Не мир, а тест: чого насправді чекати від тристоронніх переговорів в Абу-Дабі

Президент України Володимир Зеленський оголосив, що найближчим часом в Об'єднаних Арабських Еміратах (ОАЕ) має відбутися перша тристороння зустріч між представниками України, США та Росії. Ця подія може стати важливим етапом у дипломатичних зусиллях щодо врегулювання війни, що триває з 2022 року.

За словами Зеленського, переговори заплановані на 23–24 січня і триватимуть два дні. Ініціатором цього формату виступили США, а український президент зробив заяву про майбутню зустріч під час виступу на Всесвітньому економічному форумі у Давосі.

Президент підкреслив, що проведення тристоронньої розмови навіть на технічному рівні є важливим кроком для відновлення діалогу між сторонами після тривалого періоду відсутності переговорів. За його словами, успіх цього формату буде залежати від готовності всіх учасників до компромісів.

Українська сторона вже веде консультації з американськими колегами, тоді як американські представники мали окремі переговори з російськими у Москві — зокрема спецпредставник США Стів Віткофф і Джаред Кушнер вели перемовини з російським керівництвом перед поїздкою до ОАЕ.

Очікується, що до переговорів долучаться ключові українські перемовники, зокрема секретар Ради національної безпеки й оборони Рустем Умєров, голова Офісу президента Кирило Буданов, перший заступник керівника ОП Сергій Кислиця, глава фракції "Слуга народу" Давид Арахамія та начальник Генштабу ЗСУ Андрій Гнатов.

Водночас у Кремлі заявили, що перше засідання тристоронньої робочої групи з питань безпеки має відбутися вже 23 січня в Абу-Дабі. Про це повідомив помічник президента РФ Юрій Ушаков, зазначивши, що російська делегація вже сформована та вилітає до ОАЕ. За його словами, домовленості були досягнуті за підсумками нічних переговорів між представниками США та президентом РФ у Москві.

Раніше український лідер позитивно оцінив свою недавню двосторонню зустріч із президентом США Дональдом Трампом, назвавши її "продуктивною" і наголосивши на важливості діалогу для подальших кроків у напрямку миру.

"Абу-Дабі — не фінал, а тест": що реально можуть дати тристоронні переговори

Політологи сходяться на думці, що тристоронні переговори в Абу-Дабі варто розглядати не як спробу швидкого миру, а як перевірку здатності сторін взагалі домовлятися — принаймні на технічному та безпековому рівні.

За словами політолога Станіслава Желіховського, ключовою темою тристоронніх переговорів у Абу-Дабі стане Донбас, що вже публічно підтвердив президент України. Водночас експерт застерігає: саме територіальне питання є найбільш складним і політично токсичним, і навряд чи може бути вирішене на нинішньому етапі.

Політолог нагадує, що переговори відбуваються після низки важливих контактів — зустрічі президентів України та США у Давосі, консультацій між українською й американською делегаціями, а також закритих переговорів представників США з керівництвом РФ у Москві. Це означає, що в Абу-Дабі сторони обговорюватимуть усю "свіжу" інформацію, напрацьовану за останні тижні, включно з різними версіями так званого мирного плану.

Втім, експерт не впевнений, що сторони готові до конкретних домовленостей щодо територій.

"Йдеться радше про обмін позиціями та пошук формул, які могли б виглядати як крок у бік миру, але без остаточних рішень. Серед можливих варіантів — різні конфігурації, які раніше вже обговорювалися в публічному просторі, зокрема ідею вільної економічної зони або інші формати, які формально створювали б ефект розведення військ", — каже Фокусу експерт.

Водночас ключовим, за його словами, є не сама назва формули, а реальний зміст домовленостей: де проходитиме лінія розмежування, у який бік вона може зміститися і хто контролюватиме території після відведення військ. Саме це, на думку експерта, і є головним каменем спотикання, адже війська можна відвести, але питання лінії зіткнення визначає фактичний баланс сил.

Своєю чергою політолог Володимир Фесенко нагадує, що попередні прямі переговори між Україною та Росією — зокрема в Стамбулі — фактично були імітацією з боку Москви. Реального переговорного процесу тоді не відбулося, окрім гуманітарних питань, які вирішувалися паралельно. Нинішній формат, за його словами, принципово інший — із залученням воєнних експертів, що переводить розмову в практичну, безпекову площину.

За участі військових фахівців сторони можуть обговорювати обмежене коло питань. Фактично, зазначає Фесенко, їх лише два — розведення військ і припинення бойових дій, і в обох випадках центральною темою залишається Донбас.

Саме тут, на думку експерта, зосереджені ключові ризики переговорів. З одного боку, існує загроза, що сторони взагалі не домовляться. З іншого — ризик політичного та дипломатичного тиску на Україну з вимогою погодитися хоча б формально на виведення своїх військ із Донбасу в "пристойному" для міжнародної аудиторії форматі.

Фесенко скептично оцінює реалістичність таких сценаріїв. Навіть якщо мова зайде про відведення військ, доведеться узгоджувати десятки складних параметрів: умови, лінію зіткнення, географію зони припинення бойових дій, а також питання, чи передбачатиметься відведення російських військ з інших напрямків — зокрема Харківської, Сумської чи Дніпропетровської областей, де також фіксувалася активність РФ.

Припинення вогню і "енергетичне перемир'я"

Окрему увагу експерти приділяють темі часткового припинення вогню, зокрема можливості так званого енергетичного перемир'я. Як зазначає Станіслав Желіховський, ця ідея вже звучала під час контактів у Давосі й не виключено, що обговорювалася також у межах переговорів між американською та російською сторонами в Москві.

На його думку, саме енергетичне перемир'я може стати "пробним каменем" нинішнього переговорного процесу — способом перевірити, чи здатні сторони не лише декларувати готовність до діалогу, а й виконувати навіть обмежені домовленості. Припинення масованих атак на енергетичну інфраструктуру могло б розглядатися як частковий режим припинення вогню, на чому наполягає Україна і що підтримують її європейські партнери.

Желіховський звертає увагу, що такий сценарій потенційно може бути вигідним і Росії, яка також зазнає ударів, зокрема в глибокому тилу, та перебуває у складному зимовому періоді. Саме тому, за його словами, сторони теоретично можуть "зійтися" на цьому етапі — не як на фінальному рішенні, а як на першому кроці до ширшого припинення вогню. Водночас експерт наголошує: навіть у разі досягнення енергетичного перемир'я йтиметься лише про часткову деескалацію, після якої сторони зможуть перейти до більш предметного обговорення повного припинення бойових дій та можливих політичних домовленостей.

Схожу логіку описує і Володимир Фесенко, який вважає, що окремий блок переговорів може бути присвячений режиму припинення вогню та механізмам його контролю. Саме ці питання — умови, процедури, моніторинг виконання домовленостей — є сферою відповідальності воєнних експертів і становлять основу будь-яких реальних переговорів.

Фесенко не виключає, що сторони можуть обговорювати поетапне припинення вогню, яке багато аналітиків вважають найбільш реалістичним сценарієм на нинішньому етапі. У цій логіці енергетичне перемир'я не є окремою ініціативою, а першим етапом загальної деескалації. Домовленість про нього, за словами експерта, стала б демонстрацією готовності сторін знижувати інтенсивність війни та поступово обмежувати її масштаби — саме це і було б ключовою ознакою реального руху до припинення вогню.

Водночас Фесенко підкреслює: навіть такий сценарій залишається під питанням. Більшість експертів сумніваються, що Володимир Путін справді готовий до деескалації, і саме тому домовленість про енергетичне перемир'я стала б важливим індикатором — або сигналом про початок реальних змін, або підтвердженням їхньої імітації.

Подальші сценарії: між реальними переговорами та імітацією миру

Говорячи про перспективи переговорного процесу, політологи застерігають від завищених очікувань і наголошують: ключовим фактором залишається поведінка Росії та роль США як модератора переговорного треку.

Як зазначає Желіховський, ілюзій щодо намірів Москви бути не повинно. За його словами, не можна виключати сценарій, за якого Росія використовуватиме переговори як інструмент затягування часу або імітації мирного процесу, водночас висуваючи максималістські вимоги, неприйнятні для України.

"У такій ситуації вирішальне значення матиме позиція США та сигнали, які Дональд Трамп надсилає Володимир Путін. Йдеться не лише про готовність вести переговори, а й про здатність Вашингтона діяти жорстко у разі, якщо Росія відмовиться від реальних компромісів", — каже політолог.

Окремо Желіховський коментує ідею створення так званої "Ради миру", про яку згадував Трамп. На його думку, для Кремля участь у подібному форматі може виглядати привабливою як проміжний етап виходу з міжнародної ізоляції та повернення до глобальної політики. Водночас експерт ставиться до цієї ініціативи скептично, наголошуючи: агресор не може позиціювати себе як миротворець без реального припинення бойових дій. Участь у такому форматі, за його словами, може стати для Путіна способом продемонструвати готовність до компромісів, не відмовляючись при цьому від ключових вимог щодо Донбасу.

Схожу оцінку дає і Фесенко, який наголошує, що переговори в Абу-Дабі не можуть дати результату з першої спроби. Причина — глибина і масштаб протиріч між сторонами, насамперед щодо територій. Навіть за найбільш оптимістичного сценарію йдеться лише про початок складного і тривалого переговорного процесу.

"Якщо переговори не зайдуть у глухий кут уже на старті й будуть хоча б відносно конструктивними — тобто зосередженими на реальних компромісах, а не деклараціях, — процес може перейти в інтенсивну фазу з регулярними раундами. У такому разі роль США як головного посередника і модератора стане визначальною", — каже експерт.

Водночас політолог застерігає від негативного сценарію, за якого участь Росії в переговорах є частиною власної політичної гри Путіна з Трампом — демонстрації формальної готовності до компромісів без наміру реально від них відступати. У цьому контексті зустрічі в Абу-Дабі можуть стати радше політичним сигналом для Вашингтона, ніж кроком до реального врегулювання.

Підсумовуючи, експерти сходяться на тому, що переговори в Абу-Дабі не стануть фіналом війни, але можуть виконати іншу, не менш важливу функцію — показати, чи існує у сторін реальна готовність рухатися до припинення бойових дій, чи переговорний процес залишиться дипломатичною декорацією без практичних наслідків.

Нагадаємо, що президент України Володимир Зеленський під час виступу у Давосі заявив у Європи бракує політичної волі, і для них часто інші питання вважаються більш нагальними, ніж справедливість.

Також Фокус писав, що, на думку президента США Дональда Трампа, російсько-українська війна повинна завершитись і цього хочуть всі.