Пауза перед штурмом? Ворог накопичує сили під Костянтинівкою

Сьогодні ми повертаємося до Константинівського напрямку, де ситуація залишається досить складною й актуальною.

1. Загальна оперативно-тактична ситуація

Ворог продовжує наступальну операцію силами двох тактичних груп (ТГр) «Дзержинск» і «Бахмут», що складаються з частин та з’єднань загальновійськових армій (ЗВА) та армійського корпусу (АК) угрупувань військ (УВ) «Юг» і «Центр», з метою захоплення району агломерації Константинівка-Дружківка та виходу на ближні підступи до Краматорська з півдня та південного сходу.

Наразі командування противника зосереджує основні зусилля в смузі свого 3-го АК (на лівому фланзі ТГр «Бахмут»), по загальній дирекції Біла Гора – Костянтинівка та у смузі 8-ї ЗВА (у центрі та на правому фланзі ТГр «Дзержинск», по обидва боки Клебан-Бицького водосховища) по загальній дирекції Яблунівка – Іллінка та Торецьк – Плещіївка.

2. Склад сил і засобів противника

ТГр «Дзержинск» діє як цілий конгломерат сил і засобів, складаний одночасно з частин й з’єднань зразу 5-и загальновійськових армій, одного армійського корпусу, що входять до складу 3-х різних угрупувань військ противника. Він зосереджений і розгорнутий для наступу на Костянтинівку саме з півдня та південного сходу, зокрема:

• 4-та окрема мотострілецька бригада (омсбр) та 1194-й мотострілецький полк (мсп) – 3-а ЗВА (УВ «Юг»);
• 103-й мсп 150-ї мотострілецької дивізії (мсд), 10-й танковий полк (тп) 20-ї мсд – усі з 8-ї ЗВA (УВ «Юг»);
• 78-й мсп 42-ї мсд – 58-ма ЗВА (УВ «Днепр»);
• 54-й мсп 6-ї мотострілецької дивізії – 3-го АК (УВ «Юг»);
• 1219-й, 1436-й, 1465-й мсп – усі з 51-ї ЗВА (УВ «Центр»);
• 77-й окремий мотострілецький полк (омсп), сформований з в\сл російської 7-ї військової бази (ВБ), Абхазія – 49-а ЗВА (УВ «Днепр»);
• 20-й і 155-й «зведені» мсп, сформовані з військових підрозділів інших родів і видів військ, окрім сухопутних (наприклад, 155-й мсп – укомплектований переважно «спецназом» Тихоокеанського флоту/ТОФ-у);
• до трьох окремих батальйонів типу «БАРС» («боевой армейский резерв страны»), придані передовим мсп, що наступають на Костянтинівку.

У свою чергу, ТГр «Бахмут» діє лише частиною сил у напрямку Костянтинівки на суміжному до смуги 8-й ЗВА своєму фланзі, переважно силами 3-го армійського корпусу (АК), зокрема:

• 72-га омсбр;
• 1008-й, 1307-й, 1442-й мсп «мобілізаційного резерву» (МР). Очевидно, що вони підпорядковані командуванню 6-ї мсд 3-го армійського корпусу;
• 89-й танковий полк тієї ж 6-ї мсд 3-го АК.

Крім того, 3-й армійський корпус противника, за напрямком Часів Яр – Костянтинівка, ймовірно, діє основними силами 70-ї мсд 18-ї ЗВА – УВ «Днепр», яка була перегрупована сюди для заміни 98-ї повітряно-десантної дивізії (пдд) наприкінці минулого 2025 року.

3. Поточні цілі та завдання військ противника на цьому напрямку

Загальна оперативна мета російських військ, що діють у напрямку Костянтинівки, очевидно, як я писав раніше, – захопити всю агломерацію Костянтинівка-Дружківка та вийти з півдня і південного сходу на ближні підступи до Краматорська.

Ймовірно, російське командування планувало її реалізацію методом послідовного та поетапного охоплення цієї агломерації – спочатку «малого» (тобто власне Костянтинівка), а потім «ширшого» (тобто включно із взяттям Дружківки). Що, звісно, за замовчуванням означає розгром угрупування українських військ, що протистоїть російським військам УВ «Юг» і «Центр». Наразі, очевидно, російське командування переважно зосереджене саме на «малому» етапі цього плану, тобто має на меті захоплення Костянтинівки.

