Росіяни мінують навіть своїх загиблих: як в Україні збирають тіла окупантів та для чого це потрібно

Село, де шукають тіла окупантів / © ТСН

Операція з пошуку тіл загиблих окупантів наразі триває на Донеччині — саме там, де точилися запеклі бої наприкінці літа та восени. Це небезпечна робота: на пошуковців постійно полюють російські дрони, а під тілами часто знаходять «сюрпризи» у вигляді гранат.

Про людей і машини, які шукають рештки ворогів, та про те, чому це необхідно Україні — у спеціальному репортажі кореспондентки ТСН Наталі Нагорної.

Підготовка: 10 хвилин на збори та дробовик від дронів

Зведена група пошуку та евакуації працює швидко. На збори — всього 10 хвилин. Треба перевірити машину, налити «незамерзайку» та підготувати зброю. Цього разу з собою — дробовик. Це захист не від піхоти, а від російських дронів.

Ігор Журбенко, командир зведеної групи: «Там ще можуть недобитки лазити живі. Їх зачистили тиждень тому, але досі прочісують».

У рюкзаках найнеобхідніше — чорні пакети.

Група виїжджає лише після «зеленого світла» від бойових підрозділів. Працювати мають не більше двох годин: знайшли, завантажили — і «дай Боже ноги».

Села-привиди та пастки під тілами

Пошук триває у розбитих селах, де не залишилося жодного мешканця. Сергій та Ігор у повному спорядженні обстежують двори. У боях за це село загинули і українські воїни, але коли росіян звідси вибили, тіла наших бійців відразу забрали. До загиблих окупантів черга дійшла тільки зараз — коли село зачистили.

Чому ми так ризикуємо заради ворогів? Відповідь проста: згідно з нормами міжнародних конвенцій, ми зобов’язані це робити. Але головне — аби Росія повертала загиблих українців, наша держава має повертати загиблих росіян. Це обмінний фонд, який дозволяє забрати наших воїнів додому.

У покинутих селах пошук ускладнюють голодні пси, які розтягують рештки. Роботу постійно перериває сповіщення: «FPV у вашому районі!». Доводиться завмирати й ховатися у напівзруйнованих хатах.

Окупанти, відступаючи, часто мінують тіла своїх же «товаришів».

«Акуратно, граната лежить!» — попереджає один із пошуковців, піднімаючи чергове тіло.

Чому собаки не шукають росіян?

У місії «На щиті» є спеціально навчені собаки, здатні миттєво знаходити людей за запахом. Проте їх залучають тільки для пошуку українських героїв. Такі пси занадто цінні, щоб ризикувати ними на територіях, куди долітають ворожі снаряди, заради евакуації загарбників.

Для пошуку ворогів у лісосмугах доводиться залучати саперів. Під шаром впалого листя тіла годі й розгледіти. За один виїзд із невеликої посадки група виносить по шість пакетів.

Роботи на полі бою

У місії «На щиті» також випробовують наземні роботизовані комплекси. Це гусеничні машини зі спеціальною платформою-ношами.

Сергій на псевдо «Корінь»: «Ця машина може затягувати на себе тіло під нахилом 30 градусів. Одну таку ми вже втратили на Запоріжжі — робот успішно завантажив загиблого солдата, але був знищений FPV-дроном на зворотному шляху».

Фінал подорожі — морг та репатріація

Коли знахідки привозять у тил, їх складають у спеціальні рефрижератори. Всередині — чорні пакети та іржаві жетони з написом «Вооруженные силы России».

Ці рештки не затримаються тут довго. Під час наступної репатріації їх повернуть до РФ. Це єдина причина, чому вони тут — щоб звільнити місце для наших загиблих, які мають нарешті повернутися додому «На щиті».