Філарету – 97. Шлях патріарха та його роль в історії Української церкви

У п'ятницю, 23 січня, день народження відзначає патріарх Філарет. Йому виповнилося 97 років. З цієї нагоди «Главком» згадує ключові етапи його життя та діяльності.

Біографія

Михайло Антонович Денисенко (світське ім’я патріарха) народився 23 січня 1929 року в селі Благодатне Амвросіївському районі Донецької області у родині шахтаря Антона Денисенка та його дружини Меланії Кирилівни.

Дід патріарха загинув під час Голодомору, а його батько, Антон Денисенко, служив у 103-му гвардійському стрілецькому полку 34-ї гвардійської стрілецької дивізії і загинув 24 вересня 1943 року під час бою за село Коновалова в битві за Дніпро, де й був похований. Втрата батька глибоко вплинула на світогляд Михайла та сприяла його рішенню стати священником.

«Я навернувся до Бога через смерть батька. Смерть батька була поштовхом до питання – чи Бог існує, чи не існує. Якщо він не існує, як нас вчили тоді в школі, то зі смертю людина перетворюється в небуття, просто зникає. Тому, якщо це правда, що людина перетворюється в небуття, то мого батька немає. А як же немає його, коли я його люблю? Хіба можна любити не існуюче? Не можна. А якщо я люблю, то любов засвідчує, що батько і після смерті повинен існувати. Значить є вічне життя. А якщо є вічне життя, то є і Бог, якому я повинен служити насамперед... І ось оце переконання мене привело до того, що я поступив в семінарію, потім в академію і став священнослужителем – бажання служити Богові», – розповідав ієрарх.

У 1946 Михайло Денисенко вступив до Одеської духовної семінарії. Також у 1952 році завершив навчання у Московській духовній академії.

Кар’єра священнослужителя

1 січня 1950 року прийняв чернечий постриг, отримавши ім’я Філарет. Упродовж того ж року був висвячений у сан ієродиякона, а наступного, 1951 року, – в сан ієромонаха.

У 1953 році Філарет почав викладати в Московській духовній академії. Через три роки його призначили інспектором Саратовської духовної семінарії та водночас удостоїли сану ігумена. У 1957 році він зайняв посаду інспектора Київської духовної семінарії, а вже наступного року став архімандритом і одночасно очолив семінарію на посаді ректора.

У 1960 році Філарет отримав посаду керуючого справами Українського Екзархату та призначення настоятелем Свято-Володимирського кафедрального собору.

У період з 1961 до 1962 рік був настоятелем подвір’я Російської православної церкви при Олександрійському патріархаті. Після цього отримав сан єпископа Лузького, став вікарієм Ленінградської єпархії та керівником Ризької єпархії. З червня до жовтня 1962 року був екзархом Середньої Європи. Згодом отримав призначення на посаду єпископа Віденського та Австрійського, а у 1964 році став єпископом Дмитровським, вікарієм Московської єпархії, а також ректором Московської духовної академії та семінарії.

Навесні 1966 року Філарет був возведений у сан архієпископа. Водночас отримав призначення на посаду екзарха України, став архієпископом Київським і Галицьким, а також увійшов до складу Священного Синоду на постійній основі.

Через два роки Філарет був піднесений до сану митрополита. Навесні 1990 року, після смерті патріарха Московського і всієї Русі Пимена, він став місцеблюстителем патріаршого престолу. Уже в червні того ж року очолив Помісний собор Російської православної церкви.

У жовтні Філарет став предстоятелем Української православної церкви, отримавши титул митрополита Київського і всієї України.

Після проголошення незалежності України в 1991 році він ініціював проведення Всеукраїнського помісного собору УПЦ, де ухвалили рішення про повну автокефалію церкви. Російська православна церква відмовилася визнавати цю незалежність і невдовзі в Харкові обрали іншого митрополита Київського. Філарет різко назвав ці дії неканонічними та незаконними.

У 1992 році відбувся об’єднавчий собор, на якому було засновано Українську православну церкву Київського патріархату. Очолив її митрополит Мстислав (Скрипник), отримавши титул патріарха Київського і всієї Русі-України. Після його смерті у 1995 році патріархом став Філарет. У 2018 році, коли за підтримки Вселенського патріархату була створена Православна церква України, Філарет отримав почесний титул патріарха, а новим предстоятелем, митрополитом Київським і всієї України, став Епіфаній (Думенко).

