Президент в обмін на мир. Чому Зеленський хоче об'єднати вибори і референдум

2026-ий має стати роком, коли війна Росії проти Україні закінчиться.

Або ні.

На жаль, ніхто у світі достеменно не знає, яка з цих двох опцій виявиться більш імовірною.

А отже, Україна має бути готовою до обох сценаріїв.

Власне, саме така підготовка одночасно і до миру, і до війни є головною характеристикою нового політичного етапу.

Він почався на Печерських пагорбах 28 листопада минулого року, коли разом з відставкою глави Офісу президента Андрія Єрмака закінчився й етап довгої повільної стагнації.

Усі перетасовування президентом Зеленським наявних у його колоді кадрових карт були підпорядковані якраз цій стратегії з двома фокусами.

Щоб вдихнути нову енергію в українську армію, президент вдався до досить сміливого рішення призначити новим очільником Міноборони Михайла Федорова.

Команда останнього взяла на себе чималий перелік зобов'язань з реформування підходу до ведення війни й отримала на це від президента широкі повноваження.

Зокрема й карт-бланш на заміну командуючих найвищих рівнів.

Мирний трек так само зазнав карколомних змін.

Передусім у переговорах з міжнародними партнерами змінились головні дійові особи.

Замість монополії Єрмака на будь-які контакти щодо миру, переговорний процес розділився одразу на кілька паралельних каналів, які доповнюють один інший.

Безпекові питання перейшли до тріумвірату в складі нового глави ОП Кирила Буданова, старого секретаря РНБО Рустема Умєрова та вже трохи призабутого керівника стамбульської переговорної групи Давида Арахамії.

Економічні питання допомагає розв'язувати прем'єрка Юлія Свириденко та її міністри.

Враховуючи концентрацію топів, можна сказати, що саме переговорний процес наразі становить пріоритет для команди Зеленського.

Поки скидається на те, що найближчим часом дипломатичний прорив не станеться.

Але, якщо раптом на цьому шляху вдасться досягти відчутних успіхів, то перед президентом постане наступна важка задача: провести вибори у розбитій країні та легітимізувати результати переговорів через всеукраїнський референдум.

Принаймні саме таку послідовність дій описували в розмові з УП з десяток високопосадовців із команди президента за останні тижні.

Та і сам президент ще з грудня минулого року серйозно говорив про потребу підготуватись до проведення виборів і можливості організації референдуму.

У Верховній Раді невідкладно скликали робочу групу, щоб підготувати відповідні законодавчі зміни.

Чому Зеленський заговорив про вибори? Чи справді влада поважно готується до голосування або ж це чергова гра на публіку? Для чого в Раді створена "робоча група" ? Та чому президент хоче проводити вибори та референдум в один день, хоч це заборонено законом? Розбиралась "Українська правда".

Від слова до діла: як у Раді працює робоча група з питань виборів.

"I am ready for ever", – саме так 9 грудня 2025-го Зеленський відповів на заклик Трампа провести президентські вибори в Україні.

Відтоді до першого засідання робочої групи з підготовки законодавства щодо виборів у особливий або повоєнний період у Верховній Раді минуло кілька тижнів.

Очолив її перший віцеспікер парламенту, голова партії "Слуга народу" Олександр Корнієнко.

Напередодні зібрання співрозмовник УП серед топів "Слуги народу" іронізував: "Зараз ми зберемося, але – чим більша робоча група, тим пізніше буде результат її роботи".

Тож усі політики, які на початку грудня переживали, що президент за тиждень оголосить вибори, змогли спокійно видихнути, коли побачили понад 60 прізвищ в експертному пулі.

Це народні депутати, урядовці, представники ЦВК і громадські діячі.

Зараз вони розбираються з різними аспектами забезпечення народного волевиявлення – від реалізації прав військових, ВПО і біженців за кордоном до виконання міжнародних зобов'язань.

З таким розмахом підготовка закону може зайняти роки.

Якщо відкинути іронію, перекидання виборчого м'яча на парламентське поле – позитивна історія.

Рік тому, на початку 2025-го, УП писала, що невеликі робочі групи при ЦВК напрацювали і передали парламенту рекомендації щодо бажаної форми проведення перших повоєнних виборів.

Ми детально їх описували.

Нагадуємо: Голова ЦВК Олег Діденко: Повоєнні вибори не місце для експериментів.

Любов на відстані.

Чи готова Україна до виборів в інтернеті або поштою.

За рік майже нічого з головних викликів для проведення виборів не змінилося.

Хіба що тепер робоча група працює в Раді, а значить, наслідком її діяльності має стати готовий законопроєкт.

Зараз експерти з парламентської групи розглядають безліч питань – як політичних, так і технічних.