У рамках цього завдання командування противника, ймовірно, передбачає наступні дії силами своїх тактичних груп «Дзержинск» і «Бахмут»:

• ТГр «Дзержинськ» (очевидно, є основною в діях проти всього Костянтинівського району оборони ЗСУ) має безпосереднє завдання – досягти рубежу Степанівка – Бересток (із захопленням обох населених пунктів), подальшоу – вийти на рубіж Довга Балка – Іллїнівка і захопити всю західну частину Костянтинівки вздовж західного берега річки Кривий Торець.
• Вирішення цих завдань передбачає проведення атакуючих/штурмових дій вищезазначеними силами та засобами зі складу ТГр «Дзержинск» у наступних напрямках: Яблунівка – Степанівка, Яблунівка, Олександро-Калинове – Бересток, Пліщіївка – Бересток.
• У свою чергу, ТГр «Бахмут» має своїм нагальним завданням – подальшу консолідацію в південно-східній частині Костянтинівки, а також вихід до східної частини міста та її захоплення. У подальшому, очевидно, планується просування її передових підрозділів у північні та північно-західні райони міста та досягнення рубежу Іжевка – Віролюбівка, діючи вздовж східного берега річки Кривий Торець.
• У цьому сенсі передові (штурмові) підрозділи цієї ТГр противника, ймовірно, продовжать атаки/штурми у напрямках Олександро-Шультине – Костянтинівка та Предтечине – Костянтинівка.

Також не виключається різка активація підрозділів противника у смузі його 70-ї мотострілецької дивізії (район Часів Яру і на північ від нього) у напрямку Калинівка – Віролюбівки в момент прориву підрозділів противника до східної частини Костянтинівки. А далі – у напрямку Куртівки та Дружківки.

4. Поточна ситуація

На передових позиціях підрозділів російських військ, що діють у напрямку Костянтинівки, їхнє командування продовжує накопичувати штурмову піхоту, готуючись до фази інтенсифікації «інфільтрації», а також до продовження загального наступу. Наприклад, фіксується накопичення штурмової піхоти у передових підрозділах 4-ї омсбр, 1436-го мсп, 103-го мсп та 20-го «зведеного» мсп.

Водночас командування російських військ у вищезазначених напрямках не припиняє проведення регулярних атакуючих/штурмових дій і намагається «інфільтрувати» свої малі піхотні групи у міжпозиційний простір бойових порядків частин і підрозділів ЗСУ, що обороняються на цьому напрямку.

Однак слід зазначити, що ці дії проводяться ним досить обмеженими силами (зазвичай силами 2-3 в\сл у групі), і тому, в переважній більшості випадків, такі спроби стають безрезультатними для ворога. Він досягає успіху лише тоді, коли просування його малих піхотних груп залишається непоміченим і тому стає прихованим.

Протягом крайньої доби противник здійснив наступні штурмові дії:

• У напрямках Яблунівка – Іллінівка, Яблунівка – Бересток штурмові групи 1436-го мсп противника зробили щонайменше дві спроби атакувати передові позиції ЗСУ з очевидною метою зайняти позиції на домінуючих висотах (на північний схід від Яблунівки). Спроби виявились марними, в одній з них була знищена вся атакуюча група – двоє російських солдатів, з яких вона складалася, були вбиті.
• У напрямках Олександро-Шультине – Іванопілля, Диліївка – Плещіївка та Щербинівка – Плещіївка передові штурмові групи 103-го мсп 150-ї мсд ворога також атакували щонайменше 5 разів. Все було марно.
• У смузі 3-го АК передові підрозділи противника знову намагалися посилитися в південно-східній частині Костянтинівки завдяки переміщенню своїх піхотних груп як через так званий район «Дачі» (південно-східні околиці Костянтинівки), так і з боку Предтечине вздовж (південніше) дороги до Бахмута. Схоже, ніхто з них так й не дістався до Костянтинівки.
• Ворог також атакував у районі Часів Яру (смуга 70-ї мсд). Однак цього разу його спроби просунутись на північний захід від міста, на відміну від аналогічних дій тиждень тому, були невдалими.

