Дарувати спілкування та підтримку одиноким людям похилого віку: як працює проєкт «З'ЄДНУЄМО»

У сучасному світі багато людей похилого віку опиняються в соціальній ізоляції: діти роз'їхалися, багатьох друзів вже немає. Іноді трапляється так, що навіть поговорити нема з ким. Проєкт «З'ЄДНУЄМО – служба телефонної дружби» пропонує рішення: волонтери дзвонять одиноким людям, які залишили свої анкети, та спілкуються з ними.

Про те, як влаштований проєкт, які труднощі виникають у роботі та як досвід волонтерів допомагає не лише людям похилого віку, а й самим волонтерам, Коротко про розповів засновник проєкту Дмитро Шевчук.

Як усе почалося і як це працює

– Основна мета нашого проєкту – щоб у світі не було самотності, – каже Дмитро. - Щоб наш проєкт в ідеалі став нікому не потрібен. Ми хочемо, щоб кожна людина усвідомила: у її оточенні завжди є хтось самотній – близький, далекий, знайомий чи сусід. Важливо це помітити та регулярно приділяти такій людині час.
Дмитро Шевчук – підприємець, рішення запустити проєкт допомоги одиноким пенсіонерам пов'язане із особистою історією, кризою у стосунках.
- На шляху духовного розвитку та роботи з психологом моє серце почало більше відкриватися іншим. Я зрозумів: крім мого болю, є люди, яким, можливо, ще важче, і я можу вирішувати свої внутрішні завдання, допомагаючи їм, - каже Дмитро.

Спочатку з'явилася гаряча лінія – з липня 2024 року. А власне стартом програми Дмитро вважає перший дзвінок підопічному.

Завдання полягало ще й у тому, щоб літні самотні люди дізналися про цей проєкт. Дмитро та його команда шукали таких людей через офлайн та аналогові джерела: газети, телебачення, радіо, залишали номер гарячої лінії. Адже люди похилого віку мало користуються соцмережами. Для тих, хто наважився зателефонувати, волонтери заповнюють невелику анкету: ім'я, вік, регіон та побажання – з ким би хотілося спілкуватися.

Під ці запити шукають волонтерів, які б хотіли спілкуватися саме з такою людиною.

- Волонтери проходять інструктаж: як спілкуватися з самотньою людиною та як піклуватися про себе, адже іноді розмови можуть бути емоційно важкими. Ми одразу попереджаємо про такі ситуації та пояснюємо, як їх можна уникнути. Ці ж поради ми викладаємо на YouTube: пропонуємо варіанти, як вести розмову, щоб вона не заходила у безвихідь, - пояснює Дмитро Шевчук. - Головне завдання - щоб самотня людина відчувала, що вона комусь потрібна, що нею цікавляться. Зазвичай цього вже достатньо, щоб йому полегшало.

Крім простого спілкування, у «З'ЄДНУЄМО» розвивають і освітній напрямок: наприклад, YouTube-канал, де висвітлюють тему самотніх людей похилого віку.

Те, що ми отримуємо зараз, – наслідок наших минулих вчинків

Чому самотнім людям похилого віку хочеться спілкування - зрозуміло. Але що мотивує спілкуватися з ними молодих людей-волонтерів? Дмитро каже, що кожен має свою мотивацію.

- Ми, команда проєкту, бачимо у цьому кармічну історію. Те, що ми отримуємо зараз, є наслідком наших минулих вчинків. Відповідно, щоб у майбутньому отримати щось, треба віддавати щось у цей світ уже зараз. Якщо хочеш грошей у майбутньому – виявляй щедрість: жертвуй, допомагай, підтримуй. Якщо хочеш добрих стосунків – будь поряд із кимось сьогодні. Щоб завтра хтось спитав, як у тебе справи, треба сьогодні самому цікавитись іншими.

Частина волонтерів поділяє цю філософію. Інші керуються соціальною установкою: допомагати – це добре. За словами Дмитра, їм підходять усі варіанти. Головне, щоби волонтерам було комфортно.