Насамперед, чи реально провести вибори в конституційний спосіб? Каменем спотикання тут може стати навіть дата.

Затяті конституціоналісти наполягають, що чергові президентські вибори необхідно проводити тоді, коли це визначено Основним законом – в останню неділю березня.

Важливо також вирішити, де проводити вибори в Україні, як організувати голосування за кордоном, і зрештою, звідки взяти на це гроші.

Центральна виборча комісія нині "зв'язана", бо не може під час війни готуватися до виборів за чинним законодавством, а оновленого ще немає.

"ЦВК для вирішення проблеми закордонного голосування розглядала різні варіанти: і поштове, і електронне, і так зване розширене, яке передбачає створення додаткових виборчих дільниць за межами дипломатичних установ.

В Україні необхідно проводити аудит виборчої інфраструктури, щоб розуміти, які дільниці можна відновити, скільки часу і ресурсів це потребує, які треба заміщати (якщо вони зруйновані внаслідок обстрілів – УП).

Це впливає на розрахунки.

Так само за кордоном.

У МЗС має бути час, щоб визначити кількість виборчих дільниць, їхню вартість тощо.

Тільки після цього ми зможемо сформувати бюджетний запит, бо зараз немає що рахувати", – пояснює УП голова Центральної виборчої комісії Олег Діденко.

Ускладнює організацію виборчого процесу й те, що ЦВК не володіє точними даними щодо кількості виборців в Україні і за кордоном.

Із 1 січня 2026-го Державний реєстр виборців повноцінно запрацював уперше з початку повномасштабки.

Однак наскільки швидко вдасться актуалізувати інформацію, залежить лише від громадян.

Кожен виборець у разі зміни персональних даних має оновити їх шляхом звернення до ЦВК (за кордоном – до дипломатичної установи України).

Всі конкуренти Зеленського і що з ними буде.

Легітимність українського парламенту не викликає питань у західних партнерів.

Якщо про якісь вибори і йдеться під час перемовин, то винятково про президентські.

Закон дає на президентську кампанію 90 днів.

Але станом на зараз ніхто не може спрогнозувати, скільки часу потрібно буде після можливої зупинки вогню на підготовку до голосування і чи зможе воно відбутися взагалі.

"Я всім відповідаю однаково: для Центральної виборчої комісії – чим більше часу, тим краще.

Чим більше в нас буде часу, тим краще ми зможемо підготуватися", – каже очільник ЦВК Олег Діденко у відповідь на запитання УП про можливі строки організації виборів.

Як відомо УП від співрозмовників у Зе!Команді, наприкінці минулого року Діденка запросили на Грушевського, 5 на аудієнцію до керівництва Ради.

Чи не єдиним запитанням до голови Центральної виборчої комісії було: "Скільки треба часу?".

Він сказав, що добре було б пів року, а у відповідь почув: "А 60 днів не вистачить? Треба вкластися".

Під час розмови з УП він розповідає: "Ми у своїх пропозиціях до законопроєкту визначили такий бажаний для ЦВК строк – виборчий процес починається не раніше ніж через 6 місяців після завершення воєнного стану.

Я не знаю, чи нас почують.

Але з іншого боку, Центральна виборча комісія буде виконувати той закон, який парламент ухвалить".

В Раді вже відбулося кілька засідань робочої групи.

Експерти розділилися на сім підгруп, які мають напрацювати детальні пропозиції щодо проведення виборів у нинішніх умовах.

За словами першого віцеспікера Олександра Корнієнка, депутати мають підготувати варіанти законодавчих рішень до кінця січня.

Щоправда, співрозмовники УП серед членів експертного пулу скептично ставляться до таких прогнозів, як і загалом до діяльності групи.

"Радівська робоча група неефективна.

Мені здається, її діяльність узагалі не матиме результатів.

Це "болтологія", – вважає один із представників робочої групи – депутат з опозиційного крила.

Вибори президента на референдумі.

Будь-яка угода про завершення чи принаймні зупинку війни має один неприємний нюанс для влади: хтось мусить цей документ підписати.

Як показують розмови УП з великою кількістю чинних високопосадовців у різних гілках влади, охочих покласти на себе цю відповідальність обмаль, якщо вони взагалі є.

Більшість опитаних дивляться на таку можливість, кажучи словами класика, як на кулю в лоб, навіть якщо потенційна угода міститиме потужні гарантії безпеки та компенсації для України.

Сама потреба підписатися під фактичним визнанням хай тимчасової, але втрати контролю над значними територіями, політично виглядає самогубчою.

Тож на Банковій доволі довго шукали варіант, як би цією відповідальністю поділитися ще з кимось.

Існуючі варіанти мирної угоди, яку останніми місяцями обговорюють українські, європейські, американські та російські делегації в різних формах, передбачають певні територіальні поступки України.

