Маямі стане Трампом? Процес перейменувань поглиблює розкол в США

Хоча ідея перейменування самого міста Маямі ніби не обговорюється на офіційному рівні, проте у Флориді триває хвиля перейменувань важливих об’єктів на честь Дональда Трампа. Крім того, ім’я Трампа вже присвоєно новим класам військових кораблів та кільком установам у Вашингтоні. Отже, хоча поки що Маямі залишається Маямі, «трампізація» топоніміки Флориди зараз перебуває у самому розпалі.

У свій другий термін Дональд Трамп проводить активне препарування історії, щоб змінити національну ідентичність США відповідно до свого бачення. Де «альтернативні факти» стають основою створення міфу, який служить його політичному порядку денному. Водночас використовуючи це «специфічне» трактування та історичну пам’ять, як інструмент для зміцнення, обґрунтування та легітимізації своєї політичної стратегії.

Трамп, підкреслив Джонатан Альтер, історик і біограф кількох президентів США, включаючи Джиммі Картера, Барака Обаму та Франкліна Рузвельта, – «не є і ніколи не був дослідником історії, а по суті є реставратором». Альтер описав цього «реставратора» як «політичну фігуру, яка діє на основі політики ностальгії».

«Він не знає економічної історії, він не знає політичної історії. І його ідея щодо 250-річчя [святкування річниці незалежності США 4 липня 2026 року] полягає в тому, щоб використати це як спосіб вшанувати себе», – наголосив Джонатан Альтер. «Ми ще не знаємо точно, як він реалізує на свою користь цю подію, але він точно спробує це зробити».

Продовживши цю думку, можна спробувати спрогнозувати, що Дональд Трамп, який відомий своїми непередбачуваними рішеннями, може підштовхнути підлабузників у своєму оточенні внести пропозицію – перейменувати до 250-річчя Декларації незалежності Сполучених Штатів, одне з американських міст – на Трамп.

Звісно, що Трамп, який, безперечно, вважає себе найкращим президентом США за всю їхню історію, хотів би, щоб назву Трамп отримав Вашингтон. Мовляв, 250 років столицею Америки був Вашингтон, а тепер на наступні 250 років нехай буде Трамп. Адже його заслуга в тому, щоб знову зробити Америку великою, є не меншою від заслуг Джорджа Вашингтона. Часи змінюються, тому настає вдалий момент для того, щоб провести цю історичну зміну.

Хоча можливі інші, альтернативні варіанти. Якщо Вашингтон таки не вдасться перетворити на Трамп, а перейменування столиці трампівського світу – Мар-а-Лаго – вважатиметься занадто дрібним рішенням, можна піти дещо іншим шляхом.

Адже коли Мар-а-Лаго знаходиться в штаті Флорида, і вже давно неофіційно виконує роль трампівського «літнього Білого дому», де він проводить багато часу, приймає гостей та формує політичну атмосферу Америки, то б чому тоді не перейменувати місто Маямі на Трамп.

Цілком можливо, що якісь подібні пропозиції вже оговорювалися в оточені Дональда Трампа. Адже знаючи про його мегаломанію, навряд чи він відмовиться під таку знаменну для американського народу дату, присвоїти своє ім’я одному з міст США. І коли це буде не Нью-Йорк, чи Вашингтон, то Маямі цілком може претендувати на перейменування на Трамп.

Бо якщо зовсім недавно, 16 січня 2026 року, відбулася офіційна церемонія перейменування частини Південного бульвару (Southern Boulevard) у Палм-Біч на бульвар президента Дональда Дж. Трампа, а це символічний шлях від аеропорту до його резиденції Мар-а-Лаго, то чому б не піти значно далі, зробивши Трампом тепер усе Маямі? Цікаво, що під час відкриття іменної дороги у січні 2026 року, сам Дональд Трамп назвав це «початком».

Хоча, безумовно, є й інші варіанти. Особливо після перейменування Національного центру виконавських мистецтв імені Джона Кеннеді на «Центр Трампа-Кеннеді». Закріпивши традицію, коли у грудні 2024 року влада округу Маямі-Дейд схвалила перейменування проспекту у передмісті Маямі, перетворивши Палм-авеню в місті Хаяліа (частина агломерації Маямі) на авеню президента Дональда Дж. Трампа.