Для комфорту волонтерів та щоб уникнути вигоряння, у проєкті дотримуються суворих правил.

- У нас велика команда – понад 30 осіб. Це апарат, який займається організацією: прийом та реєстрація звернень, координація волонтерів, контент-відділ для YouTube та Instagram, – пояснює засновник проєкту. - Чому так багато людей? Тому що ми мотивуємо членів команди: приділяти проєкту не більше двох-чотирьох годин на тиждень. Так зменшується ризик вигоряння. Адже часто люди приходять з ентузіазмом: «Домагатиму щодня!», але насправді це рутина, і через місяць може настати вигоряння. Тому ми часто гальмуємо таких ентузіастів. Наша умова – кілька годин на тиждень, щоб команда зберігала сили, і ми могли довше триматися.

Члени команди обробляють вхідні заявки від одиноких людей та від волонтерів, а потім поєднують їх між собою з урахуванням побажань. Наприклад, якщо хтось хоче спілкуватися на релігійні теми, а волонтерові це не цікаво, таких людей не поєднують – мають бути спільні інтереси.

– Була жінка, яка вивчала філософію релігій. Їй було цікаво обговорювати буддизм, християнство, індуїзм – ми підбирали їй саме таких співрозмовників, – згадує Дмитро.

У проєкті попереджають: спілкування з волонтерами – це не терапія. Це схоже на формат спілкування "онука - бабуся": поговорити, виговоритися, спитати, як справи. Усі процеси проєкту уточнені під телефонне спілкування, хоча іноді люди домовляються і про зустрічі. Втім, таке трапляється рідко - люди похилого віку не завжди відкриті до того, щоб їх особисто відвідували.

– Коли контакт налагоджується, спілкування може тривати пів року та більше, – пояснює Дмитро.

Правила безпеки

Для спілкування намагаються об'єднувати людей із різних міст. Літні люди – «наші підопічні», як їх називають у команді, – соціально незахищені. І хоча волонтери надають свої дані, повністю перевірити кожного на «адекватність» неможливо. Втім, якщо у спілкуванні щось насторожує, таким волонтерам можуть і відмовити – завжди краще перестрахуватись.

- Коли запускав проєкт, газети поставилися недовірливо: "Хто ви? Що ви робите? Хто все це фінансує?" Один редактор прямо сказав: "Є два основні види шахрайства проти літніх – з'ясування даних карток та питання нерухомості". Тому й ми на першому етапі намагаємось знизити ризики.

До волонтерів особливих вимог немає. Охочих попереджають про важливі деталі. Наприклад, що у багатьох підопічних лише кнопкові телефони, тож спілкуватися доведеться звичайним дзвінком. Для волонтерів з-за кордону це означає роумінг – тому вони мають це враховувати.

Але є й публічний договір із правилами: не розголошувати інформацію про підопічних, спілкуватися дружелюбно тощо. Цю умову виносять заздалегідь, щоб людина, яка хоче допомогти, розуміла та сприймала правила проєкту.

- Ми допомагаємо людині оцінити свої емоційні, тимчасові та психологічні можливості, усвідомити мотивацію. І тільки після цього вона починає спілкуватись, - підкреслює Дмитро. – Головне – щоб волонтер не зник за місяць-два, не зрозумівши, навіщо він тут.

Для волонтерів є обов'язковий інструктаж: відеоматеріали, де розбирають типові ситуації; особистий інструктаж від координатора; спільний чат волонтерів для обміну досвідом та підтримки. Там, наприклад, діляться, якщо стикаються з маніпуляціями.

Перший дзвінок – завжди тестовий. Координатори нагадують: якщо вам некомфортно, краще відмовитись одразу, ніж пізніше. У одиноких людей часто дуже вузьке коло спілкування – як правило, це лавка біля під'їзду та соціальний працівник. Волонтер може займати у житті значне місце. Його раптове зникнення може стати травматичним. Тому краще м'яко відійти на початку.

Крім запитів на спілкування, бувають прохання про матеріальну допомогу - але в проєкті її прямо не надають. Хоча якщо волонтер сам захоче допомогти, - це його особиста справа. Такі приклади є.

