/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2Ff4070ae69a70649b32b63f88026e7c24.jpg)
"Вагнерівці" плакали, коли брав їх у полон: історія бойового медика, який був звичайним будівельником
Солдат Денис із позивним "Морфін" у минулому був звичайним будівельником, але від початку великої війни, без роздумів, став на захист України. Доєднавшись до війська, єдине, чого він прагнув – це буди корисним. Так і сталось, бо неодноразово рятував життя на гарячих напрямках.
Він також ексклюзивно поділився історією, як йому із побратимами вдалось взяти "вагнерівців" у полон. Більше про історію військового розповіла група комунікацій зведеної стрілецької бригади ПС ЗСУ, передає 24 Канал.
Від ТрО до ДШВ і медика Повітряних Сил: про військовий шлях солдата
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну Денис зустрів як цивільний. Він був будівельником, заробляв пристойно, але у 2022 році обрав стати на захист рідної землі. Від початку великої війни й до 2023 року долучився до тероборони міста Жовті Води Дніпропетровської області.
Згодом Денис обрав бригаду, у якій, разом із побратимами, виконував бойові завдання на передовій. Це була 80 ОДШБр. Його вибір був свідомим, адже пріоритетом було пройти фахове навчання та мати належне військове забезпечення. Ні страху, ні сумнів щодо власного рішення не було.
Спочатку я пройшов БЗВП в Житомирській області в одному з навчальних спеццентрів Десантно-штурмових військ. Підучився там на ВОС-100 – базовий стандартний курс підготовки. Потім ще тиждень у нас був ВОЗ-101 – навчання на військово-облікову спеціальність для кулеметників,
– пригадав солдат.
Після навчання його з побратимами відправили на Краматорський напрямок. Там Дениса розподілили у Дружківку. В цей же день йому запропонували бути медиком, хоч до того він знав, що має бути навідником, кулеметником бойової машини "Козак".
Мене спитали, чи боюсь я крові. Я сказав, що ні. Наступного ж дня поїхали в Іванівське на бойову евакуаційну точку. Там було буквально 2 кілометри від лінії боєзіткнення. Там в перший день вже "200-х" виносив,
– розповів він.
Денис ще у військкоматі наголошував, що на службі хоче бути максимально корисним. Так і сталось, бо згодом його відправили в Естонію. Там він пройшов базову підготовку медика, склав екзамени, отримав сертифікат.
Це навчання було дуже корисним, адже там вдалось здобути всі необхідні навички, щоб у майбутньому рятувати побратимів.
В Естонії майбутні військові медики вчились працювали за протоколом ABCDE, який є більш універсальним, ніж, наприклад, MARCH чи TCCC, бо передбачає надання медичної допомоги в стабілізаційних пунктах та в умовах штурму.
Коли навчання закінчилося і я приїхав, то мене одразу записали до лав штурмової групи. Там був побратим з мого міста. Андрюха сказав, якщо я з ними піду, то він знатиме, що "200-х" і "300-х" я витягну. Я був у складі штурмової групи, тобто найперше я – стрілець, а потім – медик і надаю допомогу людям,
– зазначив солдат.
На фронті йому часто доводилось стикатись із серйозними травмами. На початку служби військовий думав, що відірвані кінцівки – це найскладніші випадки. Але потім зіштовхнувся з переломами стегна, пробитою уламками трахеєю. За час евакуації поранених Денис здобув колосальний досвід – все відбувалось у районах Костянтинівки, Іванівського та Кліщіївки.
Що зараз відбувається біля Костянтинівки: дивіться на карті
Де і як вперше зустрів на фронті "вагнерівців"?
На одному із бойових завдань Денису довелось зіткнутися із ПВК "Вагнер". Це сталось на Іванівському напрямку. Тоді у ворожому окопі було 7 людей – "рексів". Вони не здавалися. Лише після того, як наші військові кинули кілька гранат, ситуація змінилась. Вціліло двоє окупантів.
Їх я здавав безпосередньо СБУ. Невідомо, під чим ті солдати були. Йшли – плакали. Всі плачуть, починаються розмови про те, що вони не стріляли, нікого не вбивали, не знали, куди їх везуть. Що далі з ними було, я вже не знаю,
– розповів Денис.
