в таких умовах розкладання відбувається повільніше.

Це спостереження узгоджується із середньовічними віруваннями, заснованими на теорії міазмів, яка пов'язувала хвороби зі шкідливими парами від померлих, як пояснив доктор Мартін Баух з GWZO.

З історичного погляду, спалахи чуми вважалися важчими для контролю у вологих районах. Це вірування, разом із юридичними та політичними факторами, допомагає пояснити, чому великі похоронні ями розміщували далеко за межами міських стін.

За словами доктора Ульріке Вербан з Центру екологічних досліджень ім. Гельмгольца, ключовим досягненням проєкту було успішне використання історичних досліджень разом із методами природничих наук, а не покладання на випадкові знахідки.

Підтверджені масові поховання жертв Чорної смерті є надзвичайно рідкісними: у Європі відомо менш як десять надійно ідентифікованих місць.

Місце поблизу Ерфурта додає важливих свідчень до середньовічної історії регіону, яка отримала міжнародне визнання в 2023 році, коли Ерфурт отримав статус об'єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Це місце також відкриває майбутні можливості для генетичних та антропологічних досліджень, включаючи вивчення бактерії чуми Yersinia pestis та факторів, що спричинили високу смертність у середині XIV століття.

Подальші археологічні роботи планується проводити у співпраці з Тюрінгським державним управлінням з питань управління спадщиною та археології.

Матеріали, виявлені під час майбутніх розкопок, будуть використані для генетичного аналізу в Інституті еволюційної антропології імені Макса Планка в Лейпцигу.

Раніше Фокус писав про унікальний перстень зі слонової кістки, знайдений у Туреччині. Це перша знахідка такого роду, прикрашена перлинами.

Також ми розповідали про старовинний стилос, оздоблений незвичайними символами родючості. Цей артефакт виявили під час розкопок у Сицилії.