Зворотний зв'язок

У проєкті є два канали зворотного зв'язку. Члени команди самі періодично дзвонять підопічним, запитують, як у них справи. Бувають випадки, коли волонтер перестає дзвонити, а літня людина соромиться нагадати про себе, думає, що набридла. Оператори зворотного дзвінка знімають проблему. Те саме з волонтерами – з ними спілкуються координатори.

Дмитро Шевчук розповідає, що реакції у їхніх підопічних різні: від захоплення до нейтральних. Багато залежить від самого волонтера, його мотивації та вміння спілкуватися. У проєкті можуть лише трохи коригувати процес. Люди дзвонять на гарячу лінію і кажуть: «Передайте всім, хто робить проєкт, - ви робите важливу справу, це спілкування важливе для мене».

- Одна жінка була в глибокій ізоляції: поховала чоловіка багато років тому, всі подруги пішли з життя, сина поховала, близьких не лишилося... Вона була серед перших, хто до нас звернувся. Тоді команда була маленькою. Видали «бабусі» одну дівчину, а потім і другу, як вона просила. Пізніше запитав, чи потрібно їй щось купити, вона попросила стільчика у ванну, щоб було зручно митися. Знайшов і купив цей стілець. Вона дзвонила, плакала і говорила: "Ви дали мені Юлю, потім Віку… Вони дзвонять, ви мені подарували стільчик. Після смерті чоловіка за 8-10 років ніхто про мене не думав, подарунків не дарував". Поки є такі люди, ми готові робити цей проєкт.

За словами Дмитра, дзвонять переважно жінки. Літні чоловіки рідше звертаються. Залишають повідомлення на гарячій лінії або передають через волонтерів подяки. Суворої статистики в проєкті не ведуть, але в командному чаті є окрема сторінка, де фіксують різні історії: подяки, хто з ким об'єднаний, у кого якісь зміни в житті - щоб бачити динаміку.

- Самотні люди прямо говорять про свою самотність. Усі дзвінки фіксуються. Ми часто чуємо: "Мені погано, я самотня, дайте когось для спілкування".

Інший тип – люди в емоційному безвиході. Їм важко, вони в стані, близькому до депресії. Дмитро каже: якщо вони розуміють, що людина має психологічну проблему, волонтера не підключають - вони не психологи, можна нашкодити. Таких людей намагаються направити на спеціалізовані гарячі лінії психологічної підтримки.

Основні запити: самотність, потреба поговорити, бути почутим. Прохання про матеріальну допомогу або медикаменти. Знайомство для романтичних відносин. Ми орієнтуємось на перший пункт. Наша цільова аудиторія – люди похилого віку. Але якщо зателефонує людина 55 років, ми їй не відмовимо.

Волонтерів, за словами засновника проєкту, є досить багато. Наразі, згідно із заповненими анкетами, - близько 280 осіб. А літніх підопічних – менше. Але не всі, хто звертається, потрапляють до цільової аудиторії. Приблизно 30% – це запити на матеріальну допомогу чи знайомства.

– Волонтерів багато, але їх все одно не вистачає на всіх самотніх. Є люди за кордоном, які хочуть допомогти українцям, готові спілкуватися 30-40 хвилин на тиждень. Але є нюанс із роумінгом – дзвінки з-за кордону можуть коштувати 200–300 гривень на місяць. Тому нам більше потрібні волонтери з України чи ті, хто готовий покривати такі витрати. Ми намагаємося балансувати: якщо багато волонтерів – активізуємо залучення людей похилого віку. Якщо багато одиноких – посилюємо набір волонтерів.

Раніше для Дмитра Шевчука та його однодумців було важливо об'єднати якнайбільше людей – досягти тисячі об'єднань. Але зараз для проєкту важливо привернути увагу суспільства до проблеми самотності. Щоб люди самі помічали одиноких поряд і ставили собі за мету спілкуватися регулярно і таким чином змінювати якість життя самотньої людини.