Пенсії в Україні по-новому: хто може залишитися без виплат і що робити

Хто в Україні може залишитися без пенсій / © ТСН.ua

В Україні триває пенсійна реформа, в рамках якої щороку зростає страховий стаж, тобто період, за який роботодавець або сам працівник сплачував внески до Пенсійного фонду України (ПФУ). Простіше кажучи, людина працювала легально і отримувала зарплату офіційно, а не "в конверті". І на цю зарплату нараховувався єдиний соціальний внесок (ЄСВ, 22% від зарплати), який дає право після досягнення пенсійного віку отримувати пенсію — довічну виплату із «спільного казана».

Нагадаємо: з 2026 року для виходу на пенсію в 60 років як чоловікам, так і жінкам, страховий стаж має бути не менше 33 років, на рік більше, ніж у 2025 році. У 2027 році стаж зросте ще на рік, а у 2028-му дійде до 35 років і його зростання припиниться.

Група ризику-1: «Покоління Х»

«Поколінням Х» демографи називають тих, хто народилися у 1965–1980 роках. За оцінками фахівців, якщо нинішні 45–50-річні ще мають шанс вийти на пенсію в 60 років, то серед на 10 років старших таких буде через одного. На сьогодні кожен сьомий українець, який досягає 60-річчя, вже стикається з відмовою у призначенні пенсії через брак стажу. Для тих, кому 60 виповниться у 2028 році, ця пропорція може зрости до «кожен другий», в абсолютних цифрах це сотні тисяч людей.

Чому саме це покоління під ударом?

Причина перша: «тіньові» 90-ті. Початок активної трудової діяльності тодішніх 20–25 річних припав на 1990-ті роки, коли багато хто працював неофіційно, на ринках або за кордоном без сплати внесків. Немало з них і надалі воліли заробляти більше, але без оформлення (бо роботодавець економив на ЄСВ), ніж менше, зате з записом у трудовій книжці і сплатою ЄСВ.

Причина друга: реформа 2004 року. До 2004 року стаж рахувався за записами в трудовій книжці (трудовий стаж), а після — лише за сплатою внесків (страховий стаж). Багато хто втратив по 10–15 років через недобросовісних роботодавців.

Причина третя: вплив війни. Починаючи з 2014-го і особливо з 2022 року, багато людей втратили роботу, опинилися в окупації або за кордоном, що перервало накопичення стажу. Хтось виживає на соціальну допомогу, хтось працює неофіційно, особливо якщо вік передпенсійний, а затребуваного фаху за плечима нема.

Що робити «іксам»?

Що робити, коли по факту трудилися все життя, а стажу не вистачає? На жаль, важко порадити таким людям щось путнє.

Якщо ви досягли 60 років, але вам бракує стажу для виходу на пенсію, є кілька варіантів:

Допрацювати. Продовжити працювати офіційно до досягнення необхідного стажу або до 63 чи 65 років. Щоб оформити пенсію у 63 роки, наразі потрібно мати не менше 23 років страхового стажу, у 65 років — не менше 15 років стажу. У 2027 і 2028 роках для 63-річних мінімальний стаж має бути відповідно 24 і 25 років, для 65-річних залишиться 15 років.
Докупити стаж. Добровільно сплатити внески за попередні періоди. Розрахунки показують: це вигідно, якщо для виходу на пенсію у 63 роки бракує від кількох місяців до року стажу. Ціна стажу прив’язана до мінімальної зарплати і ЄСВ. У 2026 році поточна купівля стажу коштує 1902 грн за місяць, бо зросла мінімальна зарплата. Місяць стажу за попередній час коштує вдвічі більше. Якщо, припустимо, не вистачає одного року стажу, то розрахунки показують: наразі купити рік стажу за 45648 грн (1902×2×12) і вийти на пенсію у 63 роки, вигідніше, ніж не купити і чекати пенсії ще два роки, до 65 років. Навіть при мінімальній пенсії у 2595 грн втрати за 24 місяці очікування становитимуть 62280 грн. Витрати окупляться за 16 місяців.
Чекати соціальної допомоги. Якщо у 65 років стажу менше 15 років, пенсія не призначається, але можна претендувати на державну базову соціальну допомогу, яка залежить від сукупного доходу сім’ї. З 2026 року така допомога становить 4500 грн, але, наприклад, для 65-річного зі стажем менше 10 років вона буде лише 2385 грн.

