Як Росія та Україна влаштували перегони за китайські компоненти для дронів — FT

Засновник одного з найбільших виробників дронів в Україні TAF Industries Олександр Яковенко довго не міг зрозуміти, чому власники китайських заводів з виготовлення запчастин для безпілотників непрозоро "жанглюють" графіком та вимагають надзвичайної пунктуальності при візиті до головних офісів своїх фірм. Причина виявилась у росіянах: вони або там щойно були, або були в дорозі, або відбувалось й те, й інше, пишуть у Financial Times.

"Наші постачальники докладають зусиль, щоб справлятися з українськими та російськими клієнтами. Вони намагаються зробити так, щоб ми не були на одному заводі одночасно. Вони запрошують нас на один раз, а росіян запрошують на інший. Тож щойно машина з росіянами від'їжджає, машина з українцями заїжджає", — каже Олександр.

Дрони стали на війні найбільш вирішальною та найшвидше розвиваючоюся зброєю. І Росія, і Україна, переважно використовують китайські комплектуючі, і військові обох армій виявились залежними від поставок з Китаю.

"За тисячі миль від лінії фронту російські та українські ланцюги поставок сходяться в сірих промислових парках та анонімних висотних офісних будівлях Гуандуна та Шеньчжена", — йдеться у матеріалі журналістів.

За словами Олексія Бабенка з компанії Vyriy Drone, на російських дронах можуть побачити новий відеопередавач, і українці одразу розуміють, з якого він заводу. Тоді вони пишуть китайцям, які спочатку заперечують наявність таких комплектуючих, але потім погоджуються продати їх. Але такий самий процес відбувається й у зворотньому порядку: українські компанії просять виготовити щось конкретне для них, а через тиждень надсилають зразки до Росії та починають виробляти те саме для росіян.

За словами Яковенка, на передовій інженери TAF Industries часто імпровізують через нестачу деталей. Але росіяни виглядають надто добре забезпеченими китайськими технологіями.

Офіційно Китай дотримується нейтралітету в у війні та заборонив експорт чутливої ​​технології безпілотників до обох країн. Але західні джерела в розвідці та українські політики стверджують, що уряд Китаю дозволив російським компаніям купувати цілі виробничі лінії для перенесення до Росії, попри санкції та експортний контроль. Україна працює над локалізацією виробництва, але вона залишається залежною від Китаю приблизно на 85% компонентів в FPV-дронах.

Китай виробляє 70-80% світових комерційних дронів і домінує у виробництві критично важливих елементів, таких як регулятори швидкості, датчики, камери та пропелери. Це зробило Пекін прихованою точкою опори в конфлікті.

Поки Москва та Вашингтон торгуються щодо припинення вогню, результати на полі бою все частіше визначаються у виставкових залах Гуандуна та Чжецзяна, групах обміну повідомленнями у WeChat та дружніми стосунками, що виникають за розпиванням байцзю (традиційний китайський міцний алкогольний напій) в готельних барах.

"Це божевілля. Бо на нашому кордоні йде гаряча війна, а потім на іншому континенті обидві сторони спілкуються в одному груповому чаті, де якийсь китайський завод каже: "О, росіяни платять більше. Вибачте, повертайтеся наступного року", — розповідає Катаріна Бучацька з Інституту Снейк-Айленда, київського військового аналітичного центру.

Журналісти пишуть, що на одній з найбільших у світі виставок дронів у Шеньчжені минулого року китайські компанії легко змішувалися зі східноєвропейськими покупцями. Попри комерційну спрямованість ярмарку, численні покупці та продавці кажуть, що їхніми основними клієнтами були вітчизняні та іноземні військові.

Один з російських інженерів, який був там присутній, розповів, що доставка пристроїв з Китаю була "нелегкою", але що у росіян "є деякі канали". Директор одного з китайських виробників інфрачервоних камер казав, що закордонний бізнес ведеться через торговельні компанії, і це "досить конфіденційна інформація". На іншій виставці дронів один з росіян, які працюють у китайського виробника, казав, що деякі безпілотники в'їхали до Росії на вантажівках через Казахстан.