Потрібно просто творчо підійти до цього важливого питання. Враховуючи той факт, що місцеві політики вже запропонували перейменувати Міжнародний аеропорт Палм-Біч у Флориді та шосе US 27 на честь Трампа. Чому тоді весь штат Флорида не назвати Дональдидою?

Однак є важливий нюанс. Більшість цих флоридських перейменувань поки що мають церемоніальний характер. Це означає, що на дорогах встановлюють почесні знаки, але офіційні поштові адреси, карти урядових служб та системи екстреної допомоги залишаються незмінними, щоб уникнути логістичної плутанини.

Та на черзі з’являються все нові та нові об’єкти, котрі просто таки просяться, аби їх якнайшвидше перейменували. Наприклад, чому б це Карнегі Хол у Нью-Йорку – всесвітньо відомий концертний зал, один із найпрестижніших у світі, – не зробити Трамп Холом?

Також не варто забувати і про Космічний центр імені Кеннеді (NASA) розташований на узбережжі Флориди, йому тепер куди більше може підійти назва – Космічний центр імені Трампа.

Хоча не з усім можна погодитися. Так, мабуть, краще було б перейменувати Мексиканську затоку не на Американську затоку, а Трампіанську затоку. Як і район Квінс в Нью-Йорку, де у 1946 році народився Дональд Трамп, – на Трамп.

Непокоїть тільки одне, що на федеральному рівні ініціативи щодо масових перейменувань на честь чинного президента зустріли опір у Конгресі, де наприкінці 2025 року пропонували законодавчо обмежити право Трампа називати об’єкти на свою честь. Але що там якийсь собі Конгрес, коли мова йде про увічнення історичної спадщини такої видатної людини сучасності?

Виникає закономірне питання – навіщо Трампу така велика кількість перейменувань? І тут пояснюється все просто. Дональд Трамп майстерно капіталізує власне прізвище, вправно перетворюючи його на універсальний інструмент впливу.

І якщо у комерційній сфері бренд Trump Organization слугує знаком престижу для готелів та нерухомості, створюючи ілюзію виключності та «величі», то у великій політиці його ім’я трансформувалося у потужний ідеологічний маркер.

Воно асоціюється у його прихильників із діловою хваткою та консервативним курсом, що дозволяє Дональду Трампу ефективно мобілізувати електорат. Фактично, будь-яке перейменування чи запуск нового проєкту під його егідою – продуманий маркетинговий хід для зміцнення іміджу «успішного лідера».

Це перетворення трансформувало прізвище Трамп з комерційного бренду на цілісну систему ідеологічних та візуальних символів, що визначають сучасну американську політику.

Новим етапом політичного маркетингу стало те, що команда Дональда Трампа оновила правила гри, зробивши ставку на лідерів думок в соціальних мережах із числа трампівських прихильників, котрі здатні впливати на рішення та поведінку своєї аудиторії. Такий підхід додав бренду «Трамп» атмосфери актуальності та сучасності, що допомогло залучити молодь, яка зазвичай ігнорує традиційну політичну рекламу.

У підсумку Трамп успішно застосував класичні бізнес-принципи – послідовність повідомлень, емоційну прив’язку та агресивне просування – для створення політичного руху, де його ім’я є гарантією певного світогляду, а не лише прізвищем можливого кандидата тепер вже на третій термін президентства.

Нині, після року другого президентського терміну Дональда Трампа, можна зробити висновок, що «трампізм» трансформувався з передвиборчої риторики у системну державну ідеологію. І якщо раніше це був рух за умовні зміни, то у 2026 році – це прагматичний авторитарний патріотизм, в тому сенсі, як його розуміють прихильники Трампа. Тобто бачення країни як бізнес-корпорації, де патріотизм вимірюється вигодою, а управління спирається на жорстку особисту вертикаль.

