Пам’яті розвідника Ореста Приймачука

Орест народився 24 жовтня 1999 року в місті Коломия на Івано-Франківщині. Навчався у спеціалізованій школі І-ІІІ ст. №5 імені Тараса Шевченка, що має понад столітню історію. Вирізнявся поміж ровесників цілеспрямованістю і самостійністю рішень. 

Після закінчення 9-го класу у 2015 році продовжив навчання у Коломийському політехнічному фаховому коледжі, що є виокремленим підрозділом Національного університету «Львівська політехніка». 

У 2019 році, через кілька місяців після закінчення коледжу, Ореста призвали на строкову службу. Спочатку він потрапив у навчальний центр у Стрию на Львівщині. Далі проходив службу на Харківщині, в місті Балаклія. 

Повернувшись зі строкової служби на початку квітня 2021 року, поїхав працювати до Польщі. Додому їхати вирішив з початком повномасштабного вторгнення російських військ. Вже 2 березня 2022 року добровільно став до лав ЗСУ. Служив у 108-й авіаційній комендатурі на посаді розвідника зенітного артилерійського взводу 140-ї роти охорони в/ч А0742.  

Захисник отримав звання старший солдат. За віддану службу командування військової частини нагородило Ореста похвальною грамотою.  

Попри страшні для країни події, 2022 рік подарував Оресту щастя в особистому житті: у жовтні він зустрів свою другу половинку - дівчину Тетяну. Побралися 23 лютого 2023 року, мріяли про щасливе життя, яке настане після закінчення російсько-української війни.   

Наприкінці квітня 2024 року бійця направили у навчальний центр Львівської області. Звідти шлях захисника проліг у Вовчанськ Харківської області, куди наступали з травня ворожі війська.  

Життя Ореста Приймачука 11 червня 2024 року обірвала автоматна черга у ближньому бою у Вовчанську. 

«Він був нашою такою короткою радістю, а тепер – вічний сум…», – написав батько Микола. 

В останню путь загиблого воїна провели 16 червня 2024 року в Коломиї.

Орест був дуже доброю та надзвичайно щирою людиною. Він ні на мить не сумнівався у перемозі України, говорять побратими.

«Нині ми могли б вітати його з Днем батька, а не проводжати у вічну дорогу життя. Проте воїн Орест вибрав іншу дорогу. У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення, він пішов добровольцем, щоб захищати незалежність нашої країни і виборювати вільне, гідне майбутнє для українського народу, – сказав військовий капелан, віцедекан Коломийського протопресвітеріату отець Сергій Дмитрук. – У 2023 році Орест одружився і мріяв про створення власної сім’ї, проте виборював вільне майбутнє для омріяних дітей, яких так і не дочекався. Його життя зупинилося передчасно, він прожив таке коротке, але гідне життя». 

Фото: Вікторія Ровенчук

Поховали Ореста Приймачука на Алеї слави.

Посмертно захисник нагороджений нагрудним знаком «Комбатанський хрест». 

Вічна пам'ять і шана Герою! 

За матеріалами Меморіал. Платформа пам'яті, проєкту «Шана Захисникам» та Собору Святого Архистратига Михаїла УГКЦ

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform