Кремль зриває на Києві злість через революцію в Ірані

Головна причина туги, що накрила кремлівців, – антиклерикальна революція в Ірані однозначно переможе і набагато швидше, ніж можна припустити.

Не встигло закінчитися в понеділок, 12 січня, засідання Радбезу ООН, скликане з ініціативи Латвії через бомбардування 9 січня РФ міст України із застосуванням "Орешника", як у ніч на 13 січня відбулося нове бомбардування. В результаті нього Київ залишився без світла на добу. Москва демонструє – їй плювати на ООН.

При цьому кремлівці серйозно готувалися до засідання Радбезу – імітували в Бєлгородській області відключення 600 тис. жителів від електромереж. Заявили, що Україна бомбила Воронеж, але після цього відразу попросилися на нове засідання Радбезу через блекаут у Києві. Явно, їх охоплює перепад емоцій і, як результат, дії в різних напрямках.

Спочатку вони стають в позу Геббельса, який скаржиться, що Німеччину бомблять, щоб не відповідати на питання: навіщо вони били по ТЕЦ в Києві і запускали "Орешник", але через кілька годин вирішують – обговорення в ООН не мають для них ніякого значення, і знову бомблять. Якщо прагнули розмити ефект від того, що маленька Латвія викликає велику РФ "на килим" в ООН, то бомбардування 13 січня було явно недоречним. Але воно було, і не можна пояснити все це лише тим, що армія РФ бомбить за своїми планами, а МЗС РФ виправдовує в ООН армію РФ за своїми планами. Це різні відомства, але не настільки, щоб діяти так неузгоджено.

Єдине пояснення цієї неузгодженості – в "центрі прийняття рішень" в Кремлі концепція змінюється на ходу. Таке можливо або після отримання нових ввідних – якоїсь надважливої розвідінформації, або через перепади настроїв у тих, хто дає вказівки генштабу і МЗС. Оскільки заднім числом можна сміливо стверджувати, що ніякої інформації, яка все змінює щодо України, в Кремлі під вечір 12 січня не отримали, то блекаут у Києві 13 січня – результат перепаду емоцій у кремлівців, які вирішили забити на свій імідж в ООН. Заодно і на саму ООН, де Латвії можна "будувати на підвіконні" ядерну супердержаву. Не подобається Москві така ООН, де спочатку Албанія, а тепер і Латвія поводяться як суверенні держави.

Скажімо так, на кремлівців нахлинула смуток і туга, і вони бомбанули Київ, щоб її відігнати. Все це дуже по-російськи, без краплі стебу. Явка на Раду Безпеки на вимогу Латвії, у якої немає і сотні танків, це, зрозуміло, образливо для національної гордості великоросів, але не настільки, щоб піти в емоційний рознос. Тим більше, що вимогу Латвії підтримала Велика Британія, а до неї у московитів давній пієтет.

Головна причина туги, що накрила кремлівців, – антиклерикальна революція в Ірані однозначно переможе і набагато швидше, ніж можна припустити. При цьому аятолла Хаменеї ні в яку Москву не поїде і навряд чи взагалі покине Іран. Організувати СВО в Іран неможливо або, принаймні, дуже складно і ризиковано. Тому кремлівцям залишається лише спостерігати і готуватися до майбутніх багатопланових неприємностей з Ірану.

Перемога антиклерикальної революції в Ірані – це концептуальний колапс для путіністів – не буде з ким поговорити про "традиційні цінності". Про нетрадиційні, в плані контрабанди і закупівлі якогось озброєння, теж доведеться забути. Про купівлю газової турбіни для вироблення електроенергії, як було восени 2025 року, теж доведеться забути, і навіть про яйця з Ірану. Завести роман як з новим урядом Сирії не вийде. Каспійський флот РФ опиниться на великому приколі. В результаті московитам доведеться молитися лише на двох суворих чоловіків – Ердогана і Сі Цзіньпіна на предмет як би це щось завезти із зовнішнього світу.

У підсумку кремлівцям доведеться вносити корективи не тільки в плани війни проти України, але і в схеми своїх переговорів з США і Європою. Росіянам теж доведеться щось концептуально пояснити: яка революція відбувається в Ірані, і не можна звалити її на євреїв, Трампа і укронацистів. Дугіну доведеться попотіти з пошуком пояснень. Академічна наука в РФ теж не має їх, а у ФСБ немає чітких уявлень про те, як революція в Ірані відіб'ється на настроях серед не-росіян в РФ. З росіянами теж все дуже неоднозначно – з 2013 р. їх готують до того, що в Москві може бути Майдан і тоді все пропало.

Складно сказати, що більше пригнічує кремлівців – очікуваний від іранської революції матеріальний чи ментальний ефект. В результаті у них скачки в настрої і, схоже, їм таки доведеться бомбити Воронеж. Без жартів, підривом пари будинків гексогеном, як під час війни з чеченцями, обійтися не можна.

Джерело