 Цей вид патріотизму, у розумінні Дональда Трампа, нерозривно пов’язаний з ідеологією «Америка понад усе» (America First). При цьому його версія патріотизму є «транзакційною» і виключає тих, хто висловлює незгоду з його політикою, визначаючи їх «ворогами».

Таким чином можна зробити висновок: перейменування федеральних об’єктів та установ на честь Дональда Трампа безпосередньо відображає ключові аспекти «трампізму» як політичної ідеології та стилю управління. Цей процес демонструє перехід від традиційних демократичних норм до персоналізованої влади.

Крок за кроком, завдяки послідовному використанню знакових образів та політичного символізму, у США поступово формується системне звеличення лідера, що починає нагадувати культ особистості. Де лояльність лідеру стає важливішою за інституційні традиції. «Трампізм» спирається на образ «сильного лідера», чиє ім’я на будівлях символізує повернення «втраченої величі» та домінування над політичними опонентами.

Що є нічим іншим, як руйнуванням інституційних норм. Адже традиційно американські президенти, під час перебування на посаді, не називали федеральні об’єкти на свою честь. «Трампізм» свідомо ігнорує ці неписані правила, розглядаючи державні інституції не як платформи для суспільної взаємодії, а як закриті ієрархічні системи або інструменти адміністрування.

Це може зайти набагато далі, ніж здається на перший погляд. Нагадуючи вибудовування своєї політичної спадщини ще за життя. У цьому випадку «трампізм» переглядає саме поняття президентської спадщини, замінюючи її агресивним самобрендуванням.

Наразі процес перейменувань поглиблює розкол у суспільстві та його поляризацію. Поки прихильники бачать у цьому визнання заслуг Трампа, опоненти у Конгресі намагаються законодавчо заборонити перейменування на честь чинного президента, вважаючи ці дії «образою американського народу».

Але найгіршим є те, що відбувається трансформація демократії. Процес перетворення публічної інфраструктури на персональні символи Трампа свідчить про ерозію демократичних інститутів. Та вказує на перехід від традиційного політичного консенсусу до персоналістського режиму, де образ лідера поступово заміщує державні структури.

Ця трансформація демократичних інститутів у персоналістський режим несе в собі системні ризики, які можуть фундаментально змінити майбутнє США. Вщент зруйнувати систему стримувань і противаг, яка успішно діяла століттями; спровокувати економічну нестабільність та корупцію; спричинити закономірне падіння довіри до американської виборчої системи та дискредитувати систему голосування в очах суспільства.

Проте головна загроза полягає в тому, що процес може стати незворотним: кожна нова норма, яка порушується сьогодні, стає стандартом для майбутніх лідерів, поступово перетворюючи Сполучені Штати з ліберальної демократії на країну з «конкурентним авторитаризмом».

Цей процес виявляє вразливість демократичних систем, які значною мірою покладаються на дотримання неформальних правил і самообмеження політичних акторів. Та «трампонізація» американської політики небезпечна ще й тим, що кожне нове порушення знижує «ціну» наступного, створюючи спіраль, яка може зробити процес відходу від демократії незворотним.

Тоді політика перестає бути змаганням ідей і перетворюється на вияв відданості лідеру. Що стало визначальною рисою американської політики в епоху Трампа. Створюючи ситуацію, де критика сприймається як зрада, що лише прискорює авторитарні тенденції.

Кожне порушення політичних норм змушує прихильників Трампа шукати виправдання дедалі радикальніших дій, що веде до поляризації американського суспільства. А це в підсумку здатне призвести до того, що компроміс може стати неможливим, а демократичний процес – повністю паралізованим.

Сполучені Штати опинилися на межі системного паралічу: глибока криза довіри до державних інститутів фактично блокує механізми управління країною та ставить під питання збереження національної єдності.

А те, що американська система стикається з тотальним розпадом довіри, загрожує здатності держави функціонувати як єдине ціле. Залишається сподіватися, що в США знайдуться розсудливі політики, спроможні зупинити такий розвиток подій.

Адже попри велику концентрацію влади у руках Дональда Трампа, у Конгресі та Сенаті вже сформувалися осередки опору, які використовують законодавчі та процедурні механізми для стримування найбільш радикальних і абсурдних кроків його адміністрації.