Володар хаосу: як Трамп рік руйнував світ, узурпував Америку і скандалив із Зеленським

Рік тому – 20 січня 2025 – відбулася інавгурація 47-го президента США Дональда Трампа. Він знову є президентом США лише рік, а враження, що був ним завжди і всюди. Це не випадково, а є частиною стратегії.

Безперечно Дональд Трамп є видатним шоуменом, який вміє робить інфопривід з нічого і привертати максимальну увагу до себе. Йому добре це вдавалось, коли він був пересічним мільйонером, а коли став президентом найпотужнішої держави світу, то й поготів. 24 Канал згадує, яким був цей рік, а також попереджає, що попереду ще мінімум три.

Володар хаосу: чи вирішив Трамп проблеми американців?

Стратегія Трампа доволі проста – не мовчати й постійно продукувати нові інфоприводи. Колишній радник Трампа (під час першого терміну), друг Джеффрі Епштейна та прихильник американських ультраправих Стів Беннон колись чесно і прямолінійно назвав її filling the field with shit. Літературний переклад цього вислову можна подати як – поширення хаосу.

Це робиться для привертання уваги до потрібних Трампу тем і водночас відволікання від проблем і криз, а кінцевою метою є втома від новин, девальвація сенсів і підміна реальною адженди суцільним Трампом.

Президент Дональд Трамп тримає шаблю після того, як розрізав нею торт на інавгураційному балі головнокомандувача у Вашингтоні, 20 січня 2025 року / AP Photo / Ben Curtis

От цим Трамп і займався весь перший рік свого другого терміну, коли, звісно, не грав у гольф.

Говорячи про перший рік Трампа, потрібно розділити його завзяття на два блоки – внутрішня та зовнішня політика. Остання має більше значення для нас (і всього світу), а парадокс полягає в тому, що головним для Трампа є перша, хоч він і намагається постійно перетягувати ковдру в бік другої. Для цього у Трампа є власні резони.

Один з них – відвернення уваги від скандалу з "файлами Епштейна" – викритого педофіла, секс-злочинця та колишнього близького товариша Трампа. Вперте небажання Трампа визнавати свої зв'язки з Епштейном і створення ним та його оточенням численних перешкод на шляху публікації "файлів" лише посилили переконання, що всі дії Трампа на зовнішній арені – лише спроби відволікти увагу американців.

В умовах електоральної автократії, яку будує Трамп, це важливо.

Президент Дональд Трамп одягає першу премію FIFA Peace Prize, вручену йому президентом FIFA Джанні Інфантіно під час жеребкування Чемпіонату світу з футболу 2026 року в Кеннеді-центрі у Вашингтоні, 5 грудня 2025 року / AP Photo / Evan Vucci

На виборах-2025 Трамп здобув більшість голосів і це 77 мільйонів людей. Саме від цього факту Трап черпає свою легітимність, яку вважає індульгенцією та дозволом робити казна-що.

Більшість з тих, хто голосував за Трампа, не були ніякими MAGA, а лише сподівались, що Трамп чомусь має дати собі раду з економікою, приборкати інфляцію та знизити ціни на яйця та бензин, а ще – зупинити нелегальну міграцію, яка дійсно стала великою проблемою для США.

І якщо ситуація в економіці не покращилась (але й радикально не погіршилась – ВВП так само повільно зростає на 2%, щоправда, фондовий ринок – йде вгору, але його добряче поштормило в першій половині 2025, інфляція сповільнилася, але залишається вищою за цільовий рівень ФРС, рівень безробіття зріс до 4,6%), то, треба визнати, що за рік Трампу вдалося вирішити питання мігрантів.
Потік шукачів щастя та "американської мрії", з яким не могли впоратись Байден і Камала Гарріс, було дійсно зупинено. Але зроблено це було в надзвичайно жорстокий і не гуманний спосіб. З депортаціями, знущаннями та тортурами.

Президент Дональд Трамп виступає під час заходу, присвяченого оголошенню нових мит, у Рожевому саду Білого дому у Вашингтоні, 2 квітня 2025 року / AP Photo / Mark Schiefelbein

На цьому Трамп не зупинився і розпочав полювання по всій Америці на мігрантів, не розрізняючи нелегальних та цілком легальних (які взагалі-то є важливим фактором економічного добробуту США). Головною зброєю стала імміграційна поліція ICE (Immigration and Customs Enforcement), що почали проводити рейди, що швидко набули ознак репресій та етнічних чисток з масовими та системним порушеннями прав людини, показним свавіллям і неприкритим терором.

Апогеєм стали події 7 січня 2026 року, коли агенти ICE цинічно застрелили в Міннесоті жінку громадянку США. Та протестувала проти чергового рейду ICE, а коли агенти спробували вдертися до її автівки, спробувала втекти, за що була розстріляна впритул. Кадри вбивства були оприлюднені, але президент Трамп і його заступник Джей Ді Венс стали на бік вбивць, фактично благословивши подальший терор.

План Трампа – узурпація

Свавілля ICE, хаос від діяльності агенції DOGE Ілона Маска та божевільні реформи медичного сектору від міністра Кеннеді – лише епізоди внутрішньої політики Трампа. Але все це добре вписується в тренд, метою якого є узурпація влади та перетворення та американську версію Путіна. З поправкою, що для реалізації свого плану встановлення абсолютної автократії знадобилися 20 років, натомість Трамп намагається встигнути за рік+. І дійсно досяг у цьому успіхів.