Група ризику-2: Трудові та інші мігранти

Не секрет, що немало українців і до війни працювали за кордоном. Мешканці перш за все західних та південних регіонів трудились у Європі, мешканці сходу — в росії. Їх дещо зневажливо називали заробітчанами, а офіційно — трудовими мігрантами. Картина працевлаштування була строката. В РФ — переважно офіційно і на висококваліфікованих посадах: буровики, водії-далекобійники, будівельники по євроремонтах тощо. На заході, перш за все у Польщі, це була сезонна робота, часто без оформлення: збирання «трускавки» (полуниці) або низько кваліфікована робота покоївки, доглядачки за хворими тощо.

Динаміка трудової міграції докорінно змінилася з 2022 року. «Циклічна» міграція (приїхали на 3 місяці — поїхали) стала стаціонарною. За офіційними дані соціальних служб європейських країн, на початок 2026 року у Євросоюзі офіційно працевлаштовані та сплачують внески до місцевих пенсійних фондів 1,8–2 млн українців з загальної кількості мігрантів у 4,5 млн осіб, тобто 45%. Враховуючи, що експерти з міграції оцінюють кількість працездатних дорослих українців у 3 млн осіб, ще 0,5–0,7 млн працюють неофіційно, решта, близько 2 млн людей, включаючи дітей і пенсіонерів, живуть на соціальну допомогу.

Ці 2 мільйони офіційно влаштованих не сплачують ЄСВ в український бюджет, але, завдяки міжнародним угодам, роки офіційної роботи не пропадуть. Ті ж, хто працюють за кордоном за зарплату "в конверті", нічим не відрізняються від таких же нелегалів в Україні, і страховий стаж їм не нараховується. Те ж саме можна сказати і щодо працездатних отримувачів соціальної допомоги в країнах ЄС.

Пенсія на «дві кишені»

Україна має такі типи міжнародних угод щодо пенсійного забезпечення. Від того, у якій країні ви працюєте, залежить, хто саме і як буде платити вам гроші.

Пропорційний принцип (Пенсія "на дві кишені").

Це найбільш сучасний і вигідний варіант. По досягненні пенсійного віку пенсіонер отримає дві окремі виплати. Україна платить за стаж, здобутий тут, а інша держава — за стаж, здобутий у неї. Список країн, які підтримують даний принцип: Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія, Литва, Латвія, Естонія, Іспанія, Португалія.

Як це працює. Припустимо, 60-річний громадянин України відпрацював 25 років в Україні та 10 років у Польщі. Він подає документи до ПФУ. Той обмінюється даними з польським «колегою» ZUS. У результаті українська пенсія за 25 років нараховується в гривнях на українську картку, а польська пенсія у злотих чи євро — на інший рахунок або через спеціальні перекази.

Територіальний принцип (Пенсія за місцем проживання).

Витрати на пенсію бере на себе та держава, у якій ви постійно проживаєте на момент виходу на пенсію. Стаж обох країн просто підсумовується. Список країн: Угорщина, Румунія, Азербайджан, Грузія, Молдова, Монголія.

Як це працює. Якщо ви проживаєте в Румунії, вона нарахує пенсію за своїми законами, врахувавши всі роки роботи в Україні як свій власний стаж. Якщо пенсіонер повернеться жити в Україну — платити буде Україна, враховуючи румунський стаж.

Україна враховує офіційний стаж, набутий у будь-якій країні світу (крім рф та Білорусі), для того, щоб визначити, чи має право пошукач пенсії право отримувати її з 60 років. Та, наприклад, з такими країнами, як США, Канада, Німеччина, Італія Україна не має повноцінних пенсійних угод. Стаж роботи там допоможе лише отримати право вийти на пенсію в Україні у 60 років, щоб не чекати до 65, але фінансово ці роки українську пенсію не збільшать. Тобто стаж зарахують як «час роботи», а не як «високий заробіток».

Щоб іноземні роки роботи не «зникли», потрібні документи з країни перебування: трудовий договір або контракт, довідка про сплату соціальних внесків (аналог нашого ЄСВ), виписка з іноземного реєстру соціального страхування. Якщо отримати документи складно, це можна зробити через ПФУ. Його працівники надішлють офіційний запит до іноземної установи через Міністерство закордонних справ.

Добровільні внески («Пенсія в „Дії“)

Якщо ви працюєте за кордоном, але хочете, щоб ваша майбутня українська пенсія була вищою, ви можете самостійно сплачувати добровільні внески в Україні через застосунок «Дія» чи вебпортал ПФУ. Мінімальний платіж на 2026 рік — 1 902 грн на місяць. Кожен такий платіж додає повний місяць страхового стажу та збільшує базу для розрахунку майбутніх виплат.