Трамп серйозно підвів Іран: чи досі реально скинути режим аятол

Доктор економічних наук, голова Adventer Group Андрій Длігач в ефірі 24 Каналу пояснив, що Дональд Трамп у якийсь момент дав задню. Він зазначив, що без підтримки ззовні тиснути на режим аятол буде важче, хоча сама точка неповернення, за його словами, уже пройдена.

Чому Трамп відступив від жорстких заяв щодо Ірану?

У США певний час підвищували градус довкола Ірану і говорили про підтримку протестів. Паралельно звучали натяки на силовий сценарій, але швидкого плану довести справу до результату не було видно. Також стало помітно, що протестам бракує єдиного центру, а для реального тиску США мали б перекидати додаткові сили.

Коли стало ясно, що протестам бракує центру і США не готові швидко дотиснути результат, Трамп фактично дав задню,
– сказав Длігач.

Окремо пролунала версія про прохання партнерів у регіоні не розгойдувати ситуацію до війни. У результаті гучні заяви залишилися словами, а обіцяні кроки так і не стали помітними. Це й створило відчуття, що Іран залишили сам на сам із придушенням протестів.

Трамп різний лише на словах, а на практиці більшість погроз виявляється фейком,
– зазначив Длігач.

Усе впирається в те, чи з'явиться реальна зовнішня підтримка, а не риторика. Без неї режиму простіше триматися страхом, а протестам важче наростити тиск. Саме тому питання про швидке падіння аятол наразі виглядає складнішим.

Чому в Ірані вже пройшли точку неповернення?

Протести в Ірані спалахнули на тлі економічних проблем і, за цією оцінкою, ця хвиля вже не зводиться лише до вуличної активності. Влада почала тиснути на бізнес, який роками намагався триматися осторонь, але тепер дедалі частіше опиняється втягнутим у спротив. З'явилися арешти впливових підприємців, а це означає, що режим уже воює не лише з протестувальниками, а й із частиною економічної опори країни.

Точка неповернення вже пройдена. Почалися арешти бізнесменів,
– підкреслив Длігач.

За його словами, без зовнішньої підтримки і протестувальники, і бізнес змушені будуть діяти жорсткіше, щоб вижити. Це робить протистояння небезпечнішим, але водночас підвищує ставки для влади. Він також висловив сподівання, що арабські країни, Європейський Союз та опозиція в еміграції не відступлять і спробують консолідуватися.

Вони не відмовляться від протесту, від активізації сил, від консолідації. Десятки тисяч загиблих не викличуть достатнього страху й покори, щоб відмовитись від протестів. Події у 2026 році будуть розгортатися активно, і режим в Ірані не переживе 2026-й,
– підсумував Длігач.

Він наголосив, що тепер усе залежить від здатності протестного руху втримати темп і не розсипатися на окремі групи. Без підтримки ззовні цей шлях буде складнішим, але сам конфлікт уже перейшов у фазу, де повернення до старої "нормальності" для режиму не виглядає реальним.

Що відомо про протести в Ірані?

• Верховний керівник Ірану аятола Алі Хаменеї вперше публічно визнав масштаб загибелі людей під час протестів, заявивши про "кілька тисяч" жертв. Відповідальність за загибель він поклав на самих учасників демонстрацій, назвавши їх інструментом США, а також різко розкритикував політику Дональда Трампа.
• У США зберігається невизначеність щодо подальших дій стосовно Ірану. За оцінками експертів, адміністрація Дональда Трампа може уникати прямого втручання, надаючи перевагу дипломатичним каналам і переговорам навіть з авторитарними режимами, попри публічні заяви на підтримку протестів.
• Росія офіційно не реагує на масові протести в Ірані та намагається демонструвати внутрішній аудиторії картину стабільності. Російські медіа поширюють сюжети про нібито нормалізацію життя, уникаючи теми масштабних заворушень, що, на думку аналітиків, пов'язано зі страхом Кремля перед аналогічними сценаріями всередині Росії.
• За оцінками міжнародних ЗМІ та правозахисних організацій, кількість загиблих під час протестів у Ірані може суттєво відрізнятися залежно від джерел. Через блокування інтернету та обмеження доступу до інформації незалежна перевірка даних ускладнена, а оцінки варіюються від сотень до кількох тисяч жертв.