У січні 2019 року Філарету присвоїли звання Героя України

Скандали

Наприкінці 2018 року, коли створювалась помісна Православна церква України, нового предстоятеля митрополита Епіфанія спершу називали ставлеником патріарха Філарета. Сам Філарет доклав максимум зусиль, щоб саме Епіфаній очолив новостворену церкву. Проте вже за кілька місяців між колишнім наставником і молодим предстоятелем виник конфлікт.

Перші розбіжності проявилися одразу після Об’єднавчого собору, а згодом загострилися після отримання Томоса про автокефалію. Філарет вважав неприпустимим поминати предстоятеля РПЦ Кирила у диптиху помісних церков, тоді як Епіфаній, дотримуючись настанов Вселенського патріарха, під час першої служби поминав Кирила разом із предстоятелями інших помісних церков.

Протягом перших п'яти місяців митрополит Епіфаній проводив достатньо самостійну політику. У травні 2019 року, після президентських виборів конфлікт між почесним патріархом Філаретом та митрополитом Епіфанієм виплеснувся у публічну площину.

У першій половині травня 2019 року Філарет розіслав архієреям колишньої УПЦ КП запрошення на 13-14 травня до Києва на «урочисте молитовне спілкування» в пам'ять про священномученика Макарія на бланках УПЦ КП. А вже 9 травня сам патріарх заявив, що Українська православна церква Київського патріархату досі існує. Натомість, Міністерство культури України ввечері 10 травня 2019 року, спростувало заяву про нібито відновлення діяльності в Україні такого релігійного об'єднання, як Українська православна церква Київського патріархату.

На пресконференції 15 травня Філарет звинуватив президента Порошенка та митрополита Епіфанія у невиконанні своїх обіцянок, які вони, за його словами, дали йому напередодні проведення Об'єднавчого Собору 15 грудня в Києві.

16 травня Православна церква України офіційно підтвердила ліквідацію УПЦ КП на Об'єднавчому соборі 15 грудня 2018 року, опублікувавши відповідну постанову за підписом патріарха Філарета. 23 травня почесний патріарх Православної церкви України, колишній предстоятель УПЦ КП Філарет заявив, що не виконуватиме умов положень Томоса щодо переходу закордонних парафій колишньої УПЦ Київського патріархату до складу Вселенського патріархату, відмовляється від заборони варити миро і відмовляється вирішувати конфліктні ситуації внутрішнього характеру виключно за погодженням із Фанаром.

Філарет розповів, що при переговорах про створення Єдиної помісної православної церкви президент Петро Порошенко вмовив його зняти свою кандидатуру, але пообіцяв негласне керівництво. За його словами, на архієрейському соборі було вирішено, що він буде керувати ПЦУ виключно всередині, а Епіфаній представлятиме її на міжнародній арені. 

Згодом Філарет заявив, що не підтримує частину положень Томоса, зокрема про те, що українська церква має керувати тільки православними українцями, які перебувають на території України.

Улітку 2019 року почесний патріарх Філарет в Києві зібрав форум української інтелігенції «За Українську Православну Церкву! За Київський Патріархат!», на якому він оголосив про рішення скликати Помісний Собор Київського Патріархату на 20 червня. На форумі Філарет заявив, що Томос знищив Київський патріархат і що Томос не є такий, якого мають інші православні церкви.

На «помісний Собор» УПЦ КП прибули, крім Філарета, лише два єпископи з понад 40, які до неї раніше належали. З Росії приїхали митрополит Білгородський і Обоянський Іоасаф (Шибаєв) та його вікарний єпископ Петро (Москальов). Пізніше митрополит возвів у сан нових єпископів для УПЦ КП, чим підтвердив свій розрив з ПЦУ. У відповідь Синод ПЦУ вирішив позбавити Філарета права управління Київською єпархією та контролю за місцевими храмами і монастирями. На початку липня 2019-го патріарх дав інтерв'ю пропагандистському каналу «Россия 24», де критикував Томос і ПЦУ.

Наприкінці 2019 року Синод ПЦУ дозволив почесному патріарху Філарету довічно служити у Володимирському соборі. Філарет відповів на це саркастичною «подякою» за те, що його «не викинули на вулицю, як збиралися».

Після цього Синод ПЦУ призупинив повноваження Філарета в цьому органі ПЦУ, а Епіфаній заявив, що Філарет може цього не усвідомлювати, але за його спиною стоять проросійські сили.

До слова, митрополит Київський і всієї України Епіфаній 5 листопада 2025 року зустрівся у своїй резиденції зі патріархом Філаретом. На початку спілкування митрополит Епіфаній ще раз привітав патріарха Філарета з 30-літтям від дня інтронізації та висловив вдячність за його багаторічне служіння у розбудові автокефальної Української православної церкви.