"Вважаю, що вчинив правильно": історія бійця, який залишився сам на позиції під Торецьком

Йому 27 років, але за плечима – 8 років служби у лавах Сил оборони України. Попереду – тривала реабілітація після поранення, якого боєць зазнав на Донбасі.

Богдан Басистий – навідник 101-ї окремої бригади охорони. До 2025 року був у Силах логістики, а минулої зими потрапив у бойовий підрозділ, з яким вирушив на Донеччину.

Під час одного з виходів Богдан залишився на позиціях сам – бойові товариші просто втекли. Боєць залишився, дочекався підкріплення і ще понад місяць тримав рубежі з новими побратимами.

Зараз Богдан Басистий – перший у своїй бригаді, хто представлений до нагородження званням "Герой України".

Ми мали нагоду поспілкуватися з бійцем. Як починався військовий шлях Богдана, чому він вирішив залишитися і тримати позицію самостійно та що було далі – читайте у матеріалі 24 Каналу.

Як і чому Богдан вирішив стати військовим

В армії зараз є різні люди – хтось полишив цивільне життя добровільно, хтось ні. Проте є багато тих, хто ніколи й не думав про кар’єру професійного військового. Однак Богдан Басистий якраз з тих, хто ще з юності хотів пов’язати своє життя саме з військом.

Тому спершу Богдан вступив до Чернігівського ліцею з посиленою військовою підготовкою, а згодом – до Військового коледжу сержантського складу Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного у Львові.

Богдан Басистий / Фото надане 24 Каналу

Хлопець каже, що його рішення батьки підтримували, хоча він не з тих, у кого військова кар’єра – то родинна справа. Богдан – перший у своїй сім’ї, хто вирішив стати професійним бійцем. А ще зізнається, що крім мрії були й інші причини. Як каже сам Богдан – він із малозабезпеченої родини, тому його вибір не створював тиску на батьків і потребу пошуку грошей на навчання.

Вступити в коледж сержантського складу було досить економним рішенням – одягають, годують. Я був повністю незалежним від фінансів родини, бо мене забезпечував коледж. Тобто армію я свого часу обрав і, зокрема, з економічних причин,
– пояснює воїн.

По закінченні коледжу Богдан долучився до Сил логістики, де його і застало повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року.

"Був новий досвід": як пройшли перші бойові виходи бійця

Після того, як росіяни почали велику війну проти України, Богдан продовжував виконувати завдання в Силах логістики. Однак минулої зими боєць опинився у бойовому підрозділі на посаді навідника. Богдан добровільно вирішив долучитися до 101-ї ОБрО.

Хлопець зізнається, що достеменно пригадати свій перший бойовий вихід, який відбувся на позиціях на Донеччині, пригадати уже й не може. Однак пам’ятає, що відчуття були незвичні.

Не пам’ятаю, що я відчував під час першого виходу, але це було дуже цікаво, то був новий досвід,
– каже Богдан.

Позиція на Донбасі / Фото надане 24 Каналу

На щастя, перший вихід був успішним. Другий – теж. А ось на третьому Богдан на позиціях на Торецькому напрямку залишився сам. І після цього він опинився у госпіталі й дотепер перебуває на лікуванні.

"Паніка була зайвою": як Богдан залишився сам на позиціях

На третій вихід Богдан і ще двоє його бойових товаришів вирушили разом. Вони зайняли визначену позицію, яка, як каже сам боєць, була відносно безпечною, бо про її розташування ворогу не було відомо.

Однак від суміжних підрозділів по рації бійці отримували жахливі новини – росіяни атакували, не жаліючи ні сил, ні засобів. Згодом боєць залишився на позиції сам. І навіть попри це Богдан вирішив продовжувати тримати позицію.

Я залишився сам і вважаю, що вчинив правильно. У той момент розташування нашої точки ворогу було невідоме, тому відносно ми були в безпеці – паніка була зайвою. Пів дня я був на позиції сам,
– згадує воїн.

Богдан Басистий / Фото надане 24 Каналу

Згодом до Богдана прибуло підкріплення. І разом з побратимами він провів на тій позиції ще місяць, протягом якого росіяни часто атакували. Зокрема використовували тактику малих піхотних груп, коли росіяни ішли по двоє, а їхній маршрут коригували розвідувальними БпЛА.

Одного разу, як згадує боєць, дуже допомогла "Баба Яга" – бомбер ліквідував одного окупанта, інший з переляку втік у посадку. Там його і взяли у полон. Загарбник виявився іноземним найманцем.

Богдан і полонений загарбник / Фото надане 24 Каналу

Хоча, як пояснює боєць, зазвичай у росіян на тій ділянці, де він був з побратимами, була інша тактика. Вони спершу намагалися виявити позицію, потім крили її з усього, що мали, а тоді штурмували.

Зазвичай вони тримаються на безпечній відстані та стріляють куди попало. Мета наступна – вони хочуть, щоб ми стріляли у відповідь, аби виявити розташування наших позицій. Їм не важливо влучити, а важливо отримати бодай якусь реакцію,
– каже Богдан.

І, на жаль, часто це працює. Після тривалих обстрілів хтось психологічно не витримує і реагує, наприклад, вогнем у відповідь.

"Евакуація була майже миттєва": про поранення і втрату руки

Через понад місяць після перебування на позиції росіяни знову атакували наших бійців – запустили туди FPV-дрони. Один із них вибухнув біля Богдана, а уламок відсік частину руки.

Евакуація зараз є критично важливим питанням на фронті, бо її ускладнює активність дронів. Однак Богдан каже, що йому пощастило, бо його вдалося витягнути з позиції за 2 години.

У нас в бригаді з евакуацією все дуже добре і швидко, майже миттєво. І я справді вдячний за таку організацію, бо мене дуже швидко евакуювали,
– каже боєць.

Після того, як йому надали першу допомогу, Богдана зі стабілізаційного пункту відправили до госпіталю. Почався довгий час лікування і реабілітації.

Богдан після поранення / Фото надане 24 Каналу

"Головне – вилікуватися": про плани та звання "Героя України"

Опісля третього виходу Богдана на позиції та всього, що там трапилося, командування вирішило подати його на звання "Героя України". Таким чином він став першим у своїй бригаді, хто відзначений нагородою.

Проте її боєць досі не отримав і каже, що ще не знає, що відчуває з цього приводу.

"Не знаю, як до цього ставлюсь. Треба спершу отримати й це відчути, тоді вже знатиму, як це", – каже Богдан.

Зараз пріоритет для воїна – реабілітація та лікування. Богдан стоїть у черзі на протез лівої руки. Спершу його мають виготовити, а тоді він має навчитися ним користуватися та звикати до нього.

Я поки що в черзі на протезування. Поки його зроблять, поки буду пристосовуватися – то мине багато часу. Про плани поки не думав, бо головне – вилікуватися,
– каже Богдан.

Тому, як каже Богдан, зараз йому не до думок про майбутнє. Проте воїн все одно хоче залишатися у війську, якщо така нагода буде.

Я вже майже 8 років на службі й до пенсії відносно недалеко, то якби була можливість залишатися на службі – я скористаюся нею,
– каже боєць.

До речі, батько Богдана після початку повномасштабного вторгнення також потрапив до війська. Зараз він кухар в одній із бригад Сил оборони, тож син тепер підтримує батька, який продовжує служити у війську.