Попри те, що Китай запровадив експортний контроль на запчастини для дронів, важко впевнитись, хто є кінцевим користувачем безпілотника або для чого можуть його використовувати, каже Чжао Янь, представник державної компанії Shanxi Xitou UAV Intelligent Manufacturing.

Проте інші експортери кажуть, що обхідні шляхи стали складнішими. Деякі великі компанії кажуть, що вони знайомі з митним процесом і що отримання експортних ліцензій не є проблемою, але менші все більше покладаються на дорогих посередників, які використовують маловідомі маршрути.

Під час однієї з ярмарок дронів до журналістів Financial Times тричі зверталися продавці-мандрівники, чиї візитні картки пропонували доставку "чутливих товарів", включаючи дронів. Представник Shunfayi International Logistics казав, що компанія має "понад 20 років досвіду в перевезенні акумуляторів та дронів у Росію". 

Евелін Бучацька, керуючий партнер D3, української венчурної компанії, яка інвестує в оборонні компанії, каже, що Росія та Україна можуть легко обійти експортні обмеження, наприклад, створюючи посередницькі структури в Німеччині чи Польщі. За її словами, експортний контроль КНР "лише створив невелике тертя в ланцюжку поставок, але точно не перервав його".

Представники українських компаній кажуть, що росіяни викупають цілі виробничі лінії у китайців. Те ж саме підтверджував й президент Володимир Зеленський. Він та інші неодноразово стверджували, що уряд Китаю допомагає Росії імпортувати технології дронів, вибірково забезпечуючи власний експортний контроль.

За словами Бабенка з Vyriy Drone, Україна досягла "значного прогресу" в локалізації виробництва безпілотників. Але вона залишається залежною від Китаю щодо ключових компонентів і вразливою до обмежень на експорт та маршрутизацію, а також до політичного тиску.

"Китайське обладнання, матеріали та компоненти дозволяють росіянам розгортати так зване місцеве виробництво двигунів, насправді залишаючись прив’язаними до китайського технологічного та сировинного ланцюга постачання", — каже Олександр Данилюк з Центру оборонних реформ.

Виробництво безпілотників "Герань" та "Гарпія", які базуються на іранських "Шахедах" та використовуються для далекобійних атак на українські міста, значно зросло. У жовтні 2024 року Мінфін США запровадив санкції проти двох китайських компаній за продаж Росії деталей для виробництва "Гарпій". Також санкції були спрямовані проти російського Іжевського електромеханічного заводу "Купол". Він координує виробництво "Гарпій" на заводах у Китаї перед передачею Росії.

Одна транскордонна угода привернула особливу увагу в колах представників сфери безпеки, оскільки експерти заявили, що вона навряд чи відбудеться без схвалення китайського уряду. У листопаді повідомлялось, що Ван Дінхуа, бізнесмен із Шеньчженя, володіє 5-відсотковою акцією "Рустакт", виробника безпілотника VT-40, який широко використовується Росією для ударів по українських військових. Shenzhen Minghuaxin та інші компанії, що належать цьому бізнесмену, були великими постачальниками деталей для дронів для "Рустакт". Західні чиновники стверджують, що китайська держава, схоже, безпосередньо допомагала китайським продавцям та російському покупцю уникати західних санкцій та експортного контролю Китаю.

"Ми розуміємо, що китайська компанія, пов'язана з державою, допомагала російській оборонній компанії обходити експортний контроль уряду Китаю, використовуючи країну Центральної Азії як посередника-кінцевого користувача", — казали посадовці.

Колишній керівник британської розвідки MI6 Річард Мур казав, що підтримка Пекіном Росії була вирішальною для продовження війни в Україні. За його словами, китайська допомога "завадила Путіну дійти висновку, що мир — його найкращий варіант".