81-річний пенсіонер: Починаю день обливанням крижаною водою, а закінчую пробіжкою босоніж

Поважний вік - не кінець життєвої історії, а лише її розділ. В цьому впевнений пенсіонер з Чернігівщини Петро Сидоренко. Який щодня обливається крижаною водою, відтискається на руках, пробігає кілька кілометрів босоніж.

Про те, як захопився спортом і загартовуванням, про який музичний інструмент мріє, а також про те, як навчитися цінувати рух, здоров’я і загалом життя – у матеріалі Коротко про.

«Жонглює» гантелями

На подвір’ї Сидоренків у селищі Новоселівка (Чернігівщина) стоять двоє: авторка цієї статті в пуховику, шапці, по вуха закутана шарфом, і господар обійстя 81-річний Петро, в самих шортах. Чоловік босоніж пританцьовує на снігу, бере відро з крижаною водою і виливає на себе.

- Мій щоденний ритуал, – сміється по тому.

- А вам не холодно? – прийшовши до тями після побаченого, запитую.

- Ні, не відчуваю холоду, навпаки, зараз все тіло аж пашить, стільки енергії, що готовий гори звернути, - каже пенсіонер. - Але після обливання я не біжу до хати, а 5-7 хвилин прогулююся на свіжому повітрі по двору, дякую богу за силу і здоров’я.
Далі пенсіонер відтискається з десяток разів від стійки для розпилювання дров (може аж 120 разів!), стоїть кілька хвилин у планці, бере до рук гантелі. І на завершення танцює животом: вдихає повітря, втягуючи живіт, затримує дихання на кілька секунд, і видихає, розслабляючи м’язи пресу.

- Тепер можна йти снідати, - сміється.

Петро Сидоренко займається такою фізкультурою і загартуванням ще з власних шкільних років. Поки однолітки проводили вечори в клубі чи на вечорницях, юний Петрусь вдома «жонглював» гантелями, качав прес, бігав, плавав (легко пропливав 25 метрів під водою). І загартовувався.

Усе це продовжував робити і в більш старшому віці. Розповідає, що працював на хлібзаводі, згодом на інших підприємствах. Виховував дітей, ростив внуків. Але щодня знаходив час на улюблені заняття спортом.

Хоч пенсіонеру 81 рік, виглядає максимум на 70.Активний, веселий, має добру пам'ять. Встигає і господарством займатися, і фізкультурою, і ще й город обробляти.

- Так як живу в селі, то й господарку маю, - каже пенсіонер. -Півсотні курей, кролі, качки, і ще пес із котом (сміється. – Авт). Город великий, аж 25 сотих, обробляємо вдвох з дружиною, Зараз зима, роботи трохи менше, аніж в теплу пору року. Тому більше часу присвячую своїй фізкультурі. Буває, дружина Валентина Степанівна, бурчить через моє обливання на морозі, боїться, що захворію. Але, тьху-тьху, дякувати богу, ні разу й застуди не підчепив.

Якщо надумаєте загартовуватися як Петро Іванович, то пенсіонер не радить одразу хапатися за відро з водою. Каже, треба починати з малого, наприклад, контрастних ванночок для ніг.

- Спочатку тепла, аж гаряча вода, а опісля холодна, і так щодня, бо тут важлива регулярність, - пояснює. – Поступово дійде справа і до відра з водою. А ще не раджу кутатися. От ви (каже авторці статті, – Авт.) надто тепло одяглися.

«Мрію про гармошку»

В рідній Новоселівці Петра знають як місцевого дивака. Хтось захоплюється, хтось зверхньо посміхається, але всі одностайно кажуть, що Сидоренко – спортсмен. Коли бачать його на вечірній пробіжці, обов’язково вітаються і бажають здоров’я.

- Я щовечора бігаю, але без взуття, тобто босий, - говорить Петро Сидоренко. – Дощ, сніг, мороз, все одно біжу без взуття. Односельчани вже звикли до такого, а от приїжджі дивуються. Був випадок, коли двоє не місцевих парубків аж за голови схопилися, як побачили мене, босоногого, на снігу. Після чого потисли мені руку, мовляв, такого спортсмена бачать вперше в своєму житті.

Активний пенсіонер намагався створити так зване ком’юніті з односельчан, які теж би займалися спортом, бігом, загартовуванням, але поки безрезультатно.

- Зате до війни ми регулярно збиралися з сусідами, зустрічалися, співали пісні, я грав на гармошці, - пригадує Петро. – На жаль, прийшла війна, і все закінчилося. А гармошка згоріла, бо тут був приліт, який наробив багато біди.

Насправді у Новоселівці через війну не залишилося ні одного вцілілого будинку. Населений пункт стояв на шляху російського війська до Чернігова.Вороги нищили все, що потрапляло у поле їхнього зору. Чимало місцевих тоді виїхало, а ті, які залишилися, переховувалися в підвалах.

Коли ворогів вигнали, в Новоселівці знову зажевріло життя. Люди почали потроху повертатися додому, відновлювали зруйновані будинки, наводили лад у дворах, на вулицях.

- Я навіть не хочу згадувати ті страшні дні, - каже Петро. – Давайте поговоримо про гармошку. Коли нещодавно до мене приїхали журналісти, я попросив через них передати глядачам, чи може у когось є цей, непотрібний в господарстві, музичний інструмент. Я б прийняв у дарунок. І, уявіть, знайшлася гармошка! Казали мені журналісти, що у редакцію її принесла якась жінка, мають мені передати інструмент. Більше деталей не знаю, розпитаю при нагоді. Я натішитися не можу, бо дуже люблю грати на музичному інструменті і співати. Першим твором, який зіграю, буде Гімн України. Так, на гармошці.

(На момент публікації гармонь вже передали Петру Сидоренку. Чоловік так втішився, що одразу почав грати на музичному інструментів, щоправда, поки не обіцяний гімн, а запальні народні українські пісні).

Говорячи про музику, в пенсіонера аж очі палають від захоплення. Взагалі його оптимізму і легкості сприйняття життя можна позаздрити.

- Поділіться секретом: як у такому поважному віці зберегти таке велике бажання активно жити? – запитую.

- Треба цінувати життя, бо воно в нас одне, - відповідає пенсіонер. – Підтримувати себе у фізичній формі в старшому віці дуже важливо. Це вже про збереження самостійності. Про можливість самому вийти з дому, не боятися впасти, підняти сумку. Я хочу бути прикладом для тих, хто легко опускає руки. Пам’ятайте, що в житті всяке буває, і злети і падіння, але воно насправді прекрасне.

Коли людина у свої 80 з хвостиком років рухається, загартовується, сміється, планує завтрашній день, тоді продовжує не лише своє життя, а й підвищує його якість. Приклад активного пенсіонера Петра Сидоренка показує, що старість може бути гідною, рухливою і живою, а не тихою здачею позицій.