Конституція України не передбачає жодного іншого варіанту зміни територіального устрою крім як через всеукраїнський референдум.

І хоч визнання тимчасової втрати контролю над територіями не є зміною устрою в розумінні Конституції, але ідея референдуму технологам Офісу видалась рятівною соломинкою.

Згідно із задумом команди Зеленського, якщо мирна угода таки відбудеться, то відповідальністю за неї і її наслідками президент поділиться з усім народом – саме українці на референдумі муситимуть схвалити чи відкинути мирний план.

Американські партнери під накручування із Москви говорили про потребу запуску виборчого процесу в Україні і проведення виборів президента весь минулий рік.

І в ОП Зеленського вирішили скористатись цією вимогою, аби разом із голосуванням за главу держави перекласти на українців частину відповідальності за мирний план.

Хоча за чинним виборчим законодавством прямо заборонено проводити вибори і референдум разом.

Мотивація поєднувати обидва процеси дуже проста, пояснюють одразу кілька співрозмовників УП на Банковій та в Раді.

По-перше, є ймовірність, що проводити голосування доведеться без повноцінного завершення війни – під час перемир'я, покладаючись на примарну обіцянку ворога не стріляти.

І якщо проводити два різних голосування, то через безпекові виклики можна не провести жодного.

По-друге, кожна організація загальнодержавного голосування вимагає колосального фінансування, а отже об'єднання двох процесів в один може дати відчутну економію ресурсів.

Хоча до ухвалення нового закону неможливо порахувати навіть приблизні цифри, бо невідомо, де і як буде проходити голосування.

По-третє, Україна має дуже скромний досвід проведення референдумів, але і він показує, що явка на цих опитуваннях може бути дуже невеликою.

А сама ідея подібного плебісциту полягає в тому, щоб надати його результатам максимальної легітимності через якомога більше залучення громадян.

Отож на Банковій подумали, що вибори президента можуть стати таким собі електоральним магнітом.

"На вибори президента завжди найбільше піднімається градус, вони всіх цікавлять, на них всі ходять.

Тому Зеленський і пропонує, що давайте проведемо вибори, люди прийдуть на дільниці і зразу проголосують на референдумі.

Інакше все може провалитись", – пояснює логіку ідеї один із впливових "Слуг".

Диявол, як відомо, ховається в сирі.

Так і суть референдуму полягатиме у формулюванні запитання.

Що саме матимуть схвалити українці: лише територіальні поступки чи весь комплекс домовленостей, зокрема й компенсації, допомогу на відбудову та гарантії безпеки?.

Співрозмовники УП у владі переконують, що якщо йтиметься лише про поступки, то "референдум можна і не проводити".

"Люди мають розуміти ситуацію в комплексі і вирішувати теж в комплексі: десь ми шось виграємо, десь щось програємо.

Але це буде рішення спільне для всіх", – пояснює співрозмовник УП в керівництві президентської партії.

В опозиції ж ідею Зеленського інтерпретують діаметрально протилежно.

"Проведення виборів разом із референдумом – це технологія переобрання, добре випробувана, наприклад, у Молдові.

Зеленський може скористатися моментом, щоб переобратися, бо розуміє, що не виграє повоєнні вибори.

Його обіцянка буде дуже простою: "Я прийду і підпишу мир".

За це люди можуть проголосувати", – вважає співрозмовник УП серед депутатів-опозиціонерів.

Робочі групи засідають, політики і чиновники дискутують, конституціоналісти борються за Основний закон, хоч на наближення чи відстрочення виборів ці дискусії навряд чи мають вплив.

Україна зацікавлена в якнайшвидшому закінченні війни, бо економічна, енергетична й політична ситуації все більш складні й усе менш контрольовані.

Чи зацікавлені підписувати мирну угоду росіяни – питання відкрите.

Відповідь залежить багато в чому від того, чи готові американські партнери дотиснути Москву, коли в Україні узгодять усі пункти та визначаться з виборами / референдумом.

Видається, що для Білого дому було б логічно прискоритися, щоб використати цю "дев'яту війну, яку закінчив Трамп", під час кампанії на проміжних виборах до Конгресу.

Але загальна адженда дій американської влади викликає сумнів, чи взагалі пам'ятає вона про війну в Україні.

Бо поки що Трамп більше сфокусований на божевільних іграх із захопленням територій партнерів по НАТО, скликанні "своєї ООН" для Близького Сходу чи викраденні диктаторів із інших країн.

З одного боку, це добре, бо американці зайняті, й можна відпочити від чергових спроб нав'язати Україні якісь російські "пункти".

Але з іншого – Україна як ніколи близька до того, щоб повністю втратити зацікавленість США і залишитися з ворогом сам на сам.

Роман Романюк, Ангеліна Страшкулич, УП.