Від охоронців паломників до ворогів церкви: яка доля спіткала орден тамплієрів

Щоб протидіяти цим загрозам, у 1118 році було утворено новий релігійний військовий орден. Відомий як орден тамплієрів, або офіційно як Бідні воїни Христа і храму Соломона, цей орден був заснований Гюгом де Пейном, пише Heritage Daily.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Мета ордену була простою: захищати паломників, які подорожували між прибережними портами і релігійними місцями у внутрішніх районах. Орден поєднував монастирську дисципліну з військовою службою, що було незвичною, але ефективною структурою.

Члени ордену складали обітниці бідності, цнотливості та послуху. Їхнє повсякденне життя відповідало суворим релігійним правилам, порівнянним з правилами цистерціанських ченців, включаючи регулярні молитви, піст і спільне проживання. Попри ці обітниці, тамплієри швидко отримали матеріальну підтримку від європейських дворян і правителів, які розглядали захист паломників як релігійний обов'язок і політичну необхідність.

Підтримка з боку Болдуїна II, короля Єрусалиму, дозволила ордену заснувати свою штаб-квартиру на Храмовій горі. Звідти орден розширив свою діяльність за межі супровідних обов'язків, поступово залучаючись до управління фортецями, бойових операцій та регіональної оборони.

Зі збільшенням пожертв землі та грошей тамплієри розробили складну адміністративну систему по всій Європі та Святій Землі. Їхні маєтки, відомі як командорства, управляли сільськогосподарським виробництвом, збирали орендну плату та сприяли переказу коштів на великі відстані. Ця мережа дозволяла паломникам зберігати гроші в Європі та знімати їх у східному Середземномор'ї, зменшуючи ризик крадіжки під час подорожі. Такі практики сприяли репутації ордену як фінансово грамотного та ефективного.

До кінця XII століття політична ситуація в Святій Землі погіршилася. Внутрішні суперечки між християнськими лідерами послабили оборону, тоді як мусульманські сили стали все більш злагодженими. Лідери, такі як Саладін, відвоювали території, які раніше належали державам хрестоносців, що призвело до втрати Єрусалима. Тамплієри відступили до решти фортець, включаючи Акко, Тортосу та Атліт, а після падіння цих міст у XIII столітті перенесли свою центральну штаб-квартиру на Кіпр.

Останньою фортецею хрестоносців у цьому регіоні була фортеця на острові Руад, поблизу сирійського узбережжя. Її захоплення єгипетським султанатом Мамлюків на початку XIV століття ознаменувало кінець тривалої військової присутності християн у Святій Землі. Не маючи території, яку можна було б захищати, первісна місія тамплієрів фактично закінчилася.

Попри цю втрату, орден залишався багатим і впливовим в Європі. Він контролював великі земельні володіння і утримував збройні сили, які підпорядковувалися тільки папській владі. Ця незалежність викликала напруженість у відносинах зі світськими правителями, які розглядали орден як політичного суперника і фінансову загрозу. Ця напруженість була особливо виражена у Франції, де король Філіп IV мав великі борги перед тамплієрами після військових кампаній.

У 1307 році Філіп вжив рішучих заходів. Він наказав заарештувати тамплієрів по всій Франції, зокрема великого магістра Жака де Моле. Звинувачення включали єресь, корупцію та неналежну поведінку під час церемоній ініціації. Багато звинувачених членів ордену зізналися під тортурами, що було звичайною практикою в середньовічних судових процесах, але широко піддається сумніву сучасними істориками.

Папа Климент V спочатку намагався розслідувати звинувачення через церковні суди. Однак тиск з боку французької корони посилився. У відповідь на зізнання папа видав буллу Pastoralis praeeminentiae, в якій наказував християнським правителям по всій Європі заарештувати членів ордену і конфіскувати їхнє майно. Наступні слухання не дали чітких доказів колективної провини.

На Віеннському соборі 1312 року папа розпустив орден буллою Vox in excelso. Інший указ, Ad providam, передав більшу частину активів тамплієрів ордену госпітальєрів. Багато колишніх тамплієрів були затримані без винесення вироку, а інших прийняли до різних релігійних орденів.

Важливо Топ інвестицій древнього світу: вчені розповіли, як стародавні римляни розпоряджалися своїм багатством (фото)

У Португалії орден зберігся як Орден Христа після того, як король Дініс I відмовився брати участь у чистці тамплієрів, головним чином на знак визнання внеску ордену під час Реконкісти та його ролі у відбудові Португалії після війни. Хоча орден був секуляризований у 1789 році королевою Марією I, він продовжує існувати і сьогодні як Військовий орден Христа.

Раніше Фокус писав про те, що вчені, ймовірно, знайшли гробницю Нефертіті. Якщо це дійсно так, то це найбільше відкриття століття.

Також ми розповідали про те, що відомо про княгиню Ольгу. Про її походження, юність і навіть ключові події життя історики й досі дискутують, однак роль Ольги у формуванні держави, дипломатії та релігійного вибору Русі є беззаперечною.