Тоді наші захисники знешкодили ворожу позицію і взяли полонених. Окупанти наполегливо боролись за Іванівське і Кліщіївку, адже це була верхня точка над Бахмутом.
Військовий підкреслив, що українські сили давали потужну відсіч росіянам у 2023 році. Тоді якраз тривав контрнаступ України під керівництвом Валерія Залужного.
Важливо! Залужний заявив, що невдача українського контрнаступу влітку 2023 року й досі залишається для нього болісною та стала одним із ключових уроків війни. Серед причин він назвав брак сил і ресурсів, неможливість здобути технологічну перевагу без підтримки партнерів, а також витік планів і публічний тиск навколо операції. Генерал наголосив, що ці обставини змусили Україну переглянути підходи до ведення війни та шукати нову стратегію виживання.
За словами Дениса, для успіху у протидії росіянам Силам оборони у якийсь момент забракло ресурсів.
Про перше поранення і продовження служби у новій бригаді
Денис отримав поранення під час штурму Кліщіївки. Він допомагав забирати розвідників, які відходили після завдання, з шести людей у чотирьох була важка контузія. Разом з ним було четверо новобранців. Один з них злякався мінометного обстрілу і почав бігти туди, куди не треба було. Росіяни якраз там усе замінували, бо терміново покидали позиції.
Новенький не за мною пішов, а в бік. Зачепив протипіхотну міну, яка реагує на метал і рації. Він її торкнувся автоматом. Вона спрацювала, через кожні 2 – 3 секунди вибухала. Нас п'ятьох "затрьохсотило". У мене уламок так у нозі й залишився, ніхто його не витягував. Роздробило кістку. Це тяжке поранення,
– поділився військовий.
Попри це, він спершу надав медичну допомогу іншим пораненим. Після цього побратими допомогли й Денису, але турнікет він накладав собі самостійно.
Після важкого поранення, його одразу відправили на лікування. Воно тривало довго, але наслідки військовий відчуває і досі – шкутильгає, болить спина. Його реабілітація і далі продовжується.
Військовий мав право завершити службу, але він цього не зробив. Його зарахували у 57-й окремий полк зв'язку та радіотехнічного забезпечення.
Денис і там допомагав побратимам рятувати життя – проводив заняття із тактичної медицини, наголошуючи на найважливіших діях після поранення. Проте далі на нього чекає нове переведення та інший напрямок. Він стане інструктором у навчальному центрі.
Заняття із тактичної медицини / Фото надане 24 Каналу
Що не так з мобілізацією?
На Заході та в Україні зараз багато розмов про можливе припинення бойових дій на фронті. Військовий Денис вважає, що це малоймовірно, оскільки зараз на всіх напрямках триває російський наступ.
Нам зараз треба доукомплектовувати підрозділи. Якщо в період 2022 – 2023 років ми йшли на ентузіазмі воювати за Батьківщину, то зараз я цього ентузіазму в очах людей не бачу. Всі жаліються, що ТЦК виловили, кинули в бус – люди не за власною волею пішли,
– сказав він.
Солдат підкреслив, що раніше у людей була мотивація, адже коли він та його побратими долучались до війська, то вони це робили не з примусу чи через гроші, а через внутрішній поклик захистити рідну землю.
Щоб зараз якось змінити ситуацію із мобілізацією в Україні, на думку Дениса, потрібно створювати більше рекрутингових центрів й підбирати людей за тими спеціальностями, до яких вони будуть фізично та морально готові.
От як зараз центри БпЛА, бо нині триває війна дронів. От, наприклад, людина все життя просиділа за комп'ютерними іграми, в неї до війни був дрон. Чому її не посадити пілотом Mavic чи FPV-дрона? Людина буде виконувати свою роботу професійно. Це краще, ніж якщо її відправити у штурмовики. Там у людини може не вистачити духу чи фізичної підготовки,
– зауважив військовий.
Він також припустив, що, через сповільнені процеси мобілізації, відсутність нових стимулів для військових, новобранці уникають армії. Крім того, бажання служби в конкретному підрозділі сильно залежить від особистості командира, його здобутків та ставлення до своїх підлеглих. Тому сьогодні мусимо боротися за кожного військовослужбовця.