Ай-яй-яй, нам ріжуть кабель. І що робити?

Примітка редакції. На війні без зв’язку ніяк, у мирному житті зв’язок — основа заробітку. Що ж будуть різати росіяни та китайці? Є ідеї?

У світі зростає усвідомлення того, наскільки беззахисна критично важлива підводна інфраструктура. Втім, державні та регіональні заходи реагування значно різняться за амбіціями й масштабами.

2025 року Федеральна комісія зі зв’язку США зробила більш суворими правила щодо гарантування безпеки місць прокладання кабелів. Вони стосувались випадків, де підводні кабелі досягають берега. Та це були не єдині американські ідеї.

Американські спроби

Конгрес США підготував відповідні законопроєкти. Зокрема, закон про контроль над підводними кабелями — він має запобігти придбанню іноземними супротивниками предметів, необхідних для протягування, обслуговування або експлуатації підводних кабельних проектів.

Ще у Конгресі представили закон про ініціативу щодо стійкості підводних кабелів Тайваню. Він зобов’язує уряд США співпрацювати з островом та його партнерами, аби поліпшити моніторинг і налагодити швидке реагування й координацію задля посилення безпеки підводних комунікаційних кабелів Тайваню.

Реакція Європи є найбільш просунутою на регіональному рівні. Євросоюз ухвалив план дій, що визначає заходи стосовно запобігання, стримування, виявлення та реагування на дії, спрямовані проти підводних кабелів, а також для усунення будь-яких пошкоджень.

План сприяє використанню технології наукового моніторингу і надійних телекомунікацій (SMART). Вона оснащує кабелі передачі даних датчиками, хоча її застосування залишається обмеженим. Процес гальмують побоювання, що датчики може «прослухати» ворог.

НАТО створило координаційну групу та морський центр, присвячені безпеці підводної інфраструктури. Ще Альянс посилив повітряне і морське патрулювання у Північному та Балтійському морях і започаткував такі ініціативи, як HEIST, для виявлення пошкоджень кабелів та перенаправлення даних через супутники.

Що собі думає Азія?

В Азії регіональна співпраця щодо безпеки підводних кабелів залишається відносно новою темою, хоча й розвивається. Донедавна Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) розглядала критично важливу підводну інфраструктуру крізь економічну, а не безпекову призму. Вона лише видала рекомендації щодо оптимізації дозволів на роботу з кабелями та створила робочу групу для координації технічного обслуговування.

Цей підхід почав змінюватися в жовтні. Тоді міністри оборони АСЕАН ухвалили принципи оборонної співпраці щодо захисту критично важливої підводної інфраструктури.

На глобальному рівні набирає обертів спільна заява щодо безпеки і стійкості підводних кабелів зв’язку та передачі даних. Її оприлюднили в Нью-Йорку під час Генеральної Асамблеї ООН 2024 року. Спочатку її схвалили 15 країн та ЄС. Згодом кількість держав, що її підтримали, зросла до понад 30, включаючи всі країни «Великої сімки» та всі держави Північної та Балтійської Європи.

Ці принципи не є обов’язковими, але встановлюють певні норми. Наприклад, пріоритет «безпечних та перевірених» ланцюгів поставок, що фактично виключає постачальників із високим рівнем ризику. Або сприяння «різноманітності маршрутів» для зменшення ризиків.

Національні, регіональні та багатосторонні зусилля є важливими. Однак світу досі бракує систем на міжнародному рівні для постійного моніторингу загроз й обміну розвідувальними даними, а також спільних протоколів для спільних розслідувань, визначення винних у інцидентах і скоординованих політичних дій.

Геополітична фрагментація тільки зростає. Міжнародні регулярні навчання для відпрацювання кризових процедур посилили б стримування, як і механізми пришвидшення видачі дозволів та ремонтних робіт. Але потрібно вносити зміни до міжнародного правового й інституційного режиму.

Звісно, ситуацію покращила б комплексна глобальна архітектура, що поєднує міжнародне право, інституції та операції. Це дійсно зміцнило б «підводний» порядок, заснований на правилах. І тут Штати мали б найбільшу користь від такої архітектури: їхня економіка і безпека залежать від розгалужених мереж передачі даних, їхні союзники значною мірою покладаються на кабелі передачі даних та електропередач, а їхні супротивники використовують прогалини в праві.

Це вже не дошка обох гравців

Деякі стратеги виступають за збереження правової неоднозначності, щоб США могли відповісти тим самим. Але такий підхід нормалізує взаємні напади та підриває світовий порядок, який підтримує інтереси США.

Примітка редакції. Здається, автор оригінальної статті не розуміє, що світовий порядок уже впав у всіх вимірах. І, власне, попередня частина тексту це чудово пояснювала.

Реалізація такої архітектури вимагатиме сталого лідерства для узгодження зусиль національного, регіонального, міжнародного та приватного секторів. Штати мають усі можливості відігравати сприятливу роль у побудові більш узгодженої архітектури безпеки морського дна. На внутрішньому рівні це означатиме гарантування стратегічного керівництва щодо безпеки та стійкості підводних кабелів.

Доведеться ставитись до підводних кабелів саме як до стратегічної інфраструктури, а не лише до комерційних активів. Це означає узгодження оборонних, дипломатичних, комерційних та регуляторних цілей, а також координацію між відомствами. На зовнішньому рівні це включатиме співпрацю для об’єднання державних та регіональних заходів у більш інтегровану систему, навіть якщо Штати залишаються поза Конвенцією ООН із морського права.

Чи вирішить Вашингтон проявити лідерство — зрештою, залежатиме від політичної волі. На оперативному рівні ця архітектура вимагатиме тіснішої координації спільних патрулів у критично важливих підводних кабельних коридорах, у тому числі в Південнокитайському морі та Лусонській протоці. Вона вимагатиме консенсусу щодо процедур ремонту кабелів — зокрема, щодо пришвидшеного видання дозволів та координації між органами влади під час інцидентів.

Більшість міжнародних підводних кабелів перебувають у приватній власності та експлуатуються відповідно. Часто це працює через консорціуми, що включають телекомунікаційні компанії та постачальників хмарних послуг. І знову ж, тут партнерство держави та приватного сектору є надзвичайно важливим.

Не існує постійного державно-приватного партнерства, орієнтованого на безпеку. Але спеціально для підводних кабелів держави можуть адаптувати моделі для посилення стійкості наземних телекомунікацій та для повідомлення про кіберінциденти. Стане легше, коли запрацюють спільні системи інформування про загрози, інциденти та надзвичайні ситуації.

Наразі аномалії зазвичай виявляються операторами. Повідомлення ті відправляють лише на добровільній основі, без єдиної правової рамки для певної підозрілої активності. Коли слід повідомляти органи влади? Як інформація має поширюватися через кордони? Тут потрібні більш чіткі правила обміну інформацією. Тільки так можна якомога раніше виявляти перешкоди та спостерігати, що саме впливає на підводні кабельні системи.

Далі буде.