5. Висновки

Ситуація на Костянтинівському напрямку залишається досить складною, хоча масштаб і інтенсивність наступальних дій противника явно мінімальні. Можливо, це пов'язано з погодними умовами, а можливо, через відсутність (нестачу) у нього штурмової піхоти на цьому напрямку.

Хоча, повторюю, противник активно намагається її накопичити (на деяких ключових передових позиціях вже зафіксовані піхотні штурмові групи противника з 20-25 в\сл, як на сучасні умови, то це є досить значним покажчиком), а також предмети МТЗ, необхідні для її подальшого просування та консолідації.

Однак цей процес ворога на Костянтинівському напрямку явно дуже повільний, хоча й постійний. Групи з 2-3-4 «туловищ» вперто і майже постійно (тобто цілодобово) пруться на свої передні позиції, намагаючись непомітно прослизнути, і поступово там накопичуватись. Потім «парами» вони намагаються «накатити» на наші передові позиції. Більше того, командування російськими військами прагне підтримувати потік цих атакуючих «парочек» у безперервному режимі, фактично, таким чином, виснажуючи нашу оборону.

Головна проблема полягає в тому, що й у нас також 1-2 бійці на переважній більшості передових позицій (я не перебільшую), причому, в «надзвичайно розтягнутих по фронту бойових порядках», рідко коли їх – 3-4. Очевидно, що в таких умовах, коли ворог постійно намагається пройти поміж наших позицій своїми «двійками» (у будь-який час доби і у будь-яку погоду), рано чи пізно йому вдається цього десь досягти.

Добре, якщо ці «інфільтранти» ідентифікуються вчасно (хоч і в певній тактичній глибині нашої оборони), але також трапляються випадки, коли слідом за такими успішно прониклими просувається непомітно все більше «тіл», доки їх не стає критично багато в тилу та на флангах наших позицій й вони не починають їх атакувати. Саме тоді починається «найцікавіше».

Загальна ситуація на Костянтинівському напрямку, на мою думку, характеризується одним об'ємним терміном – «напередодні». Наразі ворог ще не здатен кинути «на місто» значні сили, у переносному сенсі йому доводиться покладатися, скажімо так, на «точкове проникнення», здійснене на чутливих ділянках і напрямках. Однак це не означає, що так триватиме вічно.

Так, зараз на Костянтинівку суне, у переносному сенсі, «мішанина» російських частин і з’єднань різної етимології – від тихоокеанських «спецназів» до абхазьких «курортників». Координація та встановлення взаємодії між ними – дуже складне завдання. І так, тут фактично, діють тактичні групи російських військ, сформовані за «залишковим» принципі (це стосується ТГр «Бахмут» у значно меншій мірі, ніж ТГр «Дзержинск»).

І все ж, навіть у таких умовах, противник зміг створити дуже явну загрозу подвійного охоплення агломерації Дружківка-Костянтинівка і, крім того, «зачепитися» за південно-східну частину самої Костянтинівки. Іншими словами, створити достатньо зручні «вихідні» умови та позиції для початку захоплення всієї агломерації.

Тому я не думаю, що всі ці нюанси залишаться непоміченими російським командуванням на оперативно-стратегічному рівні. І тоді ситуація в цьому напрямку може змінитися найрадикальнішим чином (насамперед щодо прискорення її розвитку, а також масштабування) і, очевидно, не на краще для ЗСУ. У цьому випадку оптимізація бойового командування та контролю військ, а також поява й формування оперативних і стратегічних резервів ворога на цьому напрямку стане питанням найближчого майбутнього.

Справа не стільки у політичному та пропагандистському значенні захоплення Костянтинівки (хоча й не без цього), скільки в можливості для російського командування та його військово-політичного керівництва досягти досить значного результату відносно швидко і відносно «дешево», адже саме на Костянтинівському напрямку значна частина «попередньої» роботи ВЖЕ виконана російськими військами.