Трамп обрав тактику оголошення "надзвичайних станів" у США. Ця процедура дозволяє виконавчій владі в особі президента, який одночасно є також і головною уряду США, ухвалювати рішення в обхід Конгресу (законодавчої влади).

При цьому парламент і Верховний Суд, які мали бути запобіжниками від узурпації влади, покірно схилили голови перед Трампом і обрали тактику плазування. Пан президент цим радо скористався, заводячи військових до Каліфорнії, Міннесоти, Вашингтону та інших американських земель, немов для репетиції військового заколоту. Це, до речі, вже не жарт, адже попереду – в листопаді 2026 – у США пройдуть мідтерми – вибори до Конгресу, де демократи мають великі шанси перемогти.

Віцепрезидент Джей Ді Венс (праворуч) розмовляє з президентом України Володимиром Зеленським, а президент Дональд Трамп слухає їх в Овальному кабінеті Білого дому у Вашингтоні, 28 лютого 2025 року / AP Photo / Mystyslav Chernov

Це визнає навіть сам Трамп і передрікає собі в такій ситуації черговий (вже третій) імпічмент. У разі перемоги демократи отримають більшість в Палаті Представників і зможуть блокувати рішення та виконавчі укази Трампа, а також розпочати проти нього згадану процедуру імпічменту.

У такій ситуації президент може завчасно перетворитись на "кульгаву качку" (іронічний термін в американській політиці, що зазвичай тлумачиться як статус президента в останній рік його каденції або після листопадових виборів, на яких обирають його наступника – 24 Канал). Трампу таке, звісно, не до вподоби, тому він точно буде шукати варіанти, щоб уникнути такої ситуації. Власне, він робив те саме під час першого президентства, але зазнав фіаско, нині ж Трамп вочевидь врахував минулі помилки й цілком може спробувати діяти жорсткіше. Особливо, коли всі опоненти перед ним схиляють голови.

Хаос на експорт

Приводом для скасування мідтермів може бути черговий надзвичайний стан. Наприклад, через міжнародну політику США, а вона за останній рік була еталоном хаосу.

За перший рік своєї другої каденції Трамп на міжнародній арені встиг:

заявити свої претензії на Канаду, Гренландію та Панамський канал;
спровокувати в Овальному кабінеті сварку з президентом Зеленським;
викручувати за будь-якої нагоди руки Україні (проти волі власних виборців, більшість яких підтримують Україну та бажають їй перемоги);
розбомбити Іран, але не знищити його ядерну програму і не прийти на допомогу повсталим проти тиранії іранцям;
оголосили тарифну війну всьому світу без будь-яких причин на те (прискоривши інфляцію у власній країні та переклавши видатки на кишені американців);
забути накласти тарифи на Росію та до останнього уникати запровадження санкцій проти цієї тиранії;
власноручно вивести Путіна з ізоляції та плазувати перед ним на Алясці та пишатися спільними фото;
оголосити жорстоку митну війну Китаю та бездарно програти в ній;
отримати публічного хабара від Катару у вигляді літака;
пробачити арабським союзникам порушення прав людини в обмін на обіцянку інвестицій;
звинуватити своїх найближчих та найвідданіших союзників – європейців – у зраді цінностей та публічно їх принижувати;
зруйнувати єдність НАТО і знищити віру в 5 статтю та гарантії безпеки від США;
викрасти президента чужої країни (владу та легітимність якого США не визнавали, але визнали легітимність його посіпак, відповідальних за масові репресії), відмовитись від сприяння демократичним силам країни та оголосити, що все це робиться виключно для того, щоб “віджати” нафту;
публічно демонструвати зневагу до міжнародного права, хизуватися власною силою та погрожувати союзникам;
нити з будь-якого приводу, що Норвегія на дала Нобелівську премію миру.

Зустріч Путіна і Трампа на Алясці / фото AP

З "нобелівкою" окрема історія. Трамп постійно і завжди повторює, що зупинив 8 війн за рік, а тому точно має отримати премію миру. Але насправді ніяких воєн він не зупиняв. Це фікція. Єдиним успіхом, але з великою натяжкою, є мирний процес навколо Сектору Гази, але й там насправді все далеко до миру, бо терористичне угруповання ХАМАС досі не роззброїлося, ізраїльське керівництво не відмовилось від геноцидних практик, а реалізація проєкту Трампа щодо відновлення Гази викликає безліч питань.

Обмежений позитив викликають процеси в Сирії та на Південному Кавказі, але роль чинного президента США там точно не варто перебільшувати, хоч би що там не назвали його іменем. Хоча, звісно, прижиттєвий меморіал вже не переплюнути (нагадаємо, в США на догоду Трампу назвали на його честь меморіальний центр Кеннеді, названий колись в пам'ять про вбитого президента. Тепер же ця споруда буде, як то кажуть, "і мертвим, і живим").

Путін з Трампом / фото AP

При цьому сам Трамп після Венесуели вочевидь захопився ідеєю загарбати Гренландію й нині фактично оголосив Європі ультиматум, наслідком якого може стати, як мінімум, торгова війна з головним бізнесовим партнером, а про максимум навіть не хочеться думати. Але вочевидь про це думає Трамп.

Адже в разі конфлікту з Європою матиме привід скасувати вибори та оголосити себе царем на ізольованому від світу великому американському "острові". Схоже, в цьому полягає його план дій на другий рік правління.