На Суспільному стартує новий проєкт «Мистецтво, що проходимо повз»

Як повідомляє корпоративний сайт Суспільного, це програма про митців і мисткинь, які працювали з монументальним мистецтвом у публічному просторі.

«Під час роботи над сценарієм кожного окремого епізоду ми з командою  щоразу намагалися не просто розповісти складну історію героїв проєкту, а й відшукати відповіді на питання, де ці люди знаходили стільки внутрішньої сили, аби не зламатися і продовжувати творити. Творити попри неприйняття їхньої творчості режимом; прослуховування майстерень чи домівок; відкрите знищення робіт і переслідування… Дуже хочеться, аби проєкт відгукнувся глядачам, адже події, які відбувалися з митцями тоді, на жаль, перетинаються із сьогоденням, і росія продовжує нищити нашу культуру та ідентичність», — розповіла виконавча продюсерка проєкту Юлія Ісакова.

Роботи героїв програми можна зустріти у Києві, Львові, Житомирі, Кременчуці, Чорнобилі, Чернігові, Калиті та багатьох інших містах і селах, а у восьми епізодах програми глядачі дізнаються історії про:

• мистецьке подружжя Аду Рибачук та Володимира Мельниченка, чиї мозаїки й монументальні роботи поєднують любов і творчий союз, але найголовнішу роботу їхнього життя радянська влада просто залила бетоном;
• художницю Галину Севрук, яка відстоювала свої принципи навіть у часи, коли це було небезпечно для життя, поєднуючи давні українські символи з модерним художнім баченням; 
• мисткиню та правозахисницю Аллу Горську, чиє ім’я боялися навіть промовляти вголос після її вбивства; 
• митця Івана-Валентина Задорожного, чиї монументальні вітражі та об’єкти поєднують глибину української традиції з сучасною художньою мовою; 
• скульпторку Теодозію Бриж, яка, переживши переслідування й вимушене мовчання про власне походження, залишила помітний слід у культурному просторі Львова попри тривалу невидимість свого імені; 
• митця Анатолія Гайдамаку, який через монументальне мистецтво й музейні експозиції осмислював найболючіші сторінки української історії та послідовно говорив світові про Україну, навіть коли це було небезпечно; 
• мисткиню Ольгу Маркіш-Рапай, яка, переживши репресії й заслання, зуміла перетворити власний досвід на життєствердні образи — від камерної кераміки до масштабних монументальних композицій. 

Творча команда вирушила у мандрівку українськими містами й селами, щоб побачити, як монументальне мистецтво оживає у бетоні та різноколірному склі. Глядачі дізнаються про майстрів, які творили під тиском ідеологій, але знаходили способи залишати щирість і свободу у своїх роботах.

«Це не просто проєкт. Це візуально-образне перенесення глядача у світ наших героїв. Від періоду їх народження та формування як митця і до останнього подиху. Про той слід, який вони після себе лишили. Проєкт наповнений образами й метафорами, які, на нашу думку, доповнюють той мистецький контекст, в який ми прагнемо перенести глядача. Мистецтво жило, живе і буде жити попри все, а наша роль, як творців цього проєкту, — допомогти людям це усвідомити», — наголосив режисер Олексій Мулявін.

Фото: Суспільне

Матеріал створено за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР «Єднання» в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Детектор медіа» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР  «Єднання».